Справа № 367/7616/18 Головуючий у І інстанції - Горобцова Я.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
12 грудня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Костюк Л.О.,
при секретарі: Черніченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бучанської міської ради, та з урахуванням уточнених позовних вимог просив, зобов'язати Бучанську міську раду поставити Позивача в чергу для виділення земельної ділянки під будівництво і обслуговування житлового будинку розміром 0,10 га в м. Буча відповідно детального планування міста на підставі пункту «г» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України за поданою ОСОБА_1 заявою від 20 серпня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 20 серпня 2018 року звернувся до Бучанської міської ради із заявою про виділення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку розміром 0,10 га. Рішенням сорок четвертої сесії сьомого скликання № 2379-44-VII Бучанської міської ради від 06 вересня 2018 року Позивачу відмовлено у виділенні земельної ділянки. Відмова мотивована тим, що заявником в супереч ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України не надано графічних матеріалів бажаного місця розташування земельної ділянки.
Разом з тим, на думку Позивача для вирішення питання приватизації, земельну ділянку спочатку необхідно отримати із земель міської ради. У зв'язку з чим, Бучанська міська рада повинна була зареєструвати заяву позивача у Книзі реєстрації заяв на виділення земельних ділянок та в подальшому виділити в порядку черги земельну ділянку під забудову із записів земель міської ради.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, Позивач зазначає, що суд першої інстанції підтримав Бучанську міську раду яка посилається на відсутність графічних документів які видаються саме міською радою при винесенні земельної ділянки в натуру. В акті про винесення земельної ділянки в натурі вказуються кому яка площа та границі земельної ділянки, на підставі рішення в якому вказана вулиця та номер відповідно генеральному плану забудови в м. Буча. Таким чином, судом першої інстанції не враховано пояснення Позивача, що спочатку міська рада виділяє земельну ділянку під забудову індивідуального будинку та господарських споруд на підставі генерального плану детального планування території міста Буча, а потім рішенням міської ради дається дозвіл на приватизацію де вказується площа, цільове призначення та до кого слід звернутися для підготовки документів на виготовлення державного акту.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказує на те, що в позовній заяві Позивач вказує, що 20.08.2019 року звернувся до Бучанської міської ради з заявою про надання у власність любу земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га у межах м. Буча. Рішенням Бучанської міської ради від 06.09.2018 року № 2379-44-VII, прийняте на 44-й сесії 7-го скликання відмовлено в задоволенні заяви, з причини не надання заявником графічних матеріалів бажаного місця розташування земельної ділянки, а також враховуючи, що органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями самостійно для заявників визначати місце розташування земельної ділянки.
Крім того, позовна вимога про зобов'язання Бучанську міську раду поставити Позивача в чергу для виділення земельної ділянки під будівництво і обслуговування житлового будинку розміром 0,10 га не підлягає виконанню, оскільки ні Земельним кодексом України ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено таких списків, а надходженні заяви (клопотання) розглядаються у місячний строк відповідним органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України та є його виключною компетенцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Бучанської міської ради Федорука А.П. із заявою про надання у власність вільної земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 0,10 у межах м. Буча. До заяви Позивачем були додані копія паспорту громадянина України, копія ідентифікаційного номеру та копія довідки про склад сім'ї (а.с.31).
Рішенням сорок четвертої сесії сьомого скликання (позачергової) Бучанської міської ради Київської області № 2379-44-VII від 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про надання земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в м. Бучі. Відмова мотивована тим, що заявником не надано графічних матеріалів бажаного місця розташування земельної ділянки, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (а.с. 33).
Не погоджуючись з такими діями Відповідача, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що звертаючись до Відповідача, Позивач не дотримався передбачених частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України вимог щодо подання клопотання про надання у власність земельної ділянки, зокрема, до клопотання не додано графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Тому, у зв'язку з тим, що подані ОСОБА_1 документи до Бучанської міської ради не відповідали вимогам закону, Відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні заяви Позивача. Також, орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями самостійно визначати для заявників місце розташування земельної ділянки.
Колегія суддів при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Згідно із статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 3 статті 35 ЗК України, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
За приписами пункту «б» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 статті 116 ЗК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 116 ЗК України відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Таким чином, вищенаведеними нормами права визначено процедуру одержання громадянами безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розпочинається із подання відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали, і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами воно розглядається відповідною місцевою адміністрацією чи радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 Земельного кодексу України, рішення, дію або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду.
Разом з тим, виходячи з аналізу частини 6 статті 118 ЗК України бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовним розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.
Як встановлено судом першої інстанції рішенням Бучанської міської ради від 06.09.2018 року № 2377-44VII 44-ої сесії 7-го скликання розглянуто заяву Позивача від 20 серпня 2018 року про надання у власність вільної земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розміром 0,10 у межах м. Буча і відмовлено в задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 .
Як вбачається із змісту вказаного рішення, підставою для відмови у наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в м. Буча, слугував факт не надання ОСОБА_1 графічних матеріалів бажаного місця розташування земельної ділянки, відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, а також враховуючи, що органи місцевого самоврядування не наділенні повноваженнями самостійно для заявників визначати місце розташування земельної ділянки, як бажане місце розташування, враховуючи пропозицію комісії з питань містобудування та природокористування, керуючись ч. 6 та ч. 7 ст. 118 ЗК України, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, ст. 12 ЗК України, пунктом 34 частини 1 статті Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Колегія суддів погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що предметом даного позову є вимога про зобов'язання Бучанську міську раду поставити Позивача в чергу для виділення земельної ділянки під будівництво і обслуговування житлового будинку розміром 0,10 га в м. Буча відповідно детального планування міста на підставі пункту «г» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України за поданою ОСОБА_1 заявою від 20 серпня 2018 року.
Вказаний предмет позову Позивачем не змінювався.
Враховуючи зазначене колегія суддів вказує про наступне.
Ні Регламентом Бучанської міської ради VII скликання, ні Земельним кодексом України, ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено окремих списків (черг) та ведення книг (журналів) для бажаючих отримати земельну ділянку під будівництво і обслуговування житлового будинку.
Позивачем не надано доказів, які б підтверджували дані вимоги, а судом першої інстанції та колегією суддів таких доказів не встановлено.
Разом з тим, заяви (клопотання) розглядаються у місячний строк відповідним органом місцевого самоврядування, який передає земельну ділянку у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України та є його виключною компетенцією.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Також, орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями самостійно визначати для заявників місце розташування земельної ділянки.
Таким чином, згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, зобов'язаний розглянути клопотання у місячний строк, а відтак черга для виділення земельної ділянки, зокрема, ведення книги обліку заяв громадян, бажаючих отримати земельну ділянку, є обмеженням прав громадян на отримання земельних ділянок у власність, встановлення переваги одних громадян над іншими, порушення права на своєчасний розгляд клопотань громадян та розгляд їх взагалі по суті, а також і позбавлення громадян права на отримання земельних ділянок у власність при їх наявності.
Колегія суддів вважає, що Позивач не довів наявність порушень під час розгляду його заяви з боку Відповідача вимог чинного законодавства, а Відповідач в даному випадку діяв у відповідності до положень ЗК України, оскільки громадяни, які бажають безоплатно отримати у власність земельну ділянку повинні неухильно дотримуватися вимог закону та законодавчо визначеної процедури.
Колегія суддів вважає, що доводи та вимоги апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
Л.О. Костюк
Повний текст складено 17.12.2019 року.