м. Вінниця
13 грудня 2019 р. Справа № 120/3236/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Арутюнян З.С.
представника позивача: адвоката Піхотного М.Д.
представника відповідача: Сивого М.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (правонаступником якого наразі є Головного управління ДПС у Вінницькій області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.06.2019 року № 0020371305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму з урахуванням штрафних санкцій 3241766,75 грн., № 0020361305 про збільшення зобов'язань зі сплати військового збору на загальну суму 132534,84 грн.; № 0015081305 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 4318027,50 грн.; а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 13.08.2019 року № Ф-0000271305.
Ухвалою суду від 15.10.2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Підготовче судове засідання по справі призначено на 12.11.2019 року.
12.11.2019 року судом оголошувалась перерва в підготовчому судовому засіданні для надання сторонами додаткових доказів до 27.11.2019 року.
27.11.2019 року представником відповідача подано клопотання про залишення без розгляду позовної заяви в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 13.08.2019 року за № Ф0000271305 руху, враховуючи пропущення позивачем 10-ти денного строку звернення до суду з такою вимогою.
За клопотанням представника позивача в судовому засіданні була оголошена перерва до 13.12.2019 року для надання останньому можливості звернутись до суду із відповідною заявою та письмово зазначити про причини, які, на його думку, є поважними у вирішенні питання щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Так, 13.12.2019 року від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду (вх. 57849). В обґрунтування поважності причин пропуску такого строку представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 у період надходження спірної податкової вимоги і до цього часу перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 в смт. Городок Житомирської області, і всю поштову кореспонденцію, яка направлялась на його адресу податковим органом, отримували члени його родини, а не він особисто. Відтак, у зв'язку з специфікою несення військової служби він був позбавлений можливості своєчасно займатися питанням щодо оскарження винесеного відповідачем рішення. І лише на початку жовтня позивач зумів особисто передати відповідні документи адвокату для підготовки позовної заяви та звернення до суду. За таких обставин представник позивача вважає, що наведені вище підстави є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, а тому просить суд поновити такий строк.
Суд, надаючи оцінку обставинам, пов'язаним із застосуванням строків звернення до суду, а також перевіряючи наявність підстав поважності пропуску відповідного строку, враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, згідно з абз. 4, 5 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Крім того, як визначено абзацом 10 частини четвертої статті 25 вказаного Закону, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Тобто, у даному випадку законом встановлено інший строк звернення до суду, ніж передбачений КАС України, - десятиденний строк, який, за загальним правилом, необхідно обчислювати з дня отримання вимоги платником внеску.
Як встановлено судом, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р., за результатами якої складено акт №1823/1305/3403709517 від 27.05.2019р. За висновками даного акту перевірки відповідачем, з поміж іншого, встановлено порушення ОСОБА_1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що полягало у занижені останнім суми нарахувань за період з 01.08.2016р. по 31.12.2018 року на суму 169799,30 грн.
На підставі таких висновків відповідачем 21.06.2019 року винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0000181305 на суму 169799,30 грн.
Вказана вимога була оскаржена позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка своїм рішенням від 05.08.2019р. №37507/6/99-99-11-05-02-25 скасувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.06.2019 року № Ф-0000181305 та зобов'язала ГУ ДФС у Вінницькій області винести та направити нову вимогу відповідно до вимог чинного законодавства.
На виконання даного рішення ДФС України, ГУ ДФС у Вінницькій області 13.08.2019 року винесло нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000271305 в сумі 169799,30 грн.
Разом із тим, до суду з позовом про її скасування позивач звернувся лише 08.10.2019 року. Таким чином, в частині оскарження вимоги відповідача від 13.08.2019 року № Ф-0000271305 позивач пропустив 10-денний строк, встановлений частиною третьою статті 122 КАС України та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Водночас, згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації позивачу свого процесуального права на звернення до суду, на які останній посилається у своїй заяві, суд вважає їх обґрунтованими, оскільки дійсно, сам факт перебування позивача на строковій військовій службі в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ, що підтверджується довідкою № 1248 від 15.11.2019р., а також військовим квитком серії НОМЕР_2 , є об'єктивною обставиною, що унеможливила своєчасне звернення до суду із даним позовом з огляду на особливості проходження такої служби позивачем.
Окрім того, при вирішенні питання щодо можливості поновлення позивачу строку звернення до суду, судом також враховується і те, що підставою заявленого позову в частині оскарження спірної вимоги від 13.08.2019 року № Ф-0000271305 є заперечення позивачем свого статусу платника єдиного внеску в розумінні ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що виключає можливість застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону в частині визначення бази нарахування єдиного внеску. Наведені обставини вказують на те, що позивач не визнаючи себе платником єдиного внеску в межах спірних правовідносин, фактично заперечує поширення на нього і ст. 25 цього ж Закону як в частині заходів впливу на платника так і в частині забезпечення строків сплати нарахованих сум чи строків на оскарження надісланих вимог про сплату боргу.
Тобто, обставини щодо дотримання передбаченого абз. 10 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" десятиденного строку на оскарження вимоги про сплату боргу прямо випливають із предмету доказування в межах цієї справи по суті заявлених позовних вимог.
З огляду на вищезазначене суд звертає увагу, що норми, які регулюють строки подачі скарг, заяв безсумнівно спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі “Мельник проти України” від 28 березня 2006 року).
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім цього у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України" (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
У даному випадку обставини щодо правомірності віднесення позивача до категорії платників єдиного внеску, та, як наслідок, дотримання ним визначеного абз. 10 ч. 4 ст. 25 Закону строку на оскарження вимоги про сплати боргу, перебувають у безпосередньому взаємозв'язку з підставами заявленого позову, і їх повна оцінка може мати місце лише за наслідками розгляду справи по суті.
У зв'язку із вищенаведеним суд доходить висновку про визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та наявності підстав для поновлення такого строку. Водночас, у клопотанні представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-0000271305 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 180, 248, 256 КАС України суд, -
У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Вінницькій області про залишення без розгляду позовної заяви в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-0000271305 - відмовити.
Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-0000271305 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-0000271305, винесеної Головним управлінням ДФС у Вінницькій області.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Повний текст ухвали буде складено 18.12.19.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович