09 вересня 2019 року Справа № 160/6746/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними рішення та дій і зобов'язання вчинити певні дії, -
17.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати неправомірним рішення комісії при Головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2018 року за №20, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку №1;
- визнати неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.11.1994 року по 29.11.1997 року на посаді вантажника в цеху виготовлення розчинників, та в цеху водоемульсійних фарб на підприємстві Орендне підприємство «Дніпропетровський лакофарбовий завод» ім. М.В. Ломоносова як роботу по Списку №1; періоди роботи з 05.02.2002 року по 28.02.2003 рік та з 03.03.2003 року по 10.09.2008 року на посаді вантажника в цеху емалі на кондсмолах на підприємстві Відкрите Акціонерне Товариство «Дніпропетровський лакофарбовий завод» як роботу по Списку №1;
- зобов'язати Головне управління пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати, до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.11.1994 року по 29.11.1997 року на посаді вантажника в цеху виготовлення розчинників, та в цеху водоемульсійних фарб на підприємстві Орендне підприємство «Дніпропетровський лакофарбовий завод» ім. М.В. Ломоносова як роботу по Списку №1; періоди роботи з 05.02.2002 року по 28.02.2003 рік та з 03.03.2003 року по 10.09.2008 року на посаді вантажника в цеху емалі на кондсмолах на підприємстві Відкрите Акціонерне Товариство «Дніпропетровський лакофарбовий завод» як роботу по Списку № 1 та призначити пенсію з 28.01.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з відмовою у призначенні йому пільгової пенсії за віком, зазнаючи, що:
- відповідачем відмовлено у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з незарахуванням у пільговий стаж роботи періоди роботи за списком №1 з 16.11.1994 року по 29.11.1997 року на посаді вантажника в цеху виготовлення розчинників, та в цеху водоемульсійних фарб на орендному підприємстві «Дніпропетровський лакофарбовий завод» ім. М.В. Ломоносова, з 05.02.2002 року по 28.02.2003 рік та з 03.03.2003 року по 10.09.2008 року на посаді вантажника в цеху емалі на кондсмолах у відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський лакофарбовий завод»;
- в період трудової діяльності позивач працював по спеціальності, яка надає право на пільгову пенсію за віком по списку №1, що підтверджується записами в трудовій книжці №12-14, №17-18 та які складають 09 років 07 місяців 17 днів;
- віднесення роботи позивача у вказані періоди до списку №1 підтверджується записом в особистій картці, наказами про прийняття на роботу, атестацією робочого місця, копіями архівних документів.
На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.
01.08.2019 від позивача до суду на виконання ухвали надійшли докази сплати судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд справи по суті вирішено розпочати з 20.08.2019 року.
23.08.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:
- робота на посаді вантажника у цехах виготовлення розчинників, водоемульсійних фарб, емалей на кондсмолах дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 за умови атестації робочого місця;
- наказами про атестацію робочого місця №54 від 05.07.1995 року, №68 від 27.04.2004 року, №47 від 26.04.2006 року посада вантажника атестована за списком №1;
- враховуючи зазначене, рішенням Комісії від 26.04.2018 року №20 позивачу відмовлено у підтвердженні пільгового стажу роботи за списком №1;
- заяву та документи на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1 до відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 1 управління застосування пенсійного законодавства та Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області віл Лисака С. ОСОБА_2 . не надходили, а отже відмова в призначенні пенсії не надавалась.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Строк розгляду справи встановлено до 03.09.2019 року.
При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. в період з 20.08.2019 по 08.09.2019 року перебувала у щорічній відпустці (з урахуванням вихідних).
Частиною 6 ст. 120 КАС України встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Отже, повний текст рішення було складено 09.09.2019 року.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно з копією паспорту серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , є громадянином України.
23.03.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи.
Не отримавши відповідь, позивач повторно звернувся із заявою про надання інформації від 19.02.2019 року.
02.04.2019 року Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України позивачу надано відповідь, оформлену листом №5773/Л-11, якою відмовлено у підтвердженні пільгового стажу роботи за списком №1 з наступних підстав:
- оскільки ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод», де працював позивач з 16.11.1994 року - вантажником в цеху виготовлення розчинників, з 20.10.1997 року по 29.11.1997 року - вантажником в цеху водоемульсійних фарб, з 05.02.2002 року по 10.09.2008 року - вантажником в цеху емалей на кондсмолах, ліквідовано без визначення правонаступника, питання підтвердження пільгового стажу роботи розглядалось Комісію при головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;
- робота на посаді вантажника у цехах виготовлення розчинників, водоемульсійних фарб, емалей на кондсмолах дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 за умови атестації робочого місця;
- наказами про атестацію робочого місця №54 від 05.07.1995 року, №68 від 27.04.2004 року, №47 від 26.04.2006 року посада вантажника атестована за списком №1.
До листа від 02.04.2019 року №5773/Л-11 долучено рішення Головного управління в Дніпропетровській області від 26.04.2018 року за №20 про результати розгляду заяви, в якому встановлені обставини, аналогічні викладеним в листі.
Не погоджуючись з наданою відповіддю про відмову у підтвердженні пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗакону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. № 1788-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 19.06.1986 року, відомо, що позивач працював у періоди, не зараховані відповідачем, а саме:
- з 16.11.1994 року (наказ №61 від 16.11.1994 року) - вантажником в цеху виготовлення розчинників;
- з 20.10.1997 року (наказ №30 від 20.10.1997 року) - вантажником в цеху водоемульсійних фарб;
- з 29.11.1997 року (наказ №291 від 14.10.1998 року) - звільнений;
- з 05.02.2002 року (наказ №14-к від 06.02.2002 року) по 28.02.2003 року (наказ №23-к від 28.02.2003 року) - вантажником в цеху емалей на конденсаційних смолах;
- з 03.03.2003 року (наказ №26 від 03.03.2003 року) по 10.09.2008 року (наказ №358 від 10.09.2008 року) - вантажником в цеху емалей на конденсаційних смолах.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2010 року у справі №Б29/163-09 ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» було ліквідовано.
Відповідно до п.11 Порядку підтвердження пільгового стажу для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи:
1) заяву про підтвердження стажу роботи;
2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);
3) трудову книжку;
4) документи, видані архівними установами, зокрема:
а) довідку про заробітну плату;
б) копії документів про проведення атестації робочих місць;
в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).
У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Згідно з п.13 Порядку підтвердження пільгового стажу управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднані управління приймають документи, необхідні для підтвердження стажу роботи, перевіряють правильність їх оформлення, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, фіксують та засвідчують виявлені розбіжності та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви про підтвердження стажу роботи направляють до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу періодів, посилається на те, що до пільгового стажу роботи позивача за списком№1 не зараховано періоди роботи з 16.11.1994 року по 29.11.1997 року на посаді вантажника в цеху виготовлення розчинників, та в цеху водоемульсійних фарб на орендному підприємстві «Дніпропетровський лакофарбовий завод» ім. М.В. Ломоносова, з 05.02.2002 року по 28.02.2003 рік та з 03.03.2003 року по 10.09.2008 року на посаді вантажника в цеху емалі на кондсмолах у відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський лакофарбовий завод».
Інших підстав для відмови у врахуванні пільгового стажу для призначення пенсії або неврахування інших періодів роботи позивача, рішення комісії при Головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2018 року за №20 не містить.
Відтак, суд приходить до висновку, що єдиною підставою для неврахування вказаних періодів роботи позивача є те, що посади, на яких працював позивач не віднесені до переліку виробництв, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за Списком №1.
Згідно з статтею 62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці позивача, засвідчено підписами уповноваженої особи та місить відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працював у вказаний період.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, зазначений в трудовій книжці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 було затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно розділу VIIІ «Хімічне виробництво» Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, право на пільгову пенсію мають робітники, керівники і спеціалісти підприємств хімічної і нафтохімічної галузі промисловості, зайняті повний робочий день у нижче зазначених виробництвах і роботах, зокрема, емалей, препаратів з дорогоцінних металів (1080А010).
Розділом Х «Хімічне виробництво» Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, право на пільгову пенсію мають робітники, зайняті на розфасуванні, розливі, затарюванні, навантаженні, розвантаженні насипом упакованих у паперові (поліетиленові) мішки хімпродуктів, зазначених у списку №1.
В матеріалах справи містяться накази про прийняття позивача на роботу: №61 від 16.11.1994 року вантажником в цеху виготовлення розчинників, №30 від 20.10.1997 року вантажником в цеху водоемульсійних фарб, №14-к від 06.02.2002 року вантажником в цеху емалей на конденсаційних смолах, №26 від 03.03.2003 року вантажником в цеху емалей на конденсаційних смолах.
Також, робота вантажником в цехах виготовлення розчинників, водоемульсійних фарб, емалей на кондсмолах підтверджується копією трудової книжки, довідкою архівної установи №7 від 20.02.2018 року.
Відповідачем не заперечувалось, що в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати міститься інформація про нарахування заробітної плати позивачу за відповідні періоди.
Відповідно до наказів від 05.07.1995 року №54, від 27.04.2001 року №68, від 26.04.2006 року №47 «Про атестацію робочих місць» ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» та наданих до них переліків робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1, посади - вантажники в цехах виготовлення розчинників, водоемульсійних фарб, емалей на кондсмолах атестовані за Списком №1.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає правомірними вимоги позивача, так як періоди роботи позивача на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 з 16.11.1994 року по 29.11.1997 року на посаді вантажника в цеху виготовлення розчинників, та в цеху водоемульсійних фарб на орендному підприємстві «Дніпропетровський лакофарбовий завод» ім. М.В. Ломоносова, з 05.02.2002 року по 28.02.2003 рік та з 03.03.2003 року по 10.09.2008 року на посаді вантажника в цеху емалі на кондсмолах у відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський лакофарбовий завод» є підтвердженими належним чином, в тому числі і документами про проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 року у справі №205/2482/17(2-а/205/129/17).
Суд зазначає, що відповідачем у відзиві та в оскаржуваному рішенні на позовну заяву помилково зазначено про віднесення посади ОСОБА_1 до п.2 розділу Х «Хімічне виробництво списку 2», оскільки в даному випадку вирішальним є саме робота позивача у конкретному цеху - цеху емалей.
Твердження відповідача про віднесення посади ОСОБА_1 до списку №2 спростовується, також, проведеними атестаціями робочого місця позивача у ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод».
Проте, суд зазначає, що позивачем невірно визначено суть рішення, яке підлягає визнанню протиправним судом, оскільки рішенням від 26.04.2018 року за №20 позивачу не було відмовлено у призначенні пенсії, а було відмовлено у підтвердженні пільгових періодів роботи, відтак, суд задовольняє вказану вимогу з урахуванням вірного формулювання суті оскаржуваного рішення.
Отже, позовна вимога про визнання неправомірним рішення комісії при Головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.04.2018 року за №20, про відмову у підтвердженні ОСОБА_1 періодів роботи з 16.11.1994 року по 29.11.1997 року, з 05.02.2002 року по 28.02.2003 року та з 03.03.2003 року по 10.09.2008 року для зарахування до пільгового стажу по Списку №1, підлягає задоволенню судом.
Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про визнання неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування та зобов'язання зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.11.1994 року по 29.11.1997 року на посаді вантажника в цеху виготовлення розчинників, та в цеху водоемульсійних фарб на орендному підприємстві «Дніпропетровський лакофарбовий завод» ім. М.В. Ломоносова як роботу по Списку №1; періоди роботи з 05.02.2002 року по 28.02.2003 рік та з 03.03.2003 року по 10.09.2008 року на посаді вантажника в цеху емалі на кондсмолах у відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський лакофарбовий завод», як роботу по Списку №1.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії, а відповідачем не було відмовлено позивачу у призначенні пенсії станом на день винесення рішення у цій справі.
Отже, адміністративний суд в межах своїх повноважень вирішує спори з метою захисту вже порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прийняття рішень на майбутнє, а тому вимога про призначення пенсії без звернення до органу пенсійного фонду з відповідною заявою є передчасною та не може бути задоволена судом.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1423746450.1 від 31.07.2019 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 576,30 грн. з розрахунку задоволених трьох позовних вимог з чотирьох заявлених, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2018 року за №20 про відмову у підтвердженні ОСОБА_1 періодів роботи з 16.11.1994 року по 29.11.1997 року, з 05.02.2002 року по 28.02.2003 року та з 03.03.2003 року по 10.09.2008 року для зарахування до пільгового стажу по Списку №1.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.11.1994 року по 29.11.1997 року на посаді вантажника в цеху виготовлення розчинників та в цеху водоемульсійних фарб на орендному підприємстві «Дніпропетровський лакофарбовий завод» ім. М.В. Ломоносова як роботу по Списку №1; періоди роботи з 05.02.2002 року по 28.02.2003 року та з 03.03.2003 року по 10.09.2008 року на посаді вантажника в цеху емалі на кондсмолах у відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський лакофарбовий завод», як роботу по Списку №1.
Зобов'язати зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.11.1994 року по 29.11.1997 року на посаді вантажника в цеху виготовлення розчинників, та в цеху водоемульсійних фарб на орендному підприємстві «Дніпропетровський лакофарбовий завод» ім. М.В. Ломоносова як роботу по Списку №1; періоди роботи з 05.02.2002 року по 28.02.2003 рік та з 03.03.2003 року по 10.09.2008 року на посаді вантажника в цеху емалі на кондсмолах у відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський лакофарбовий завод», як роботу по Списку №1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 576,30 грн. (п'ятсот сімдесят шість гривень тридцять копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно