ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в задоволенні відводу та
про застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу
м. Київ
16.12.2019Справа №910/11387/19
Суддя господарського суду міста Києва Бойко Роман Володимирович, розглянувши без виклику сторін в порядку письмового провадження заяву директора Державного підприємства "Енергоринок" Гнатюка Ю.Л. про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду справи №910/11387/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Державного підприємства "Енергоринок"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг
2) Кабінету Міністрів України
3) Міністерства енергетики та захисту довкілля України
про стягнення коштів у сумі 1 675 260 088,29 грн.,
В провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/11387/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державного підприємства "Енергоринок" стягнення коштів у сумі 1 675 260 088,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором №136/01 від 04.09.2000, у зв'язку з чим у ДП "Енергоринок" утворилась заборгованість у розмірі 1 675 260 088,29 грн. перед позивачем.
Чергове підготовче засідання у справі було призначене на 11.12.2019.
11.12.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.
В підготовчому засіданні 11.12.2019 судом розглянуто клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи та оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про відмову у його задоволенні.
Відразу після оголошення скороченого тексту ухвали про відмову у задоволенні клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи в підготовчому засіданні 11.12.2019 представником відповідача - адвокатом Саквою Д.О. подано заяву Державного підприємства "Енергоринок" про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду справи №910/113287/19, підписану директором відповідача - Гнатюком Ю.Л., який не приймав участі у засіданні 11.12.2019.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2019 визнано необґрунтованим заявлений представником Державного підприємства "Енергоринок" відвід, у зв'язку з чим заяву про відвід передано уповноваженій особі для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2019 справу №910/11387/19 передано судді Бойко Р.В. для розгляду поданої заяви про відвід судді Ягічевої Н.І.
Згідно із ч. 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Керуючись приписами ч. 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути заяву Державного підприємства "Енергоринок" та вирішити питання про відвід без повідомлення учасників справи, тобто, у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву представника Державного підприємства "Енергоринок" про відвід судді, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, дослідивши необхідні докази для її розгляду, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Подана заява мотивована тим, що суддя Ягічева Н.І., відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, необґрунтовано не прийняла до уваги специфіку спірних правовідносин та категорію справи, що пов'язана з проведенням розрахунків між сторонами за такі специфічні послуги, як передача електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами та централізоване диспетчерське управління, правила та порядок розрахунків за зазначені послуги, що здійснювалися через поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідно до алгоритму, затвердженого НКРЕКП. Не прийняття суддею Ягічевою Н.І. до уваги наведених обставин під час вирішення клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи, на думку заявника, може свідчити про упереджене ставлення судді до розгляду справи №910/11387/19.
В той же час, суд відзначає, що запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ст.ст. 35-40 Господарського процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з чим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було визначено в ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
При цьому, як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи.
Досліджуючи наведені критерії оцінки в межах даної справи суд відзначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного, однак, в даному випадку представником відповідача жодних доказів на підтвердження особистої упередженості судді Ягічевої Н.І. у вирішенні спору в справі №910/11387/19 не надано.
Зі змісту поданої заяви про відвід судді Ягічевої Н.І. вбачається, що вона мотивовані виключно незгодою учасника судового процесу - Державного підприємства "Енергоринок" з прийнятим 11.12.2019 за наслідками розгляду клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи процесуальними рішенням - ухвали господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/11387/19 про відмову у задоволенні клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.
З огляду на викладене, обставин, які б свідчили про упередженість судді Ягічевої Н.І. стосовно заявника, зацікавленість складу суду в певному рішенні в цій справі чи про необ'єктивне ставлення до сторін у справі, заявник не навів, а суд не встановив.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви директора Державного підприємства "Енергоринок" Гнатюка Ю.Л. про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду справи №910/11387/19.
Попри наведене, суд вважає, що подання від імені Державного підприємства "Енергоринок" заяви про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду справи №910/11387/19 є зловживанням процесуальними правами з огляду на наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17.
За приписами пункту 1 частини 2 цієї ж статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, тобто зловживає ним.
Як вбачається із матеріалів справи 11.12.2019 представником Державного підприємства "Енергоринок" було подано через відділ діловодства суду клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.
Дане клопотання розглядалось судом по суті у підготовчому засіданні 11.12.2019, в якому від відповідача приймали участь адвокат Саква Д.Ю. та адвокат Темченко О.О., та за наслідками його розгляду у підготовчому засіданні господарським судом міста Києва оголошено скорочений текст судового рішення - вступну та резолютивну частину ухвали про відмову у задоволенні клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.
Згідно протоколу судового засідання від 11.12.2019 оголошення скороченого тексту даної ухвали судом розпочалось о 11 год. 50 хв. 49 сек., а вже о 11 год. 51 хв. 51 сек. адвокатом Саквою Д.Ю. було подано заяву директора Державного підприємства "Енергоринок" Гнатюка Ю.Л. про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду справи, яка мотивована неврахуванням доводів відповідача щодо необхідності проведення відповідної експертизи.
При цьому, вказана заява про відвід судді підписана особою, яка не приймала участі у засіданні 11.12.2019, - директором відповідача Гнатюком Ю.Л., який відповідно не міг бути обізнаний із наслідками розгляду клопотання про призначення експертизи та відповідно мотивами відмови у її задоволенні, проте такій заяві було присвоєно вихідний номер - вих. №01/22-18898 від 11.12.2018. Тобто, зазначена заява була зареєстрована на підприємстві відповідача заздалегідь до прийняття судового рішення за наслідками розгляду клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.
Наведені дії (подання через 2 хвилини після оголошення скороченого тексту судового рішення заздалегідь виготовленої та роздрукованої заяви про відвід судді, підписаної особою, яка не приймала участі у засіданні, мотивованою незгодою із прийнятим процесуальним рішенням з підстав неврахування доводів відповідача за відсутності повного тексту судового рішення), на думку суду, свідчать про те, що така заява подано виключно з метою перешкоджання судочинству шляхом затягування розгляду справи, обумовленим специфікою розгляду заяви про відвід судді, у разі якщо суд визнає її необґрунтованою, - з переданням такої заяви на розгляд іншому складу суду.
Заявлення директором Державного підприємства "Енергоринок" Гнатюком Ю.Л. відводу, вочевидь, є нічим іншим як спробою затягнути розгляд судової справи, внаслідок чого будуть порушені завдання та основні засади господарського судочинства.
У своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення у справі "Шульга проти України") і запобігали неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення у справі "Мусієнко проти України")
Суд зобов'язаний вживати заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Наведеними правовими нормами передбачено право суду на будь-якій стадії судового процесу визнати дії скаржника як зловживання процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У справі "Сілін проти України" Європейський суд з прав людини з огляду на затримки, що мали місце під час провадження у суді першої інстанції, та обставини справи в цілому, вважав, що тривалість цієї справи була надмірною та порушувала вимогу "розумного строку", а отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Разом з тим Європейський суд з прав людини наголосив також на тому, що відповідно до українського законодавства суди мали повноваження застосувати до сторін, які сприяють безпідставному затягуванню провадження, адміністративні та кримінальні санкції.
Таким чином, дії Державного підприємства "Енергоринок", вчинені її представником - директором Гнатюком Ю.Л. (заявлення заздалегідь виготовленого та роздрукованого відводу невідкладно після відхилення клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи) ставлять під сумнів його бажання розглядати поданий Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" позов впродовж розумного строку, оскільки останні фактично спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу та перешкоджання іншим учасникам процесу використовувати наявні засоби правового захисту, відтак є зловживанням учасником справи своїми процесуальним правами.
Варто зауважити, що заявлення заздалегідь виготовленого та роздрукованого відводу невідкладно після відхилення клопотання про відкладення розгляду справи було кваліфіковано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як зловживання процесуальними правами в ухвалі від 08.08.2019 у справі №910/16594/15.
При цьому, суд враховує, що зловживання процесуальними правами було вчинене державним підприємством у спорі, в якому беруть участь лише інші державні підприємства та установи, про стягнення коштів з одного державного підприємства на користь іншого, що в принципі нівелює будь-яку обґрунтованість (необхідність) у затягуванні розгляду справи з приводу державних коштів, тим більше шляхом зловживання процесуальними правами.
Оскільки судом було встановлено зловживання відповідачем в особі своїх представників процесуальними правами з метою перешкоджання здійсненню правосуддя, то в силу ч. 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Заходами процесуального примусу, згідно зі ст. 132 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.
Положеннями ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Зважаючи на встановлення судом обставини зловживання відповідачем процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству, а також враховуючи особу яка вчиняє такі дії - державне підприємство та спосіб вчинення таких дій, суд дійшов висновку про необхідність застосування до Державного підприємства "Енергоринок" заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу у сумі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб (9 605,00 грн.) з урахуванням положень ч. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно приписів ч. 5 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Окремо, суд звертає увагу Державного підприємства "Енергоринок", що у випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, суд згідно ч. 2 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням конкретних обставин, може стягнути в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи (зокрема, директора) штраф у сумі до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (96 050,00 грн.)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 35, 39, 43, 131, 135, 234, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви директора Державного підприємства "Енергоринок" Гнатюка Ю.Л. про відвід судді Ягічевої Н.І. від розгляду справи №910/11387/19 відмовити.
2. Застосувати до Державного підприємства "Енергоринок" заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
3. Стягнути з Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 21515381) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н /21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA528999980000031116106026007; код класифікації доходів бюджету: 21081100) штраф у розмірі 9 605 (дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 00 коп.
4. Дана ухвала в частині п. 3 резолютивної частини ухвали є виконавчим документом відповідно до ч. 5 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України.
5. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання в частині п. 3 резолютивної частини ухвали - по 16.03.2020.
6. Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5; ідентифікаційний код 26255795).
7. Боржник: Державне підприємство "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 21515381).
8. Попередити Державне підприємство "Енергоринок", що у випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, суд згідно ч. 2 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням конкретних обставин, може стягнути в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи (зокрема, директора) штраф у сумі до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (96 050,00 грн.).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (16.12.2019) та може бути оскаржена в частині вжиття заходу процесуального примусу в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.
В частині п. 1 резолютивної частини ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Роман Володимирович Бойко