ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.12.2019Справа № 910/7167/19
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт»
про стягнення 14.183.629,97 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Кимлик Ю.В.
за участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
03.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» про стягнення 14.183.629,97 грн безпідставно отриманих коштів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між ТОВ «Індустрія Феросплавів» та ТОВ «Інтербізнесконсалт» договору про відступлення права вимоги № 20/10/2014-1 від 20.10.2014, позивачем було сплачено відповідачу 14.183.629,97 грн заборгованості, яка виникла на підставі укладеного між позивачем та ТОВ «Індустрія Феросплавів» контракту № 180/2013. Проте рішенням Господарського суду міста Києва № 910/6880/17 від 13.09.2017 відповідний договір відступлення права вимоги визнано недійсним, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 14.183.629,97 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7167/19 від 05.06.2019 позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 у справі № 910/7167/19 скасовано, а справу № 910/7167/19 направлено до Господарського суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/7167/19 передані судді Плотницькій Н.Б. для подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/7167/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 суддею Плотницькою Н.Б. заявлено самовідвід від розгляду даної справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 прийнято справу № 910/7167/19 до провадження; підготовче засідання призначено на 05.11.2019.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.10.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049551570 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47, яка згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 09.10.2019 (номер відправлення 0103049551570) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 12.11.2019 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7167/19 від 05.11.2019, у зв'язку з нез'явленням представників сторін, підготовче засідання відкладено на 19.11.2019.
В підготовчому засіданні 19.11.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.12.2019.
Позивач в судове засідання 05.12.2019 не з'явився.
Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Протокол судового засідання від 19.11.2019 свідчить про те, що представник позивача Сєров Є.І. згідно довіреності № 01/01/07-560/д від 02.09.2019 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 05.12.2019.
Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 19.11.2019 представника позивача Сєрова Є.І. про те, що останньому повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/7167/19.
Відповідач в судове засідання 05.12.2019 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Ухвалу суду від 19.11.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049552967 за адресою: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47.
Проте, конверт разом з ухвалою від 19.11.2019 (номер відправлення 0103049552967) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.
В судовому засіданні 05.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
26.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустрія феросплавів» (покупець) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (постачальник, позивач) укладено контракт № 180/2013 (далі - контракт).
Відповідно до п. 1.1 контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити феросплави (далі - товар), на умовах, у кількості та строки, зазначені в додатках (Специфікаціях) до цього контракту, які є невід'ємною його частиною.
В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустрія феросплавів» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи» (поручитель) укладено договір поруки від 01.08.2014 № 01-08-2014/1 (далі - договір поруки).
Відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 3.1. договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання обов'язків позивача за контрактом в розмірі 10.000,00 доларів США, у т.ч. з відшкодування основного боргу, за прострочення зобов'язань, щодо невиконання зобов'язань, по виплаті 3% річних від прострочених сум, по виплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по виплаті неустойки, збитків та упущеної вигоди.
20.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустрія феросплавів» (первинний кредитор, цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» (новий кредитор, цесіонарій, відповідач) укладено договір про відступлення прав вимоги № 20/10/2014-1 (далі - договір відступлення).
Відповідно до п. 1.1 договору відступлення первісний кредитор передає належне йому право вимоги у повному обсязі згідно контракту № 180/2013 від 26.06.2013 (основний контракт), який був укладений між цедентом та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (боржник) та згідно з договором поруки № 01-08-2014/1 від 01.08.2014, в тому числі належного виконання боржником та поручителем зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 998.634,87 доларів США, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання контракту та договору поруки, а цесіонарій приймає право вимоги, належне цеденту за основним контрактом та договором поруки.
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 988.634.84 доларів США попередньої оплати за контрактом № 180/2013 від 26.06.2013 та про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи» частини суми попередньої оплати за вказаним контрактом в розмірі 10.000,00 доларів США.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 19.08.2015 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/13862/15 від 29.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 19.08.2015 частково скасовано; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» 988.634,84 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 21.008.490,35 грн; стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» 10.000,00 доларів США, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості в розмірі 212.500,00 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України № 910/13862/15 від 18.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/13862/15 змінено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» 14.183.629,97 грн, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32.820.321,10 рублів РФ; в решті вимог про стягнення основного боргу відмовлено; у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи» відмовлено.
02.03.2016 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» 14.183.629,97 грн, що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32.820.321,10 рублів РФ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50366945.
При примусовому виконанні зазначеного наказу з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» стягнуто кошти в розмірі 14.183629,97 грн та згідно платіжного доручення № 2301 від 04.04.2016 перераховані 05.04.2016 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт».
11.05.2016 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 50366945.
У квітні 2017 року Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія феросплавів» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 20/10/2014-1 від 20.10.2014.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/6880/17, яке набрало законної сили, позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задоволено та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 20/10/2014-1 від 20.10.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустрія феросплавів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт».
У зв'язку з цим, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України № 910/13862/15 від 18.02.2016 за нововиявленими обставинами, в якій просило скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» у задоволенні позовних вимог у справі № 910/13862/15 повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2019 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15; постанову Вищого господарського суду України від 18.02.2016 у справі № 910/13862/15 залишено без змін. В мотивувальній частині даної постанови Верховний Суд відзначив, що Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» не позбавлене права звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у порядку, передбаченому законом.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що оскільки договір відступлення визнано недійсним, відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти позивача в розмірі 14.183.629,97 грн, що є підставою для їх повернення у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Позивач враховуючи викладене в ухвалі Верховного Суду від 26.03.2019 просить стягнути грошові кошти як безпідставно набуті, тоді як насправді кошти набуті на підставі правочину, який в подальшому був в судовому порядку визнаний недійсним. Разом з цим, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норму, яка передбачає повернення коштів за недійсним правочином. Не вірно вказане позивачем визначення набуття коштів не є достатньою підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи докази звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 14.183.629,97 грн відсутні.
Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 14.183.629,97 грн коштів, сплачених на підставі договору, який визнано недійсним, що утримуються відповідачем безпідставно.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47, код ЄДРПОУ 36185164) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 14.183.629 (чотирнадцять мільйонів сто вісімдесят три тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 97 коп. отриманих коштів, 212.754 (двісті дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн 45 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 16.12.2019.
СуддяВ.В.Сівакова