Єдиний унікальний номер №243/9286/19
Номер провадження №2/243/2849/2019
18 грудня 2019 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Дюміної Н.О.,
при секретарі - Ревва Е.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Слов'янської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
14 серпня 2019 року до суду Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Слов'янської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Позивач мотивує свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.06.1995 року у рівних частках її чоловіку ОСОБА_4 , її сину ОСОБА_2 , її дочці ОСОБА_3 (прізвище після укладення шлюбу - ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 14.10.2004 р.) та їй, ОСОБА_1 , належить квартира АДРЕСА_1 9/20 ідеальних часток) загальною площею 73.7 кв.м. житловою площею 47.2 кв.м. ЇЇ чоловік ОСОБА_4 помер у Росії 20.02.2000 року , у належній їм квартирі чоловік не проживав і зареєстрований не був, що підтверджується записами у домовій книзі.
Після його смерті залишилась спадщина - ј частка квартири АДРЕСА_1 (9 /80 ідеальних часток).
Після смерті чоловіка ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) фактично лише вона проживає у квартирі, підтримую її у належному стані, сплачує комунальні послуги. За адресою квартири зареєстроване її місце проживання. Крім неї, спадщину ніхто не приймав.
Чоловік помер у Росії, тому у неї не було можливості звертатись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за місцем його проживання та смерті ( Росія ). За оформленням спадщини вона не звертатись, спадкова справа не заводилась, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №56302017 від 27.05.2019 року.
Таким чином, виникла ситуація, коли я успадкувала ј частка квартири АДРЕСА_1 (9/ 80 ідеальних часток) після смерті чоловіка, однак позбавлена можливості оформити спадщину шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину.
З огляду на викладене просить суд визнати за нею право власності на ј частки квартири АДРЕСА_1 9/80 ідеальних часток) загальною площею 73,7 кв.м. житловою площею 47,2 кв.м. в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач та Представник позивача в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, наполягали на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача Слов'янської міської ради Донецької області, в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву з проханням розгляд справи проводити за його відсутністю Рішення прийняти на розсуд суду.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, надіслали на адресу суду заяви з проханням розгляд справи проводити за їх відсутністю, позов визнають у повному обсязі та просять його задовольнити, посилаючись на письмові заяви надані суду 03 жовтня 2019 року.
За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Підставою звернення до суду позивачки є захист майнових прав та інтересів, пов'язаних із реалізацією права власності.
Суд, з'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 з 06.05.1972 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 06 травня 1972 року (а.с. 13).
Від шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
03 липня 2004 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_8 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Новосибірську Новосибірської області Росія, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 07 лютого 2001 року Міським відділом РАЦС у м. Новосибірську (а.с. 14.)
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 01 червня 1995 року у рівних частках ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 10, 10 з.б.).
Згідно із довідкою КП «БТІ» № 1193-18/0.45/01 від 02 травня 2019 року, встановлено, що право власності на будинок АДРЕСА_1 станом на 03.04.2019 року зареєстроване у рівних частках (9/80) за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло б/н від 01 червня 1995 року (а.с. 22).
Відповідно до довідки про склад сім'ї від 25 вересня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 (а.с.23).
За даними домової книги на житловий будинок АДРЕСА_1 , в ньому з 04 січня 1995 року значиться зареєстрованою позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15-17).
З Акту від 14 жовтня 2019 року, виданого ОСББ «Ласпі», ОСОБА_3 з жовтня 1999 року по вересень 2005 року проживала за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 79).
З Акту від 11 жовтня 2019 року №357, виданого комітетом мікрорайону ЖЕУ №3 м. Слов'яська, ОСОБА_2 на дату смерті свого батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 80).
Постановою державного нотаріуса Першої Слов'янської державної нотаріальної контори Донецької області Макарової Н.І. від 27.05.2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частку квартири, розташованої у АДРЕСА_1 у зв'язку із тим, що спадкоємець ОСОБА_1 не проживала із спадкодавцем однією сім'єю (а.с. 68-69).
Відповідно до Звіту про оцінку майна від 18 червня 2019 року про вартість оцінюваного майна виданого, станом на 18 червня 2019 року ринкова вартість 9/80 часток житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить: 26 514 гривні 00 копійок (а.с.40-41).
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01 січня 2004 року правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим Кодексом чинності.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом».
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 01 червня 2011 року по справі №6-26246св10.
Таким чином, оскільки спадщина за спадкодавцем ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому суд вважає необхідним застосувати до даних правовідносин норми ЦК УРСР.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно ч. 1 ст. 524, ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Однак, відповідно до ст. 548 цього Кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Статтею 561 ЦК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Разом із цим, на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини.
Зокрема, згідно ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні були бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
З аналізу наведених норм матеріального закону вбачається, що за часів дії такого законодавчого акту як ЦК УРСР, право на спадщину виникало з моменту її відкриття, і закон зобов'язував спадкоємця у шестимісячний строк проявити певну форму активної поведінки, яка мала засвідчуватися однією з таких дій: 1) фактичним вступом в управління або володіння майном; 2) поданням державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14 червня 1994 року, яка діяла на час відкриття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Саме переліченні в зазначеній Інструкції докази містяться в матеріалах справи на підтвердження вказаних позивачем обставин.
Так, як було встановлено у судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 з 04.01.1995 року по теперішній час проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 56302017 від 27 травня 2019 року спадкова справа стосовно спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня (а. с. 18 -20).
За життя ОСОБА_4 заповіту не склав (а.с. 21), спадкоємцями його майна за законом першої черги були: дружина - ОСОБА_1 , його син - ОСОБА_2 та його донька - ОСОБА_3 . Діти спадкодавця: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на день смерті батька з ним не проживали, за адресою спадкового майна фактично не проживали та не зверталась у визначений законом строк із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини і є такими, що не прийняли спадщини.
Враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги протягом строку, встановленого ст. 549 ЦК Української РСР, фактично вступила в управління спадковим майном, так як була зареєстрована та проживала у ньому, згідно ст. 553 цього Кодексу від прийняття спадщини не відмовилася, тому вважається такою, що прийняла її одноосібно.
Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 560 ЦК УРСР, яка діяла на момент відкриття спадщини, є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Так, як було зазначено вище, згідно копії паспорта позивачки та копії домової книги на дату смерті ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала у квартирі АДРЕСА_1 , а відтак відповідно до ст. 549 ЦК УРСР фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, тобто прийняла спадщину.
Як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 Про судову практику в справах про спадкування від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 3.1. Листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до ст. 527 ЦК Української РСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже враховуючи те, що позивач протягом встановленого законом строку прийняла спадщину, однак у неї існують перешкоди у оформленні права на спадщину у нотаріальному порядку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 524-527, 529, 548, 549 ЦК Української РСР, ст. ст. 328, 331, 377, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, 1297 ЦК України, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Слов'янської міської ради Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 .
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Н.О.Дюміна