номер провадження справи 5/164/19
09.12.2019 Справа № 908/2572/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “НКЕМЗ” (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, буд. 35, код ЄДРПОУ 39581767)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВІНС-СЕРВІС ЛТД” (69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, буд. 32, код ЄДРПОУ 32937394)
про стягнення 30 692,25 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Полонська Ю.А., довіреність №б/н від 03.09.2019 р.
Від відповідача: Остопарченко Л.В., довіреність №390 від 03.12.2019 р. (посвідчення адвоката України №ЗП 001314 від 29.06.2017 р.)
17.09.2019 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “НКЕМЗ” №4028/997 від 11.09.2019 (вх. №2753/08-07/19 від 17.09.2019 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВІНС-СЕРВІС ЛТД” про стягнення 73 169,09 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2019 р. справу №908/2572/19 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 23.09.2019 р. вказану позовну заяву залишено без руху та надано ТОВ “НВП “НКЕМЗ” строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу відповідача та суду письмової інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.
Ухвалою від 09.10.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2572/19 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/164/19, перше судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 06.11.2019 р. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
Ухвалою від 06.11.2019 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 04.12.2019 р. о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. В судовому засіданні 04.12.2019 р. оголошено перерву до 09.12.2019 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судові засідання здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг” та на комплексі «Акорд».
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням письмової заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2019 р. за вих. №4028/1451, в якій зазначено, що у позовній заяві позивачем заявлена майнова вимога, як покупця, про стягнення з відповідача, як постачальника, заборгованості за договором на поставку ливарної продукції за №0210/17 від 02.10.2017 р., внаслідок порушення відповідачем строків поставки ливарної продукції. В судовому засіданні від 04.12.2019 р. представником відповідача було надано відзив на позовну заяву із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2019 р. за № 366, після ознайомлення з якими, позивачем було проведено з відповідачем звірку взаємних розрахунків станом за період з 02.10.2017 р. по 06.12.2019 р. За результатами звірки взаємних розрахунків сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, з якого слідує, що у відповідача на користь позивача існує заборгованість в розмірі 12 931,48 грн., яку 06.12.2019 р. головний бухгалтер відповідача підтвердив, підписавши акт звірки взаємних розрахунків. З урахуванням викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 610-613, 625, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст..ст. 193, 216, 220-222, 229, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 12 931,48 грн. за договором на поставку ливарної продукції №0210/17 від 02.10.2017 р., пеню в розмірі 16 331,05 грн. та 3 % річних в сумі 1 429,72 грн.
Вказану заяву прийнято судом до розгляду як заяву про зменшення розміру позовних вимог з урахуванням того, що під час розгляду справи представником відповідача було надано відзив на позовну заяву із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2019 р. за № 366, яку позивачем розглянуто та між сторонами проведено звірку взаємних розрахунків та складено відповідний акт, згідно відомостей якого відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 12 931,48 грн. Отже, розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за отриманий товар на підставі договору на поставку ливарної продукції за №0210/17 від 02.10.2017 р., пені в розмірі 16 331,05 грн. та 3 % річних в сумі 1 429,72 грн.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві від 03.12.2019 р. зазначивши, що заявлені позовні вимоги не визнає, оскільки відповідно до п.3.3. спірного договору, поставка ливарної продукції покупцю здійснюється транспортом покупця та за його рахунок. Відповідач неодноразово повідомляв засобами телефонного зв'язку позивача, що продукція готова до відвантаження та про необхідність вивезти готову продукцію, однак позивач не здійснив повний вивіз продукції та звернувся до суду з цим позовом. Крім того, відповідачем надано письмовий контррозрахунок 3% річних та пені. Також відповідач підтвердив проведення між сторонами звірки взаємних розрахунків та зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача суд
Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІНС-СЕРВІС ЛТД» (далі - Постачальник) укладено договір №0210/17 на поставку ливарної продукції.
Відповідно до п.1.1. договору, Постачальник зобов'язується виготовляти і поставляти у встановлені договором строки ливарну продукцію з відпалом у власність Покупця для використання її у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію та сплатити за неї відповідну грошову суму.
Згідно пункту 3.2. договору терміни поставки ливарної продукції, становлять не більше 25 календарних днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок Постачальника передоплати, також в окремих випадках строки поставки можуть регулюватися Специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього Договору.
У пункті 3.3. договору визначено, що поставка ливарної продукції Покупцю здійснюється транспортом Покупця та за його рахунок (EXW Постачальника, згідно «Інкотермс-2010»).
Відповідно до п. 8.1. договору за прострочку поставки ливарної продукції Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.
Вказаний договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між сторонами були укладені Специфікація №101 від 09.04.2019 р., Специфікації №102 та №103 від 23.04.2019 р., Специфікації №105, №106 та №107 від 07.05.2019 р. та Специфікації №108 від 20.05.2019 р. до вказаного договору, відповідно до яких сторони узгодили у пункті 2, що строк поставки продукції складає 30 робочих днів з моменту отримання 50 % передоплати.
Пунктом 3 вказаних Специфікацій визначено умови оплати: передоплата складає 50% від суми вказаній у специфікації та 50% впродовж трьох робочих днів з моменту отримання повідомлення Змовника про готовність продукції.
У пункті 4 Специфікацій вказано, що модельне оснащення є власністю Покупця, знаходиться на території Постачальника та використовується виключно для виготовлення товару Покупця.
В п. 6 Специфікацій визначено умови поставки: EXW (згідно Інкотермс 2010) склад Постачальника. Поставка ливарної продукції Покупцю, здійснюється транспортом Покупця та за його рахунок.
По Специфікації №101 від 09.04.2019 р. на суму 130 320,00 грн. позивачем було оплачено 50 % вартості продукції, що підтверджується платіжним дорученням №4260007 від 26.04.2019 р. на суму 65 160,00 грн. Відповідачем було поставлено товар на суму 92 419,20 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Отже, сума не вивезеного товару становить 37 900,80 грн.
Отже, враховуючи, що строк поставки продукції складає 30 робочих днів з моменту отримання 50 % передоплати, то по Специфікації №101 від 09.04.2019 р. останнім днем поставки товару є 13.06.2019 р. включно.
По Специфікації №102 від 23.04.2019 р. на суму 15 494,40 грн. позивачем було оплачено 50 % вартості продукції, що підтверджується платіжним дорученням №4260009 від 26.04.2019 р. на суму 7 747,00 грн. Відповідачем було поставлено товар на суму 9 152,64 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Отже, сума не вивезеного товару становить 6 341,76 грн.
Отже, враховуючи, що строк поставки продукції складає 30 робочих днів з моменту отримання 50 % передоплати, то по Специфікації №102 від 23.04.2019 р. останнім днем поставки товару є 13.06.2019 р. включно.
По Специфікації №103 від 23.04.2019 р. на суму 11 108,16 гривень, позивачем було оплачено 50 % вартості продукції, що підтверджується платіжним дорученням №4260008 від 26.04.2019 р. на суму 5 554,08 грн. Відповідачем було поставлено товар на суму 6 546,24 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Отже, сума не вивезеного товару становить 4 561,92 грн.
Отже, враховуючи, що строк поставки продукції складає 30 робочих днів з моменту отримання 50 % передоплати, то по Специфікації №103 від 23.04.2019 р. останнім днем поставки товару є 13.06.2019 р. включно.
По Специфікації №105 від 07.05.2019 р. на суму 75 312,00 грн. позивачем було оплачено 50 % вартості продукції, що підтверджується платіжним дорученням №5080029 від 08.05.2019 р. на суму 37 656,00 грн. Відповідачем поставлено товар на суму 31 449,60 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Отже, сума не вивезеного товару становить 43 862,40 грн.
Отже, враховуючи, що строк поставки продукції складає 30 робочих днів з моменту отримання 50 % передоплати, то по Специфікації №105 від 07.05.2019 р. останнім днем поставки товару є 23.06.2019 р. включно.
По Специфікації № 106 від 07.05.2019 р. на суму 27 509,76 грн. позивачем було оплачено 50% вартості продукції, що підтверджується платіжним дорученням №5100008 від 10.05.2019 р. на суму 13 754,88 грн. Відповідачем поставлено товар на суму 7 499,52 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Отже, сума не вивезеного товару становить 20 010,24 грн.
Отже, враховуючи, що строк поставки продукції складає 30 робочих днів з моменту отримання 50 % передоплати, то по Специфікації №106 від 07.05.2019 р. останнім днем поставки товару є 24.06.2019 р. включно.
По Специфікації №107 від 07.05.2019 р. на суму 44 075,52 грн. позивачем було оплачено 50 % вартості продукції, що підтверджується платіжним дорученням №5080028 від 08.05.2019 р. на суму 22 037,76 грн. Відповідачем поставлено товар на суму 3 179,52 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Отже, сума не вивезеного товару становить 40 896,00 грн.
Отже, враховуючи, що строк поставки продукції складає 30 робочих днів з моменту отримання 50 % передоплати, то по Специфікації №107 від 07.05.2019 р. останнім днем поставки товару є 23.06.2019 р. включно.
По Специфікації №108 від 20.05.2019 р. на суму 62 380,80 грн. позивачем було оплачено 50 % вартості продукції, що підтверджується платіжним дорученням №5220013 від 22.05.2019 р. на суму 31 190,40 грн. Відповідачем поставлено товар на суму 7 050,24 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Отже, сума не вивезеного товару становить 55 330,56 грн.
Отже, враховуючи, що строк поставки продукції складає 30 робочих днів з моменту отримання 50 % передоплати, то по Специфікації №108 від 20.05.2019 р. останнім днем поставки товару є 05.07.2019 р. включно.
Позивач направив на адресу Відповідача претензію за вих. №4028/688 від 21.06.2019 р. та № 4028/707 від 01.07.2019 р. про порушення строків поставки і про настання відповідальності передбаченої п. 8.1. договору.
Під час розгляду цієї справи, відповідачем надано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.11.2019 р. за вих. № 366.
За наслідками розгляду позивачем вказаної заяви, між сторонами був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом за період з 02.10.2017 р. по 06.12.2019 р. за договором №0210/17 від 02.10.2017 р., відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВІНС-СЕРВІС ЛТД” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “НВП “НКЕМЗ” складає суму в розмірі 12 931,48 грн.
Вказаний Акт звірки підписаний головним бухгалтером ТОВ “НВП “НКЕМЗ” Скірко І.В. та головним бухгалтером ТОВ “ТВІНС-СЕРВІС ЛТД” Рибка В.П.
Однак, представник відповідача зазначив, що з вказаного Акту неможливо встановити, яка існує заборгованість по спірними Специфікаціями.
Суд дослідивши зазначений Акт звірки встановив, що суми, які вказані в графі дебет - оплата позивачем грошових коштів за товар, та в графі кредит - сума поставленого відповідачем товару. Також в акті вказано номери рахунків на оплату, виставлених відповідачем по яким здійснювалось звіряння заборгованості між сторонами, та сума вказана у рахунках збігається з сумою зазначеними у спірних Специфікаціях, отже заборгованість, яка заявляється у позовних вимогах відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом за період з 02.10.2017 р. по 06.12.2019 р. є саме заборгованістю за Специфікаціями, які зараховані також відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
За іншими Специфікаціями позовні вимоги не заявлялись, отже оскільки сторони фактично визнали заборгованість в розмірі 12 931,48 грн. за договором №0210/17 на поставку ливарної продукції від 02.10.2017 р., то вказані обставини не підлягають доведенню.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12 931,48 грн. за договором №0210/17 на поставку ливарної продукції від 02.10.2017 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування позивачем пені за період з 24.05.2019 р. по 11.09.2019 р. в розмірі 16 331,05 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 8.1. договору за прострочку поставки ливарної продукції Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.
Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем встановив, що ним невірно визначено строк порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару, тобто позивачем не враховано, що у Специфікаціях строк обчислюється робочими днями, отже відповідно до розрахунку суду здійсненого за допомогою КП «Законодавство» за кожною специфікацією окремо стягненню з відповідача підлягає загальна сума в розмірі 15 488,48 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3 % річних в розмірі 1 429,72 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4. п.п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. №14, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованих 3% річних суд зазначає, що за Специфікаціями №101 від 09.04.2019 р., №102 та №103 від 23.04.2019 р. у відповідача відсутня про строчка щодо виконання грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки товар було поставлено на суму, більшу ніж здійснено позивачем попередньої оплати, отже суд приходить до висновку в цій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Щодо здійснення позивачем нарахування 3% річних по Специфікаціям №105 №106, №107 від 07.05.2019 р. та №108 від 20.05.2019 р., суд зазначає що ним у цьому розрахунку також невірно визначено строк порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару, тобто позивачем не враховано, що у Специфікаціях строк обчислюється робочими днями. Отже, відповідно до розрахунку 3% річних здійсненого судом за допомогою КП «Законодавство» стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 340,35 грн.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з огляду на предмет та підстави позову підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 76 - 79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТВІНС-СЕРВІС ЛТД” (69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, буд. 32, код ЄДРПОУ 32937394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “НКЕМЗ” (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, буд. 35, код ЄДРПОУ 39581767) суму основного боргу за договором №0210/17 на поставку ливарної продукції від 02.10.2017 р. в розмірі 12 931 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 48 коп., пеню в розмірі 15 488 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 48 коп., 3% річних в розмірі 340 (триста сорок) грн. 35 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 08 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено: 16.12.2019 р.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.