ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.12.2019Справа № 910/10696/19
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик"
про стягнення 265 982,27 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Верхацький І.В. (дов. № 14-193 від 17.05.2019);
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення 265 982,27 грн., з яких 175 688,84 грн. пені, 38 945,95 грн. 3% річних та 51 347, 48 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі - продажу природного газу № 16-471-Н від 22.08.2016 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі № 910/10696/19 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
02.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/10696/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2019.
Представник відповідача в судове засідання 03.10.2019 року не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 03.10.2019 розгляд справи було відкладено на 05.11.2019.
Представник відповідача в судове засідання 05.11.2019 року не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 05.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.12.2019.
Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2019 підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 05.12.2019 року не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
22.18.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (організаційно-правову форму якого було змінено на акціонерне товариство) (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" (далі - покупець) укладено Договір № 16-471-Н на купівлю-продаж природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01.10.2016 по 31.03.2017 газ обсягом до 11 900.000 тис. куб. м.
Положенням п. 3.2 Договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу
Згідно з п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.
У період з жовтня 2016 року по березень 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на зальну суму 40 431 940,91 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.
Оскільки, відповідач несвоєчасно здійснив оплату за переданий позивачем природний газ, позивачем заявлено до стягнення 175 688,84 грн. пені, 38 945,95 грн. 3% річних та 51 347, 48 грн. інфляційних втрат.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку природного газу, а у відповідача прийняти природний газ в обсязі погодженого сторонами та оплатити його вартість.
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року передав, а відповідач прийняв природний газ на зальну суму 40 431 940,91 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В пункті 6.1. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем поставки газу.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач оплату поставленого позивачем природного газу здійснив у повному обсязі, однак, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки, оплата поставленого позивачем природного газу була здійснена відповідачем несвоєчасно, позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.2. Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Як вбачається з долученого до матеріалів позовної заяви розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних по кожному акту окремо, з урахуванням сум та дат часткових оплат, пеня нарахована з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України.
Перевіривши розрахунок пені у розмірі 175 688,84 грн., 3% річних у сумі 38 945,95 грн. та інфляційних втрат у сумі 51 347, 48 грн., суд встановив, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних у повному обсязі.
Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" про стягнення 265 982,27 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газовик" (04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 4Б, офіс 5, ідентифікаційний код 32736800) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 175 688 (сто сімдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 84 коп. пені, 38 945 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 95 коп. 3% річних, 51 347 (п'ятдесят одну тисячу триста сорок сім) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 3 989 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 73 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 16.12.2019
Суддя С. В. Стасюк