19.12.2019 Справа №607/29271/19
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк В.М. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції, Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Міністерства юстиції України про визнання незаконним рішення та про зобов'язання виплатити грошову винагороду, -
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зі позовною заявою, в якій просить визнати неправомірними дії Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області та стягнути з Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області грошову винагороду державним службовцям у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, розрахованих на момент звільнення. Позов мотивовано тим, що в день звільнення із державної служби, всупереч ст. 3 ЗУ «Про державну службу», Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах держави, зразкове виконання трудових обов'язків, їй не виплатили три заробітних плати.
Розглянувши матеріали справи, вважаю, що є підстави для відмови у відкритті провадження, виходячи із такого.
Згідно із вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог ст. ст. 4, 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої ст. 3 КАС України).
Відповідно до позовної заяви, позивачка перебувала на державній службі - працювала державним виконавцем. Своїм позовом вона ініціювала спір щодо недоплаченої їй під час перебування на державній службі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах держави.
З урахуванням викладеного, вважаю, що спори, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями виплати грошової винагороди під час перебування на державній службі, навіть якщо подання відповідного позову, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Аналогічний висновок зроблено у постанові ВС від 13 березня 2019 року у справі за № 723/18/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18) та інших постановах, що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів.
Відповідно до правила п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Із урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження.
Згідно з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області не є «судом встановленим законом» для розгляду даної справи .
Враховуючи викладене, керуючись п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції, Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Міністерства юстиції України про визнання незаконним рішення та про зобов'язання виплатити грошову винагороду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяВ. М. Позняк