18.12.2019 року м. Дніпро Справа № 912/3048/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М.,
суддів: Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро"
на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2019 р.
( суддя Вавренюк Л.С., м. Кропивницький),
прийняту за результатами розгляду заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро"
про забезпечення позову до подання
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро",
Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, село Помоклі
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Агро",
м. Кропивницький
про стягнення заборгованості в сумі 3 171 692, 57 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2019 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" про забезпечення позову до подання позовної заяви повернуто заявнику.
Не погодившись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Плантагро" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити для продовження розгляду до суду першої інстанції за відповідною підсудністю.
В обгрунтування своєї скарги, Скаржник посилається на те, що ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2019 р. є необгрунтованою та винесеною без належних та законних підстав.
Скаржник наголошує на тому, що у заяві про забезпечення позову вказав, про відсутність у нього пропозиції щодо зустрічного забезпечення, крім того ч. 1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків Відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Агро" не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.
Приписами п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви Позивачеві ( Заявникові ).
Ч. ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2019 р. у справі № 912/3048/19 та постановлено розглянути її в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
26.11.2019 р. на адресу суду надійшло клопотання Cкаржника про те, що для повного та всебічного розгляду справи є необхідність розглядати справу з повідомленням ( викликом ) учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2019 р. в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" про розгляд справи № 912/3048/19 з повідомленням ( викликом ) учасників справи відмовлено.
Переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.
Ч. 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є наявність або відсутність підстав для повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Відповідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип відповідності виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій Заявник просить суд забезпечити позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" про стягнення заборгованості в сумі 3 171 692, 57 грн., де сума основного боргу складає - 1 959 568,01 грн., сума пені складає - 103 700,98 грн., сума річних складає - 9 423,58 грн., сума штрафу складає -1 099 000,00 грн., до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Агро" у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Моноліт-Агро" в межах суми стягнення З 171 692,57 грн., що знаходяться на рахунках у банківських установах, в т.ч., але не виключно, на поточних рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 відкритих в АТ "АЛЬФА-БАНК" у м. Києві, МФО 300346, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 відкритих в АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" у м. Луцьк, МФО 303440, а також на грошові кошти, які обліковуються на інших рахунках, які відкриті на ім'я ТОВ "МОНОЛІТ-АГРО" ( місцезнаходження: 25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Михайлівська, будинок 73, код ЄДРПОУ 41869613 ).
В обґрунтування необхідності забезпечення позову, Заявник послався на те, що ТОВ "Моноліт-Агро" тривалий час не розраховується за отриманий товар і невжиття заходів до забезпечення позову утруднить в подальшому виконання рішення суду.
Також, до заяви було додано квитанцію № 60184 від 28.10.2019 р. про сплату судового збору, у встановлених порядку та розмірі.
Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову визначені ст. 139 ГПК України, відповідно до п. 6 ч. 1 якої дана заява повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Ч. 7 ст. 140 ГПК України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
У поданій Товариством з обмеженою відповідальністю "Плантагро" заяві про забезпечення позову, зазначено, що у заявника пропозицій щодо зустрічного забезпечення немає, у зв'язку із відсутністю обов'язкових підстав для такого зустрічного забезпечення, що визначені в ч. 3 ст. 139 ГПК України.
Пославшись на те, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України та враховуючи, що пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення віднесені до обов'язкових відомостей, що складають зміст заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку щодо необхідності повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Плантагро" заяви про забезпечення позову без розгляду з підстав передбачених ч. 7 ст. 140 ГПК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що заявником всупереч вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України у заяві про забезпечення позову не вказано пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що заявник у заяві про забезпечення позову зазначив про відсутність у нього пропозицій щодо зустрічного забезпечення, з посиланням на відсутність обов'язкових підстав для такого забезпечення, у зв'язку з чим зазначена заява формально відповідає вимогам ст. 139 ГПК України ( аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 р. у справі № 910/3802/19 ).
Крім того, ч. 1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків Відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням вимог законодавства. Виходячи з приписів ч. 4 ст. 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову ( аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 р. у справі № 916/1572/19; від 28.10.2019 р. у справі № 916/1845/19; від 27.06.2019 р. у справі № 916/73/19 ).
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини ( справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» ) одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2019 р. у справі № 912/3048/19 - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється ( ч.14 ст.129 ГПК України), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2019 р. у справі № 912/3048/19 скасувати.
Справу № 912/3048/19 направити до Господарського суду Кіровоградської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М.Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Л.П. Широбокова