Справа № 622/1330/19 р.
2/622/493/19
19.12.2019 року смт. Золочів
Золочівський районний суд Харківської області у складі:
Головуючого судді Шабас О.С.,
за участю секретаря Бойко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Золочівської селищної ради (ЄДРПОУ 25175462, Харківська область, смт Золочів) про визнання права власності на земельну ділянку (пай), -
12 листопада 2019 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати за ОСОБА_1 , як за колишнім членом КСП "Зоря" право на земельну частку (пай) в розмірі 6,33 умовних кадастрових гектарів з земель резерву або запасу комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.
Свої вимоги представник позивача мотивувала тим, що 20 липня 1988 року її було прийнято у члени колгоспу «Зоря Комунізму» Золочівського району Харківської області, де вона працювала телятницею животноводчого комплексу до 03.09.1996 року. Протоколом № 1 загальних зборів членів колгоспу «Зоря комунізму» від 08.02.1992 року останній перейменовано в колгосп «Зоря», який згодом перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Зоря». На момент видачі державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 13-00-000523 від 15.02.1996 року за № 137 Колективному сільськогосподарському підприємству «Зоря», позивач була його членом. При цьому її було включено до списку громадян-членів КСП «Зоря», проте з невідомих причин позивачу не було видано сертифікат про право на земельну частку (пай) та не було виділено земельну ділянку. Про те, що вона має право на отримання земельної частки (паю) позивач дізналася з листа відділу у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №46/142-19 від 14.08.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся, хоча вона включена до списку. Тому в даний час позивач змушена звернутися до суду, оскільки її право не визнається і вона не може розпорядитися своєю власністю.
Ухвалою судді Шабас О.С. від 14.11.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження на 28.11.2019 року.
Ухвалою суду від 28.11.2019 року було закрито підготовче судове засідання у справі, справу призначено до розгляду по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, завчасно від позивача через канцелярію суду надійшла письмова заява з проханням справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.
Представник відповідача Золочівський селищний голова Канівець Л.В. в судове засідання також не з'явився, завчасно подав через канцелярію суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності їх представника, вирішення справи відніс на розсуд суду.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 року від 01.08.1988 року, виданої на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що остання з 20.07.1988 року була прийнята на роботу у колгосп «Зоря Комунізму» Золочівського району Харківської області телятницею тваринницького комплексу в с. Петрівка, на підставі наказ № 2 о.с. від 13.08.1988 року, 03.09.1996 року звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП, на підставі наказу № 7 від 24.09.1996 року. Відповідні вімітки мітяться також у розділі членство у колгоспі.
Згідно архівної довідки від 04.09.2019 року № К-15/01-56 Колгосп «Зоря Комунизму» протоколом № 1 загальних зборів членів колгоспу «Зоря Комунизму» від 08 лютого 1992 року перейменовано в колгосп «Зоря». Колгосп «Зоря» розпорядженням № 254 представника Перезидента в Золочівському районі від 06.11.1992 року перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Зоря». Колективне сільськогосподарське підприємство «Зоря» протоколом № 2 загальних зборів уповноважених членів КСП «Зоря» від 18 січня 2000 року реформовано в сільськогосподарський виробничий кооператив «Зоря».
Згідно витягу з протоколу № 6 засідання правління колгоспу «Зоря Комунизму» від 19 серпня 1988 року, наданої архівним відділом Золочівської районної державної адміністрації вих. № К-14/01-56 від 04.09.2019 року, засідання правліня у складі 9 осіб, під головуванням Тупкаленко Н., за участі секретаря Нестеренко В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про вступ у члени колгоспу та на роботу, вирішили просити збори уповноважених затвердити рішення правління колгоспу про прийняття Карпових у члени колгоспу, прийняти ОСОБА_1 телятницею ферми с. Петрівка з 21 липня 1988 року.
Відповідно до інформації в.о. начальника відділу у Золочівському районі Харківської області від 08.10.2019 року № 71/142-19 ОСОБА_2 вартість земельної частки (паю) по КСП «Зоря» загальною площею 6,33 в умовних кадастрових гектарах станом на 01.01.2019 року становить 208614,35 гривень.
Як вбачається з листа начальника відділу у Золочівському районі Харківської області від 14.08.2019 року № 46/142-19 ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Зоря» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не виготовлявся. ОСОБА_1 включена до списку громадян-членів КСП «Зоря», що додається до державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 13-00-000523 від 15.02.1996 року за № 137, що підтверджується також копією відповідної сторінки зі вказаного державного акту.
При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Земельного Кодексу України, Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.
Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об'єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.
Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.
Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Стаття 2 цього закону, визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Стаття 3 цього ж закону, перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Стаття 5 цього ж Закону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).
Стаття 19 Земельного Кодексу України перелічує категорії земель.
1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Стаття 12 Земельного Кодексу України перелічує повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин
Так до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:
1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;
2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Стаття 25 того ж кодексу передбачає, приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
2. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
3. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.
4. Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).
5. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
6. Громадянам України із числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності.
Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004р. сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК).
Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям " має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Так, судом було встановлено, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачем не пропущено, оскільки вона дізналася про порушення її права лише з листа відділу у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №46/142-19 від 14.08.2019 року.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 до розпаювання земель колективної власності була прийнята до членів колгоспу «Зоря Комунизму», де пропрацювала до 03.09.1996 року, при цьому вона працювала у колгоспі та була його членом на момент передачі землі у колективну власність у 1996 році та видачі 15.02.1996 року державного акту на право колективної власності КСП «Зоря», в зв'язку з чим набула право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі площею 6,33 га з дня видачі цього акта відповідно до положень ст.1-3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Враховуючи, що в даний час передача земельних ділянок у власність громадян на території сіл, селищ, міст відноситься до повноважень відповідних рад, земельна ділянка ОСОБА_1 , відповідно до положень ст.ст. 12, 19, 25 Земельного Кодексу України, ст.ст.5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» має бути виділена з земель резерву або запасу комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.
Суд також вважає переконливими доводи позивача про те, що вона дізналася про порушення її права лише 14.08.2019 року, в зв'язку з чим встановлений законом строк загальної позовної давності нею не пропущено.
Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст., ст. 12,13,76,81,209,211,247,258,264,265,268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну частку (пай) - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , як за колишнім членом КСП «Зоря» право на земельну частку (пай) в розмірі 6,33 умовних кадастрових гектарів, з земель резерву або запасу комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.
Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О. С.Шабас