Справа № 643/13582/16-ц
Провадження № 2/643/1131/19
06.12.2019 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Майстренко О.М., при секретарі - Постульга О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 спричинену внаслідок ДТП матеріальну шкоду в розмірі 25699,52 гривен та моральну шкоду в розмірі 2000 гривен , а також судові витрати.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30 квітня 2015 року о 09:10 годині ОСОБА_2 керуючи належним йому транспортним засобом «ВАЗ-2104» держномер НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Московському в місті Харкові, на перехресті з площею Повстання, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2170», держномер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
На момент оформлення вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди стало відомо, що ОСОБА_2 було укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з Акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія», поліс ОСЦПВВНТЗ серії АІ № 3154002 від 13.06.2014 року.
26.05.2016 року позивачем було здійснено огляд належного йому транспортного засобу на СТО № 2 ПАТ «Харків-авто», за результатами якого відповідно до калькуляції №КА-0000018, загальний розмір ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля ВАЗ ДНЗ АХ 2766 ВТ, кузов ХТА21703080133994, складає 32 656 гривень 91 коп., з урахуванням вартості матеріалів та робіт.
Відповідно до акту виконаних робіт ЗА-0000439 від 27.05.2015 року та чеку 3541, позивачем сплачено послугу за дефектовку автомобіля після ДТ в сумі 299,88 грн.
Представником АТ «УОСК» проведено огляд транспортного засобу позивача, а 07.08.2015 позивачем подано заяву про страхове відшкодування, до якої були надані відповідні документи, що підтверджують факт ДТП, наявність пошкоджень транспортного засобу, судове рішення в справі про адміністративне правопорушення та інші необхідні документи.
Листом від 23.11.2015 за вих. № 7639, АТ «УОСК» повідомив позивача про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 9629 грн. 81 коп. за полісом АІ №3154002.
Проте, позивачу матеріальні збитки за вищезазначеною ДТП до теперішнього часу ні відповідачем, ні АТ «УОСК» не відшкодовані, а третя особа від виплати страхового відшкодування за спричинену матеріальну шкоду ухиляється, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій на уточнених позовних вимогах наполягає та просить позов задовольнити повністю, розглянути справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідив матеріали справи, вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 квітня 2015 року о 09:10 годині ОСОБА_2 , керуючи належним йому транспортним засобом «ВАЗ-2104», держномер НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Московському в місті Харкові, на перехресті з площею Повстання, не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2170», держномер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 21.05.2015 року у справі №643/8134/15-п, ОСОБА_2 визнано винним у скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з накладенням на нього штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постанова суду набрала чинності 01.06.2015 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвалою суду від 07.09.2017 по справі 643/13582/16-ц була призначена судова автотоварознавча експертиза.
Відповідно до висновку експерта № 43С від 06.10.2017, вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-21073, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , 2008 року випуску, який належить ОСОБА_1 , пошкодженого 30.04.2015 року, в результаті зіткнення з автомобілем ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 на перехресті АДРЕСА_1 , складає 25399,64 гривні.
Позивачем надано суду підтвердження судових витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи, а саме: договір №335/17 від 14.09.2017, рахунок-фактури №238 від 14.09.2017 та квитанцію № 0.0.850797233.1 від 19.09.2017, в розмірі 2000,00 гривень.
Також, позивачем до суду надано чек №3541 від 27.05.2015 на суму 299,88грн., та акт виконаних робіт ЗА-0000439 від 27.05.2015, на підтвердження факту проведення дефектовки пошкодженого автомобіля ВАЗ-21073, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , 2008 року випуску, який належить позивачу, внаслідок ДТП, яка мала місце 30.04.2015 з автомобілем Відповідача.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Також, відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частинами 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.п. 5 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
В обґрунтування своїх вимог про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що моральна шкода, завдана винними діяннями відповідача, полягає в порушені його звичайного укладу життя протягом тривалого часу, біля 3-х років, оскільки в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням його автомобіля відбулися вимушені зміни у його житті, він мав докладати додаткових зусиль для організації свого життя, жодних заходів щодо добровільного відшкодування спричиненого збитку Відповідач не здійснив, а зазначені обставини та події призвели до погіршення його нормальних життєвих стосунків та зв'язків, погіршенню стосунків в сім'ї позивача.
Зазначені позивачем доводи можуть бути прийняті судом, оскільки транспортний засіб відповідно до наданих доказів належить позивачу особисто, вина відповідача у пошкодженні автомобіля позивача доведена повністю, тому
Таким чином, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, на відповідача - у разі задоволення позову. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем доведено судові витрати зі сплати судового збору, а також судові витрати з оплати автотоварознавчої експертизи, квитанції про оплату яких містяться у матеріалах справи, у зв'язку з чим суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача всі документально підтверджені судові витрати.
Також, відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 для відновлення свого порушеного права був вимушений сплатити за проведення дефектовки пошкодженого автомобіля відповідний огляд, що підтверджується актом виконаних робіт ЗА-0000439 від 27.05.2015 та фіскальнимчеком№3541 від 27.05.2016, в розмірі 299,88 гривень, зазначені витрати суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_6 ) суму спричиненого матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної події вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ-21073», реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 25399 гривень 64 коп.; витрати, пов'язані з проходженням огляду на дефектовку автомобіля ВАЗ-21073, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в розмірі 299,88 гривень, спричинену моральну шкоду в розмірі 2000,00 гривень, витрати по оплаті судового збору в розмірі 618,20 гривен та витрати з оплати судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 2000,00 гривен..
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Майстренко О.М.