Справа № 620/2469/19 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.
18 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії до виплати позивачу; зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2017 року перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №713, без обмеження її максимальним розміром, та здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.03.2017 року по 18.02.2019 року включно - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 21.09.1992 року позивач отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Кожного року 1 березня на виконання положень чинного законодавства позивачу проводиться перерахунок пенсії, що підтверджується копіями протоколів.
Зокрема у 2018 та 2019 році позивачу було здійснено перерахунок пенсії враховуючи положення Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №713, проте розмір останньої було обмежено 10 розмірами прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач у серпні 2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з даним позовними вимогами за період з 01.03.2017 року по 18.02.2019 року, та не наведено поважних причин пропуску цього строку.
Надаючи оцінку встановленим судом фактичним обставинам справи та застосуванню норм матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з наступного.
Строки звернення до адміністративного суду унормовані ст.122 КАС України
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 122 КАС України).
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Як зазначалось вище, позивач отримує пенсію за вислугу років з 21.09.1992 року.
Матеріалами справи підтверджено, що з 01.03.2017 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії розмір якої складав 12956,53 грн.
Однак, суму, яка фактично виплачувалась ОСОБА_1 після перерахунку, обмежено максимальним розміром пенсії у сумі 10740,00 грн. (10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність) на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року.
Вищенаевдене і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію позивачу максимальним розміром з 01.03.2017 року, зобов'язання здійснити виплату недоплаченої суми пенсії.
Згідно з ч.2 ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Отже, з урахуванням дати здійснення перерахунку (01.03.2017 року), про порушення свого права на виплату пенсії за період з 01.03.2017 року позивач мав би дізнатися, якщо вважав би його порушеним, при виплаті йому щомісячної пенсії ще у квітні-травні 2017 році, отримавши пенсію в розмірі, що не перевищував 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (10740 грн.).
Враховуючи дату, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та дату, коли ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, зобов'язання перерахувати та виплачувати пенсію без обмеження (серпень 2019 року), з урахуванням приписів ч.ч.2, 3 ст.122 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.03.2017 року по 18.02.2019 року.
При цьому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно зазначено, що звернення до відподача із адвокатським запитом у липні 2019 року не зупиняє перебігу шестимісячного строку звернення до суду та не може вважатися можливістю досудового врегулювання спору в розумінні ч.4 ст.122 КАС України, згідно якої якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Інших доказів поважності причин пропуску цього строку позивачем не наведено.
Посилання позивача на статтю 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.
Згідно статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, як вбачається з рішень про перерахунок пенсій позивачу, розмір пенсії визначався з урахуванням максимального розміру пенсії, відповідно саме з цього розміру відповідач виходив при щомісячному її нарахуванні. Розмір пенсії більший, ніж максимальний розмір, передбачений Законом України № 3668-VI та Законом України № 911-VIII, позивачу не призначався, він лише використовувався, як розрахункова величини при встановленні розміру пенсії позивачу.
Оскільки пенсія позивачу була призначена та виплачувалась у максимальному розмірі, суми, що перевищували максимальний розмір, не є нарахованими.
Колегія суддів зазначає, що позивач не був позбавлений права звернення до суду з позовом щодо перерахунку його пенсії без обмеження її максимальним розміром за період з 01.03.2017 року протягом шести місяців з моменту отримання пенсії після здійсненого перерахунку.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку підлягає застосуванню загальна норма, а саме ч.2 ст. 122 КАС України, а не 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція вискладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 року по справі № 0940/1181/18, яка є обов'язковою для врахування з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За приписами ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги, що строк звернення до суду з позовом в частині позовних вимог за період з 01.03.2017 року по 18.02.2019 року ОСОБА_1 , жодних поважних причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом не наведено, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В.Файдюк
Є.І. Мєзєнцев