про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову
19 грудня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3412/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,
розглянувши у судовому засіданні клопотання представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ КАФЕ» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання неправомірним рішення,
21.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ КАФЕ» звернулося з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання неправомірним рішення конкурсної комісії Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», оформленого протоколом засідання від 25.10.2019 №1 «Про затвердження конкурсної документації з проведення конкурсу на право використання комерційного досвіду та ділової репутації з метою забезпечення потреб пасажирів та організацій (надання послуг) на території рухомого складу філії «Українська залізнична швидкісна компанія» AT «Укрзалізниця» та на території ТПС Дарниця за повним циклом за договором комерційної концесії та агентськими договорами, оголошеного філією «Українська залізнична швидкісна компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» 31.10.2019.
25.11.2019 представником позивача подано до суду клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» вчиняти дії, направлені на продовження процедур проведення конкурсу на право використання комерційного досвіду та ділової репутації з метою забезпечення потреб пасажирів та організацій (надання послуг) на території рухомого складу філій «Українська залізнична швидкісна компанія» AT «Укрзалізниця» та на території ТПС Дарниця за повним циклом за договором комерційної концесії та агентськими договорами, конкурсна документація якого затверджена конкурсною комісією протоколом №1 від 25.10.2019, а саме: заборонити розгляд та оцінку конкурсних пропозицій учасників конкурсу; заборонити визначати переможця конкурсу; заборонити укладати договори комерційної концесії та агентські договори з переможцем конкурсу до вирішення справи по суті та набранням рішенням законної сили.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 забезпечено адміністративний позов шляхом заборони Акціонерному товариству «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (02096, місто Київ, Дарницький район, вулиця Привокзальна, будинок 3, код ЄДРПОУ 40123444) вчиняти дії, направлені на продовження процедури проведення конкурсу на право використання комерційного досвіду та ділової репутації з метою забезпечення потреб пасажирів та організацій (надання послуг) на території рухомого складу філій «Українська залізнична швидкісна компанія» AT «Укрзалізниця» та на території ТПС Дарниця за повним циклом за договором комерційної концесії та агентськими договорами, конкурсна документація якого затверджена конкурсною комісією протоколом №1 від 25.10.2019, а саме: заборонити розгляд та оцінку конкурсних пропозицій учасників конкурсу; заборонити визначати переможця конкурсу; заборонити укладати договори комерційної концесії та агентські договори з переможцем конкурсу до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.
16.12.2019 за вх. №22324/19 Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Клопотання обґрунтоване, тим, що конкурс на право використання комерційного досвіду та ділової репутації з метою забезпечення потреб пасажирів та організацій (надання послуг) на території рухомого складу філій «Українська залізнична швидкісна компанія» AT «Укрзалізниця» та на території ТПС Дарниця за повним циклом за договором комерційної концесії та агентськими договорами не підпадає під дію Закону України «Про концесію», оскільки проведення конкурсу на право використання комерційного досвіду та ділової репутації з метою забезпечення потреб пасажирів та організацій (надання послуг) на території рухомого складу філії «Українська залізнична швидкісна компанія» AT «Укрзалізниця» та на території ТПС Дарниця за повним циклом за договором комерційної концесії та агентськими договорами, регулюється главою 75 «Комерційна концесія» Цивільного Кодексу України, главою 31 «Комерційне посередництво (Агентські відносини) у сфері господарювання» Господарського кодексу України та статтями 1150-1157 Цивільного кодексу України. Крім того, термін «комерційна концесія» і «концесія» не є тотожними і регулюються різними нормативно- правовими актами.
31.10.2019 філією «Українська залізнична швидкісна компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» оголошено конкурс на право використання комерційного досвіду та ділової репутації з метою забезпечення потреб пасажирів та організацій (надання послуг) на території рухомого складу філії «Українська залізнична швидкісна компанія» AT «Укрзалізниця» та на території ТПС Дарниця за повним циклом за договором комерційної концесії та агентськими договорами».
Відповідач вказує, що метою проведення даного конкуру було проведення лише моніторингу ринку, який показав би можливість отримання завдяки іншим аналогічним надавачам послуг значно вищого доходу від цього виду діяльності.
Тобто, відповідно до умов даного конкурсу переможець повинен був на території рухомого складу та на території філій «Українська залізнична швидкісна компанія» AT «Укрзалізниця» та ТПС Дарниця надати послуги з харчування пасажирів, забезпечити доступу до медіаконтенту для пасажирів на території рухомого складу Філії «УЗШК» та забезпечити експрес- відправлення для поштових операторів на території рухомого складу Філії «УЗШК, а за результатами конкурсу мали бути укладені звичайні договори на надання послуг, комерційної концесії, та агентські договори без передання об'єктів (майна) у користування переможцю конкурсу.
Також зазначає, що відповідно до статті 1150 Цивільного кодексу України конкурс (змагання) має право оголосити фізична або юридична особа (засновник конкурсу). Конкурс оголошується публічно через засоби масової інформації. Оголошення про конкурс може бути зроблено іншим чином.
Статтею 1151 Цивільного кодексу України встановлено, що засновник конкурсу повідомляє про його умови одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому. Предметом конкурсу може бути результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо.
Статтею 1154 Цивільного кодексу України встановлено, що переможцем конкурсу є особа, яка досягла найкращого результату. Переможець конкурсу визначається в порядку, встановленому засновником конкурсу. Результати конкурсу оголошуються в тому ж порядку, в якому його було оголошено. Результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду.
В той же час, пунктом 16 статті 1 Закону України «Про концесію» визначено, що об'єкт концесії - об'єкти права державної власності, власності Автономної Республіки Крим чи комунальної власності, а також майно господарських товариств, 100 відсотків акцій (часток) яких належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, що надаються концесіонеру з метою виконання умов концесійного договору, а також об'єкти, що створюються та/або будуються концесіонером у процесі виконання концесійного договору. Об'єкт концесії може складатися з майна декількох балансоутримувачів.
Згідно частини другої статті 2 Закону України «Про концесію» дія Закону не поширюється на проекти, які: не передбачають внесення інвестицій інвестором в об'єкт концесії; передбачають отримання інвестором повного відшкодування здійснених ним інвестицій за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; не передбачають створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об'єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг; передбачають пошук, розвідку родовищ та видобування корисних копалин.
Таким, чином відповідно до положень даного Закону об'єктом концесії - є майно державної власності, власності Автономної Республіки Крим чи комунальної власності, а також майно господарських товариств, 100 відсотків акцій (часток) яких належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, що надаються концесіонеру з метою виконання умов концесійного договору з обов'язковою умовою внесення інвестицій (коштів) інвестором в об'єкт концесії.
Відповідач (заявник) також вважає безпідставним твердження ТзОВ «ВОГ КАФЕ» про порушення його права щодо його пріоритету на подальше укладання (пролонгацію) Договору комерційної концесії №9 - УЗШК від 19.02.2016, укладеного між акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» акціонерного товариства «Укрзалізниця», який було укладено за результатами проведеного конкурсу на право використання комерційного досвіду та ділової репутації з метою надання послуг по забезпеченню харчуванням пасажирів швидкісних поїздів Інтерсіті та Інтерсіті+ та працівників філії «Українська залізнична швидкісна компанія» AT «Українська залізниця» на підставі протокольного рішення від 11.02.2016 №5.
Угодою №5 від 01.02.2017 до Договору комерційної концесії №9 - УЗШК від 19.02.2016 було викладено пункт 7.1 розділу 7 Договору в новій редакції, де, зокрема, було передбачено, що «Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2019 року».
Згідно з частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на підставі цього договору. Строк дії договору встановлюється сторонами з урахуванням вимог законодавства чи актів державних органів.
Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати.
Зміна та розірвання сторонами договору вважаються такими, що відбулися, з моменту укладення відповідної угоди (вчинення правочину), якщо інше не визначено сторонами.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Вказана норма надає кожній особі право самостійно вирішувати вступати чи не вступати в договірні відносини на відповідних умовах, які не суперечать вимогам закону.
Відповідно до стаття 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Враховуючи відсутність прямої норми закону, яка б зобов'язувала сторони продовжувати термін дії Договору комерційної концесії №9 - УЗШК від 19.02.2016, тому твердження ТзОВ «ВОГ Кафе» щодо порушення його пріоритетного права на пролонгацію договору є необгрунтованими та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України
З наведених підстав відповідач вважає, що підстав для забезпечення позову в даній справі не було, тому просить скасувати заходи забезпечення позову згідно ухвали суду від 27.11.2019.
Сторони належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Однак, сторони в судове засідання не з'явились, проте подали заяви про розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову без їх участі.
Дослідивши заяви по суті справи подані сторонами, матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої-третьої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що підставою для скасування заходів забезпечення адміністративного позову судом можуть бути обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову або які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів.
Разом з тим, клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову не містить будь-яких обставин, які б вказували на зміну умов, які існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову або про наявність обставин, які існували, але не були відомі суду.
При цьому, суть клопотання фактично зводиться до непогодження з висновками суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а доводи цього клопотання фактично є запереченнями проти ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.
Суд також звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову, як і розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову, не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного суд не вбачає достатніх підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 27.11.2019 у даній справі, у зв'язку із чим у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що згідно із частиною п'ятою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Керуючись статтями 157, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ КАФЕ» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання неправомірним рішення відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.А. Лозовський