м. Вінниця
18 грудня 2019 р. Справа № 120/3603/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач). У позовній заяві позивачка просила:
- визнати протиправним рішення відповідача щодо перерахунку призначеної пенсії з урахуванням коефіцієнту 1 % за кожен рік стажу роботи;
- зобов'язати відповідача здійснити повторний розрахунок пенсії з 01.10.2017 із урахуванням коефіцієнту страхового стажу в розмірі 1,35 % за кожен відпрацьований рік.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що з 1994 року перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Вінниці та отримує пенсію за віком. При цьому, при розрахунку пенсії до 01.10.2017 величина оцінки одного року страхового стажу ставила 1,35 %. Однак, з 01.10.2017 відповідачем проведено перерахунок її пенсії у зв'язку з осучасненням заробітної плати із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, який використовується для призначення та перерахунку пенсії в 2017 році на рівні 3764,40 грн. зі зменшенням величини оцінки страхового стажу з 1,35% до 1%.
На думку позивачки дії відповідача щодо зменшення коефіцієнта страхового стажу є неправомірними та призвели до суттєвого зменшення розміру її пенсії, що є неприпустимим згідно Конституції України та чинного законодавства України. Тому звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 08.11.2019 позовну заяву залишено без руху та надано ОСОБА_1 10-ти денний термін для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
На виконання ухвали 15.11.2019 позивачкою подано клопотання про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку. Обґрунтовуючи клопотання ОСОБА_1 зазначила, що вона є інвалідом ІІ групи, обмежена у здатності вільно самостійно пересуватися, перебувати у соціумі та контактувати з суспільством, оскільки постійно перебуває у своєму помешканні та фізично не могла слідкувати за змінами у чинному законодавстві. Тому, просила визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними.
Ухвалою від 19.11.2019 клопотання позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також вказаною ухвалою встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву.
09.12.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вказав, що підстави для задоволення позову відсутні. Як підставу для відзиву, відповідач зазначає, що страховий стаж позивачки складає 41 рік 2 місяці. За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.
Пенсії призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій" з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Тому з 01.10.2017 індивідуальний коефіцієнт страхового стажу позивачки становить - 0,41167. Понаднормований стаж роботи - 21 рік, а отже правових підстав для перерахунку пенсії позивачки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % немає.
Відтак, відповідач вважає, що позов є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Також, представник відповідача просить залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивачка просить перерахувати пенсію з 01.10.2017, що виходить за межі строків звернення до суду.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 1994 року перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Вінниці та отримує пенсію за віком.
ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія 2-18 АВ № 032696 (а.с.3).
25.03.2019 позивачка звернулася на Урядову гарячу лінію за номером 15-45, щодо свого пенсійного забезпечення.
Листом від 28.03.2019 № 727/3 відповідач повідомив позивачку, що її страховий стаж складає 41 рік 2 місяці 11 днів, коефіцієнт стажу 0,41167. Пенсія з 01.10.2017 обчислюється із заробітної плати 3117,60 грн. (0,82818 х 3764,40), яку визначено за період з 01.02.1987 по 31.01.1992 та з 01.07.2000 по 31.08.2011 із застосуванням показника середньої заробітної плати 3764,40 грн. та індивідуального коефіцієнту заробітної плати - 0,82818.
З 01.03.2019 проведено перерахунок пенсії, для забезпечення індексації пенсії, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 визначено коефіцієнт збільшення, який склав 1,17. Відповідно обчислення пенсії призначених до 2018 року проводиться із заробітної плати 4404,35 грн. (3764,40 х 1,17).
Заробітна плата для обчислення пенсії з 01.03.2019 складає 3647,59 грн. (4404,35 х 0,82818). Розрахунок пенсії з 01.03.2019 становить: 1501,60 грн. (3647,59 х 0,41167) - основний розмір; 167,60 грн. (4173 х 40 % = 1669,20) - доплата особам, які досягли 65 років до 40 % мінімальної заробітної плати; 314,37 грн. (1497 х 21 %) - доплата за 21 рік понаднормованого стажу.
В результаті проведеного перерахунку збільшилася доплата за понаднормований стаж з 269,52 грн. до 314,37 грн. що склав 44,85 грн.
Згідно Постанови КМУ від 20.02.2019 № 124 до пенсії нараховано доплату в сумі 55,15 грн., а тому пенсія з 01.03.2019 складає 2038,72 грн.
При цьому судом встановлено, що на підставі Закону України "Про внесення змін до законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148 - VIII від 03.10.2017 проведено осучаснення (перерахунок) призначених раніше пенсій за єдиними правилами обрахунку із використанням при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії, показника середньої заробітної плати за останні три роки (2014-2016) у розмірі 3764,40 грн та зміненої з 1,35 % на 1 % величини оцінки одного року страхового стажу.
Не погоджуючись із таким рішення пенсійного органу позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп * Кс
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Зі змісту визначення наведеного, у статті 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV слідує, що коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Положеннями ч. 1 ст. 25 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс = (Cм*Вс)/100 % *12;
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
Cм - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV (в редакції чинній до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") величина оцінки одного року страхового стажу складала 1,35 %.
11.10.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон від 03.10.2017 № 2148-VIII), яким внесено зміни до Закону від 09.07.2003 № 1058-IV.
Згідно з ч. ч. 4-3 Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058-IV пенсії призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058-IV з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що пенсії, призначені відповідно Закону від 09.07.2003 № 1058-IV перераховуються з 01 жовтня 2017 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, а середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.
Оскільки пенсія за віком ОСОБА_1 призначена у 1994 році, то відповідачем правомірно застосовано норми Закону від 03.10.2017 № 2148-VIII з метою її перерахунку.
За приписами п. 2 Розділу II Прикінцевих положень Закону від 03.10.2017 № 2148-VIII у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
В обґрунтування позову, позивачка зазначає про те, що зменшення величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35 % до 1 % обмежує її права та суперечить ч. 3 ст. 22 Конституції України.
Однак, суд вважає такі доводи необґрунтованими та виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Також відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
З матеріалів справи слідує, що перерахунок пенсії позивачці здійснено на виконання вимог Закону від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким встановлено нову формулу перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону N 1058-IV (П = Зп * Кс).
Так, заробітна плата (Зп) за новою формулою - середня заробітної плата (доход) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; коефіцієнт страхового стажу (Кс) за новою формулою - 1 %.
В той же час позивачка вважає неконституційною не нову формулу перерахунку пенсій, встановлену Законом від 03.10.2017 № 2148-VIII, а лише її складову у вигляді коефіцієнта страхового стажу.
Суд акцентує увагу на приписи п. 2 Розділу II Прикінцевих положень Закону від 03.10.2017 № 2148-VIII відповідно до якого, у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, Законом від 03.10.2017 № 2148-VIII передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.
Тому доводи позивачки про те, що зменшення величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35 % до 1 % призвело до звуження змісту та обсягу існуючих її прав і свобод є необґрунтованими.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративного суду у постановах від 23.04.2019 по справі № 120/4255/18-а, від 03.07.2019 по справі № 120/914/19-а, від 16.12.2019 по справі № 120/2609/19-а.
Зважаючи на те, що перерахунок пенсії позивачки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % проведено на виконання вимог Закону від 03.10.2017 № 2148-VIII, який не визнано неконституційним у встановленому порядку, то оскаржувані дії відповідача є правомірними, що вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог. Отже оскаржуване рішення відповідає вимогам Закону, відповідно, не підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги зобов'язального характеру, то така є похідною від першої, відтак враховуючи , що спірне рішення про перерахування пенсії є правомірним, та за відсутності правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та його скасування - відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти відповідні дії щодо проведення повторного розрахунку пенсії.
При вирішенні цієї справи суду керується, нормами статті 6 КАС України, якою закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії".
Щодо аргументів відповідача, про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із тим, що позовні вимоги виходять за межі строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Питання щодо дотримання позивачкою строку звернення до суду із адміністративним позовом стало предметом оцінки при відкритті провадження у справі. Ухвалою від 08.11.2019 позовна заява була залишена без руху із підстав подання позову після закінчення строків звернення до суду.
Цією ж ухвалою від 08.11.2019 позивачці запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до суду.
На виконання ухвали суду від 08.11.2019 позивачкою 15.11.2019 подано клопотання про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку. Обґрунтовуючи клопотання ОСОБА_1 зазначила, що вона є інвалідом ІІ групи, обмежена у здатності вільно самостійно пересуватися, перебувати у соціумі та контактувати з суспільством, оскільки постійно перебуває у своєму помешканні та фізично не могла слідкувати за змінами у чинному законодавстві.
Ухвалою від 19.11.2019 визнано поважними причини пропуску строку звернення позивачки до суду та поновлено пропущений строк.
Оцінюючи аргументи відповідача, суд не вбачає підстав вважати передчасними висновки, які стали підставою для задоволення клопотання ОСОБА_1 від 15.11.2019 про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору, судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Богоніс Михайло Богданович