ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.12.2019Справа № 910/17323/19
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до Фізичної особи-підприємця Пустовіта Олександра В'ячеславовича про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у розмірі 8 011, 48 грн.,
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» (далі - заявник) звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пустовіта Олександра В'ячеславовича (далі-боржник) заборгованості за договором банківського рахунку № 1292478 від 27.03.2015 року у розмірі 8 011, 48 грн.
Розглянувши подану Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.
За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (пункт 7 частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 5 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Суд встановив, що Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Південний» заявлено вимогу про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пустовіта Олександра В'ячеславовича заборгованості у розмірі 8 011, 48 грн. за період з 31.03.2015 року по 08.10.2019 року на підставі Договору банківського рахунку № 1292478 від 27.03.1015 року.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).
За змістом вказаної вище норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Положеннями частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання такого зобов'язання.
Таким чином, заявник має право на стягнення заборгованості від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а саме за кожним (простроченим) боржником платежем в межах визначеного статтею 256 Цивільного кодексу України періоду.
Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених заявлених стягувачем вимог по суті (пункту 7 частини 1статті 155 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу вбачається сплив позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності).
Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (статті 15 Господарського процесуального кодексу України).
Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
З урахуванням того, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Південний» звернулось до господарського суду міста Києва 09.12.2019 року, вказуючи при цьому що заборгованість за договором виникла з 31.03.2015 року по 08.10.20019 року, суд дійшов висновку, що для вимоги, щодо стягнення частини заборгованості пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену статтею 256 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно зі статтею 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
За таких обставин, суд відмовляє Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Південний» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пустовіта Олександра В'ячеславовича заборгованості у розмірі 8 011, 48 грн., яка виникла у зв'язку з порушенням умов Договору банківського рахунку № 1292478 від 27.03.2015 року.
Водночас, суд роз'яснює заявнику про його право на звернення до суду з тими самими вимогами в порядку частини 2 статті 148 ГПК України у спрощеному позовному провадженні.
Керуючись ст. ст. 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Відмовити Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Південний» у задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи- підприємця Пустовіта Олександра В'ячеславовича заборгованості у розмірі 8 011, 48 грн. за договором банківського рахунку № 1292478 від 27.03.2015 року.
2. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та згідно з положеннями статті 256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Суддя В.С. Ломака