264/5640/19
2/264/1653/2019
(ЗАОЧНЕ)
"18" грудня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М., за участю секретаря судового засідання Солонської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У серпні 2019 року позивачка звернулась до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . У будинку зареєстрований її батько - відповідач по справі ОСОБА_2 З 2013 року та по теперішній час відповідач не проживає в будинку, не сплачує комунальні послуги та не приймає участі в утриманні будинку. У будинку не зберігається ніяких особистих речей відповідача. Реєстрація відповідача перешкоджає позивачу користуватись квартирою, оформити субсидію.
Позивачка просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримує вимоги, просить позов задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У відповідності до п.3, п.4 ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов знайшов своє підтвердження представленими доказами і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Права власника жилого будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Судом встановлено, що позивачці на підставі договору дарування від 26.03.2008 року належить будинок АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №792, зареєстрованим в БТІ за № 8603701.
З викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивачка наділена повноваженнями звернення до суду з будь-яких питань, що пов'язані з володінням та користуванням цим майном.
Згідно акту, складеного 15.08.2019 року головою КСН «Мирний», відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , проте не проживає за вказаною адресою з 2014 року, що підтверджують сусіди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З наведеного суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідач не проживає в спірному будинку, він втратив право користування цим житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, ст. 317, 319, 321, 383, 391,405 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя: А. М. Іванченко