17 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3340/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФ України у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо не проведення нарахування підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 47 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; про зобов'язання ГУ ПФ України у Волинській області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 47 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" починаючи з 13.09.2019 з урахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку ГУ ПФ України у Волинській області та отримує пенсію як військовослужбовець за вислугу строків.
Відповідно до довідки від 27.04.2009, виданої Міністерством внутрішніх справ по республіці КОМІ ( Російська Федерація ), позивач визнаний реабілітованим на підставі частини 2 статті 1.1 Закону Російської Федерації «Про реабілітацію жертв політичних репресій» від 18.10.1991 №1761-1.
На підставі вищевказаної довідки про реабілітацію позивачу 29.09.2010 Волинською обласною радою було видано посвідчення №14\16 з правом на пільги, а 11.09.2019 виконавчим комітетом Луцької міської ради видано посвідчення реабілітованого серії II № НОМЕР_1 , яке надає право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», у зв'язку з чим, відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Проте, на звернення позивача відповідач листом від 28.10.2019 №1111/В-01 повідомив, що позивачу встановлено підвищення до пенсії в розмірі 54,40 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16.07.2008 №654.
Вказує, що відповідач повинен був обчислити до його пенсії надбавку як реабілітованому, що зазнав політичних репресій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки вказана постанова звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що дії відповідача щодо нездійснення нарахування йому підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України « Про пенсійне забезпечен ня» та статті 47 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є протиправними.
Зазначає, що відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» довідки або посвідчення про реабілітацію, видані в державах-республіках колишнього Союзу PCP або державними органами Союзу PCP, є чинними на території України. З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 18.11.2019 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
У відзиві на позовну заяву від 29.11.2019 №25672/06-33 відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що підстави для виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», як реабілітованому, що зазнав політичних репресій, у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відсутні, оскільки, вказаними Законами не визначено розміру мінімальної пенсії за віком.
Натомість, постановою Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16.07.2008 №654 передбачено репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, з 01.09.2008 проводити підвищення в розмірі 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Враховуючи наведене, на підставі поданої 21.07.2009 позивачем заяви йому проводиться виплата підвищення до його пенсії у розмірі 54,40 гривні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” від 16.07.2008 №654, яка є чинною, не скасованою, неконституційною не визнавалась, тому саме її норми підлягають застосуванню.
З врахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи та письмові докази суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р ІНФОРМАЦІЯ_2 . перебуває на обліку ГУ ПФ України у Волинській області як одержувач пенсії за віком згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262 починаючи з 25.03.1996.
27.04.2009 Міністерством внутрішніх справ по республіці КОМІ (Російська Федерація) Вівчарику Б.І. видано довідку №3/В-928 про те, що він є сином ОСОБА_2 , репресованої в 1954 році в адміністративному порядку органами Мінлага МВС, та на підставі частини 2 статті 1.1 Закону Російської Федерації «Про реабілітацію жертв політичних репресій» від 18.10.1991 №1761-1 визнаний реабілітованим, як такий, що був підданим політичним репресіям (а.с.9).
На підставі вищевказаної довідки позивачу Волинською обласною радою видано посвідчення від 29.09.2010 №14/16 реабілітованого, а 11.09.2019 Виконавчим комітетом Луцької міської ради видано посвідчення серії II № НОМЕР_1 , які надають йому право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (а.с.14-15).
13.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України у Волинській області з заявою про перерахунок його пенсійного забезпечення із збільшенням на 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», як реабілітованому, що зазнав політичних репресій, надавши наступні документи: копію довідки Міністерства внутрішніх справ по республіці КОМІ (Російська Федерація) від 27.04.2009 №3/В-928; копію паспорта та ідентифікаційного коду; копію посвідчень виконавчого комітету Луцької міської ради серії ІІ від 11.09.2019 №077498 та Волинської обласної ради від 29.09.2010 №14/16 (а.с.6).
Листом від 28.10.2019 №1111/В-01 відповідач повідомив позивача про те, що постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” передбачено, що громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або - щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн. На підставі заяви від 21.07.2009 та доданих документів ОСОБА_1 було встановлено згадане підвищення в сумі 54,40 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо нездійснення нарахування йому підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України « Про пенсійне забезпечен ня» та статті 47 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена у статті 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», де зазначено, що усі види пенсій, що призначені відповідно до цього Закону, додатково підвищуються пенсіонерам, які зазнали репресій і в подальшому були реабілітовані, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
На думку суду, положення частини четвертої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” №654 від 16.07.2008 (далі - Постанова № 654) установлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу на підставі заяви від 21.07.2009 встановлено підвищення до пенсії у розмірі, встановленому постановою №654, а саме - 54,40 грн, тобто в меншому розмірі, ніж той, що гарантований пунктом “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статтею 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Водночас відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Згідно із пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
Згідно із частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Виходячи із визначених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, підлягають застосуванню положення пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», який має вищу юридичну силу, а не норми постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” №654 від 16.07.2008, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Отже, відповідач протиправно виплачує позивачу підвищення до пенсії в розмірі, визначеному Постановою №654, що звужує розмір сум, які підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як громадянину, який необґрунтовано зазнав політичних репресій і був реабілітований згідно з пунктом “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд вважає, що інтереси позивача будуть захищеними, а права поновленими, шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФ України у Волинській області щодо не нарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії, визначеного пунктом “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статтею 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При цьому, суд також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого пунктом “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2.6. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім'ї, якого було примусово переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Відповідно до п. 1.7 Порядку 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Оскільки бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу підвищення до пенсії, визначеного пунктом “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статтею 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є протиправною, тому суд зобов'язує відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 13.09.2019, з урахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, з урахуванням зазначеного, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області слід стягнути судові витрати у сумі 768,40 грн, сплачені квитанцією від 12.11.2019 №10756350.
Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 263, 295, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 13.09.2019 підвищення до пенсії, визначеного пунктом “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 13.09.2019, з урахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривен 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Т.М. Димарчук