проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" грудня 2019 р. Справа № 908/1300/15-г
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Кохан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Іванюк В.І., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000303 від 15.08.2018, довіреність б/н від 08.08.19, представник ТОВ "Порше Лізинг Україна";
відповідача - Балицького О.П., свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серія ДН №4876 від 30.08.2017, ордер №108059 від 20.09.2019 (копії у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Опанасенка Сергія Олександровича (вх. №3086З/3) на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 (головуючий суддя Сушко Л.М., судді Давиденко І.В., Смірнов О.Г., повний текст рішення складено та підписано 25.06.2015) по справі №908/1300/15-г
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м.Київ
до Фізичної особи підприємця Опанасенко Сергія Олександровича, м.Ясинувата Ясинуватського району Донецької області
про стягнення заборгованості,-
У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи підприємця Опанасенка Сергія Олександровича про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2019 у справі №908/1003/15-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП Опанасенка С.О. на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" 48 819,71 грн - основного боргу, 279629,90 грн - збитків, 3 658,27 грн - штрафу, 3876,15 грн - пені, 1170,72 грн - інфляційних втрат, 6936,19 грн - судового збору.
Відповідач, ФОП Опанасенко С.О., звернувся до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 у справі №908/1003/15-г та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, надав невірну оцінку доказам у справі та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до безпідставності стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості об'єкта лізингу за лютий-червень 2014 року, оскільки право власності на предмет лізингу до відповідача так і не перейшло. Крім того, відповідач оспорює позовні вимоги в частині стягнення збитків з огляду на те, що нарахування такої суми не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача з невиконання зобов'язань за договором, оскільки цей договір припинений за ініціативою самого позивача, а об'єкт лізингу проданий третій особі за ціною, яку позивач визнав прийнятною для його продажу. Також безпідставними апелянт вважає заявлені до стягнення збитки на оплату послуг з повернення майна, з огляду на те, що вилучення об'єкту лізингу здійснювалось виключно в межах виконавчого провадження, а всі інші витрати понесені позивачем, на думку відповідача, є правом та вибором позивача по справі і не можуть вважатись збитками в розумінні статті 623 ЦК України.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2019 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Опанасенка Сергія Олександровича та надано позивачу строк до 04.11.2019 для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії цього відзиву та доданих до нього документів заявнику апеляційної скарги в порядку ст. 263 ГПК України.
31.10.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача ТОВ "Порше Лізинг Україна" надійшла заява про продовження процесуальних строків (вх.10298), в якій представник позивача просить продовжити встановлений Східним апеляційним господарським судом процесуальний строк на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу ФОП Опанасенка С.О. на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 у справі №908/1300/15 та відкласти судове засідання у справі №908/1300/15 призначене на 05.11.2019 на іншу дату. Обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач просить врахувати дату, коли ним було отримано ухвалу про відкриття апеляційного провадження, а саме 21.10.2019, а також значний обсяг матеріалів справи та тривалий період часу, який минув з моменту ухвалення оскаржуваного рішення.
04.11.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача ТОВ "Порше Лізинг Україна" надійшла заява про закриття апеляційного провадження у справі №908/1300/15, в якій останній просить застосувати до апеляційної скарги ФОП Опанасенка С.О. на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 у справі №908/1300/15 положення частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України та постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі, з огляду на те, що оскаржуване рішення було прийнято за чотири роки до подання апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та продовження процесуальних строків на подання відзиву на апеляційну скаргу, розгляд справи відкладено на 26.11.2019 о 12:00 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 відмовлено в задоволені клопотання позивача ТОВ "Порше Лізинг Україна" про проведення судового засідання по справі №908/1300/15-г, призначеного до розгляду на 26.11.2019 о 12:00 год в режимі відеоконференції, в зв'язку з відсутністю технічної можливості.
22.11.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача ТОВ "Порше Лізинг Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач погоджується із рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2015, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач порушує питання щодо розподілу судових витрат. У разі відмови у задоволенні апеляційної скарги позивач просить покласти судові витрати, що були понесенні позивачем на професійну правничу допомогу та поштові витрати в сумі 10 950,00 грн, на відповідача.
25.11.2019 за допомогою електронної пошти позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду із клопотанням про відкладення розгляду справи 3908/1300/15-г.
26.11.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2019.
06.12.2019 відповідач надав апеляційному господарському суду пояснення по справі №908/1300/15-г, в яких апелянт зазначає, що всього за процентами та комісіями за період березень-червень 2014 року заборгованість може складати 21 414,81 грн, і відповідно 3% річних на цю суму складають 505,14 грн, інфляційні втрати - 4804,91 грн, а загалом 26724,86 грн. - саме з цією сумою заборгованості погоджується відповідач. Інші нарахування, здійсненні підприємством позивача, заявник апеляційної скарги не визнає та вважає безпідставними.
З приводу клопотання позивача про закриття провадження у справі (вх.№1949 від 04.11.2019), в зв'язку з пропущенням відповідачем процесуальних строків на подання апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що залишає його без задоволення з огляду на таке.
Так, разом зі скаргою апелянтом було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому скаржник просив визнати причину пропуску поважною та поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення суду від 23.06.2015 у даній справі. В обґрунтування клопотання про поновлення цього строку відповідач зазначив, що на протязі останніх років (в тому числі і в 2015) зареєстрованим та фактичним місцем проживання відповідача було м.Ясинувата Донецької області, тобто тимчасово непідконтрольна органам державної влади територія України. У відповідності до інформації з веб-порталу Урядовий квартал з 27.11.2014 ДП "Укрпошта" зупинило приймання і доставку потових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою. При цьому, у Донецькій області пересилання пошти не здійснювалося до/з міст обласного значення: в тому числі Ясинувата. В зв'язку з цим, ані оскаржуване рішення господарського суду, ані інші процесуальні документи по справі №908/1003-15г на адресу відповідача не надсилались та він їх до теперішнього часу не отримував. Про існування рішення по справі №908/1300/15-г апелянт дізнався лише 17.09.2019 після отримання від представників АТ "Сбербанк" інформації про арешт рахунків Опанасенка С.О. 17.09.2019, переглянувши інформацію в Єдиному державному реєстрі судових рішень, апелянт ознайомився з текстом оскаржуваного рішення та з мотивами, якими керувався суд під час його ухвалення. Вказані обставини об'єктивно позбавили ФОП Опанасенка С.О. подати апеляційну скаргу в строки, передбаченої ст. 93 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017).
Зазначені апелянтом причини пропуску строку були визнані апеляційним господарським судом поважними і пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 у справі № 908/1300/15-г було поновлено, що відображено у відповідній ухвалі суду.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Пелипенко Н.М., в зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 23.10.2012 між ТОВ «Порше Лізинг Україна» (позивач по справі, лізингодавець) та ФОП Опанасенко С.О. (відповідач по справі, лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг №00005973, за умовами якого об'єктом лізингу є транспортний засіб типу VW СС, 2.0 ТDІ, шасі № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_3, 2012 року виробництва.
Вказаним договором передбачені наступні умови: вартість об'єкту лізингу еквівалент 48 074,00 доларів США; авансовий платіж еквівалент 12 018,50 доларів США; обсяг фінансування еквівалент 36 055,50 доларів США; кількість лізингових платежів 60; строк лізингу (місяців) 60; лізинговий платіж еквівалент 1 066,11 доларів США; адміністративний платіж еквівалент 721,12 доларів США; процентна ставка - змінна відповідно до п. 6.4.2. Загальних комерційний умов внутрішнього фінансового лізингу.
Передача, користування та експлуатація об'єкту лізингу здійснюється у відповідності з умовами фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього Контракту.
Після завершення строку лізингу за Контрактом лізингоодержувач придбає Об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати Лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим Контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем Лізингових платежів та інших платежів, що підлягають виплаті за цим Контрактом, Порше Лізинг Україна приймає рішення про визначення купівельної ціни у розмірі вартості об'єкта лізингу, як це визначено у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а сплачені лізингоодежувчем авансовий платіж та платежі, що відшкодовують частину вартості Об'єкта лізингу, будуть зараховані у сплату купівельної ціни. У разі неповної сплати Лізингоодержувачем будь-яких платежів за Контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином збільшений (п. 3.4).
Відповідно до п. 4.1. Договору, позивач зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час, як відповідач матиме право на експлуатацію Об'єкта лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків коли позивач матиме право розірвати цей Договір та вимагати повернення Об'єкта Лізингу).
Відповідач, згідно з положеннями п. 6.1. Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.
Згідно до п. 6.5. Договору щомісячний платіж перераховується на рахунок, зазначений позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Плані відшкодування.
08.11.2013 за актом прийому-передачі транспортний засіб був переданий відповідачу. З моменту укладення договору та до лютого 2014 року лізингоодержувач вчасно сплачував всі необхідні платежі, зокрема, авансовий платіж, адміністративний платіж, лізингові платежі тощо, що не заперечується позивачем.
Починаючи з лютого 2014 платоспроможність відповідача погіршилася з огляду на зміну політичного стану країни, початку військових дій, що послугувало причиною невчасної та не в повній мірі сплати лізингових платежів по контракту.
Сторони по спірному договору з приводу невчасної сплати лізингових платежів не домовились, позивач констатував порушення відповідачем своїх зобов'язання за договором:
- за лютий 2014 року на суму 2 669,44 грн відповідно до рахунку №00179993 від 03.02.2014, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2014;
- за березень 2014 року на суму 10765,38 грн відповідно до рахунку №00186065 від 03.03.2014, належного до сплати - не пізніше 15.03.2014;
- за квітень 2014 року на суму 11530,02 грн відповідно до рахунку №00193490 від 01.04.2014, належного до сплати - не пізніше 15.04.2014;
- за травень 2014 року на суму 11821,79 грн відповідно до рахунку №00200124 від 05.05.2014, належного до сплати - не пізніше 15.05.2014;
- за червень 2014 року на суму 12033,08 грн відповідно до рахунку №00205961 від 03.06.2014, належного до сплати - не пізніше 15.06.2014.
Загалом у зв'язку з невиконанням умов договору, позивач нарахував 48819,71 грн основної заборгованості відповідача за період з лютого по червень 2014 року.
Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані йому у зв'язку з припиненням та порушенням умов договору.
Розділом 8 договору передбачене застосування санкцій на випадок прострочення платежів.
Якщо відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, позивач має право надіслати відповідачу першу платіжну вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги, позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови не здійснення оплати, договір підлягає розірванню (п. 8.3.1).
Відповідно до п. 8.3.2. договору якщо відповідач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, позивач має право розірвати договір і витребувати об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку з виконавчим написом нотаріуса.
Зважаючи на неналежне виконання ФОП Опанасенко С.О. своїх зобов'язань за договором, позивач надіслав відповідачеві нагадування (03.01.2014, 16.01.2014, 05.02.2014, 17.02.2014, 04.03.2014, 17.03.2014, 07.04.2014, 17.04.2014, 05.05.2014, 19.05.2014, 05.06.2014).
Відповідно до п. 12.6.1. договору сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим договором.
Разом з нагадуванням від 05.06.2014 позивачем було направлено відповідачеві вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. №00005973 від 05.06.2014.
Згідно п. 12.13. договору сторони погодили, що договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу відповідача.
Оскільки, вимога позивачем була надіслана відповідачеві 05.06.2014, то датою припинення договору позивач вважає - 20.06.2014. При цьому матеріали справи не містять доказів надсилання або вручення вимоги відповідачу.
Пунктом 12.8. договору сторони погодили, що після розірвання договору лізингодавець має право негайно скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів незалежно від дати їхньої сплати.
Відповідно до п. 12.9. договору, у разі дострокового припинення договору лізингоодержувач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.
Згідно із п. 13.1. договору якщо відповідач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкту лізингу, позивач має право вилучити об'єкт лізингу без попередньої згоди відповідача. При цьому, на підставі п. 13.6 договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу будь-які витрати, пов'язані із вилученням об'єкту лізингу.
10.07.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис нотаріуса №915 про повернення Об'єкта лізингу.
14.07.2014 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції Сабяніною О.В. було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення Об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 915 від 10.07.2014.
18.07.2014 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції Сабяніною О.В. було винесено Постанову про розшук майна боржника, а саме: транспортного засобу типу VW СС, 2.0 ТDІ, шасі № НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_3, 2012 року виробництва.
18.08.2014 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Золотонінського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого напису № 915 від 10.07.2014 було складено Акт державного виконавця про вилучення Об'єкта лізингу з штраф майданчика для передачі ТОВ «Порше Лізинг Україна».
Позивач вказав, що у зв'язку з тим, що відповідачем систематично порушувались терміни сплати лізингових платежів, він був змушений з метою супроводження процесу повернення заборгованості та об'єкта лізингу звернутись до спеціалізованої організації ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", до ТОВ «Орум» для надання колекторських послуг, а також до ТОВ «Юридична фірма Вернер» за наданням юридичних послуг та підготовці процесуальних документів і представництва інтересів. За твердженням позивача, відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки, передбачені п. 8.2.3 та 8.6 у розмірі 76263,92 грн.
Отже, 02.03.2015 позивач звернувся до господарського суду із позовом та просив суд стягнути з відповідача 48819,71 грн. основного боргу (заборгованість за лізинговими платежами за період лютий-червень 2014), 1 356,55 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (оплату лізингових платежів за період лютий-червень 2014 року), 3 658,27 грн. штрафу на підставі п. 8.2.2 договору, 3 902,40 грн. пені, 11 092,85 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання (оплату лізингових платежів за лютий-червень 2014 року), 291 657,22 грн. - збитків, які складаються із 215 393,30 грн. на підставі п. 12.9 договору, 76 263,92 грн. збитки передбачені п. 8.2.2 та п. 8.6 договору.
Господарський суд Запорізької області, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором лізингу не виконав належним чином, в наслідок чого у останнього утворилася заборгованість При цьому, позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. В той же час, відповідач не скористався наданим процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, а також правом надання відзиву на позов, і доказів належного виконання зобов'язань за договором також не надав.
При винесенні постанови колегія суддів апеляційної інстанції виходила з наступного.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №00005973 від 23.10.2012, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, зокрема - зі своєчасного здійснення лізингоодержувачем на користь лізингодавця періодичних лізингових платежів та інших передбачених договором платежів згідно виставлених рахунків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Закону України "Про фінансовий лізинг", а також - Господарським та Цивільним кодексами України.
Згідно з частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частини 2 статті 806 цього ж Кодексу до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За приписами статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Положеннями статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань за договором не здійснено повної сплати лізингових платежів в період з лютого по червень 2014 року, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 48 819,71 грн.
Відповідно до пункту 6.11 Умов лізингу, якщо лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усі його зобов'язання перед Порше Лізинг Україна та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені лізингоодержувачем, розподілятимуться наступним чином (у послідовності, зазначеній нижче): а) витрати на відновлення становища, стану об'єкта лізингу; б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; в) лізингові платежі (при цьому в першу чергу відсотки/проценти за користування обсягом фінансування, а потім частину від обсягу фінансування); г) інші компенсації інших витрат Порше Лізинг Україна у зв'язку з цим контрактом.
Враховуючи приписи пункту 6.11 Умов лізингу, а також заборгованість за лізинговими платежами за попередні періоди, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення заборгованості за лізингові платежі у сумі 48 819,71 грн.
Посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором, позивач, крім суми основної заборгованості, просить стягнути з останнього 3 658,27 грн штрафу, 3876,15 грн - пені, 1 170,49 грн - 3% річних, 9 654,72 грн - інфляційних втрат (з урахуванням перевірки судом першої інстанції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У пункті 8.2.1 Умов лізингу передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні штрафні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про стягнення з ФОП Опанасенко С.О. на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» 3 846,15 грн - пені, 1170,49 грн - 3% річних, 9 654,72 грн інфляційних втрат, 3 658,27 грн - штрафу.
Щодо позовних вимог вимоги про стягнення з відповідача 279 629,90 грн збитків, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно положень статті 224 ГК України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками, згідно частини 2 статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню відповідно до частини 1 статті 225 ГК України включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 224 ГК України.
Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
В спірному випадку, позивач просить суд стягнути з відповідача 64236,60 грн збитків, з яких: витрати на послуги ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі"; витрати на послуги ТОВ "Орум"; витрати на послуги ПП. Хомич О.В. ; витрати на послуги ТОВ «Юридична фірма Вернер і партнери».
Позивач вказав, що у зв'язку з тим, що відповідачем систематично порушувались терміни сплати лізингових платежів, він був змушений з метою супроводження процесу повернення заборгованості та об'єкта лізингу звернутись до спеціалізованої організації ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", до ТОВ «Орум» для надання колекторських послуг, до ПП. Хомич О.В. з приводу видачі дублікату технічного паспорту, а також до ТОВ «Юридична фірма Вернер» за наданням юридичних послуг та підготовці процесуальних документів і представництва інтересів. Крім того, за твердженням позивача, відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки з врахуванням ПДВ, передбачені п. 8.2.3 та 8.6, оскільки той є платником податку на додану вартість.
Зазначені витрати не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.
В спірному випадку, вказані кошти в розмірі 64236,60 грн не є збитками у розумінні статті 224 ГК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг, а тому не підлягають до стягнення з відповідача.
За таких обставин, вимога про стягнення збитків у розмірі 64 236,60 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 215 393,30 грн (упущеної вигоди), на підставі пункту 12.9 договору, то колегія суддів апеляційної інстанції заявляє про їх безпідставність з огляду на таке.
Позивач вважає, що збитки, які полягають в упущеній вигоді у розмірі 215 393,30 виникли у зв'язку з припиненням договору, при укладенні якого позивач сподівався отримати доходи упродовж дії договору, при належному виконанні умов договору відповідачем у вигляді різниці між вартістю Об'єкта лізингу (сумою грошових коштів отриманих від продажу об'єкту) та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Плану відшкодування.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора (позивача у справі), обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
З матеріалів справи вбачається, що договір фінансового лізингу від 23.10.2012 №00005973 розірваний у позасудовому порядку, у зв'язку з відмовою позивача від вказаного договору, про що не заперечує позивач.
06.11.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" проданий автомобіль - об'єкт лізингу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомир" за ціною 393 487,32 грн.
Позивачем розраховано суму несплачених лізингових платежів на момент повернення об'єкту лізингу у розмірі 215 393,30 грн. При цьому, позивачем застосований курс долара США встановлений ПАТ «Кредіт Агріколь Банк» станом на дату продажу об'єкту лізингу 06.11.2014 (13,50 грн).
Сумою упущеної вимоги позивач вважає різницю між вартістю об'єкту лізингу та сумою несплачених лізингових платежів на момент повернення об'єкта лізингу в розмірі 215 393,30 грн.
Тобто фактично позивачем заявлено до стягнення частина невиплачених лізингових платежів.
Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
З огляду на зазначене, після розірвання договору у позивача відсутні будь-які підстави вимагати сплати невиплачених лізингових платежів, які при цьому, не можуть бути кваліфіковані як збитки, в тому числі, упущена вигода у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2013 у справі №7/5005/2240/2012, наслідком розірвання договору є відсутність обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.
Крім того, зарахування до бази розрахунку збитків (упущеної вигоди) лізингових платежів як частини відшкодування вартості предмету лізингу суперечить як умовам договору, так і законодавчим положенням про фінансовий лізинг, якими передбачена сплата частини вартості предмету лізингу як умова про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу. Дострокове припинення договору фінансового лізингу є одночасно припиненням права лізингоодержувача на викуп предмета лізингу. Тому такий лізинговий платіж не може бути складовою упущеної вигоди лізингодавця.
Оскільки право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилось у власності позивача, є безпідставним.
З огляду на викладене, позивачем не доведено наявності обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, отже, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення збитків (упущеної вигоди), що виникли у зв'язку з припиненням договору в розмірі 215 393,30 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 48 819,71 грн., пені у сумі 3 876,15 грн., 3% річних 1170,49 грн. і 9 654,72 інфляційних втрат, та відмову в задоволенні позову в частині вимог про стягнення плати за користування Об'єктом лізингу у розмірі 215 393,30 грн та збитків у розмірі 64 236,60 грн.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 236 вказаної редакції ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Проте, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам частково не відповідає, а тому підлягає частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що апеляційна скарга ФОП Опанасенко С.О. судом апеляційної інстанції частково задовольняється, витрати зі сплати судового збору підлягають перерозподілу, а саме: з відповідача на користь позивача за подання позовної заяви стягненню підлягає сума в розмірі 1218,00 грн, а з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги стягненню підлягає сума в розмірі 8483,29 грн (10404.29 грн - 1921,00грн).
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 4 ч.1 ст. 275, п.1 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Опанасенко Сергія Олександровича задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 у справі №908/1300/15-г в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ФОП Опанасенко С.О. на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» 279 629,90 грн збитків - скасувати і в позові відмовити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 у справі №908/1300/15-г в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ФОП Опанасенко С.О. на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» 48 819,71 грн основного боргу, 3 658,27 грн - штрафу, 3876,15 грн - пені, 1 170,49 грн - 3% річних, 9 654,72 грн - інфляційних втрат - залишити без змін.
Стягнути з Опанасенка С.О. ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м.Київ, пр-т Павла Тичини, 1-,В, оф. В, код ЄДРПОУ 35571472) суму судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1218 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м.Київ, пр-т Павла Тичини, 1-,В, оф. В, код ЄДРПОУ 35571472) на користь Опанасенка С.О. ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 8483,29 грн.
Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 17.12.2019
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Н.М. Пелипенко
Суддя О.В. Стойка