вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" грудня 2019 р. Справа№ 4/246
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Поляк О.І.
при секретарі: Реуцька Т.О.
у судове засідання з'явились:
від позивача: Вавренюк О.А. довіреність № 819\0\4-19 від 07.03.2019 року
від відповідача: Поліщук В.О. довіреність № 14-200 від 17.05.2019 року
від Департаменту ДВС МУЮ не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державного агентства резерву України
на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.08.2019 року
у справі №4\246 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Державного агентства резерву України
до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про зобов'язання повернути матеріальні цінності,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі № 4/246 позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволені частково: зобов'язано Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву природний газ у кількості 1496, 442 млн. куб. метрів на суму 419 495 490, 80 грн.; стягнуто з НАК "Нафтогаз України" на користь Державного бюджету України 1 000, 00 грн. державного мита; стягнуто з НАК "Нафтогаз України" на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118, 00 грн. витрат за інформаційні послуги. (а.с. 79-82 том 2)
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2004 рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у зазначеній справі залишено без змін (а.с. 98-101 том 2).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.05.2004 касаційну скаргу НАК "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2004 у справі №4/246 повернуто без розгляду (а.с. 109-110 том 2).
Ухвалою Верховного Суду України від 02.09.2004 у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 13.05.2004 відмовлено.(а.с. 146 том 2)
На виконання рішення у справі №4/246 судом 19.10.2004 видано відповідні накази (а.с. 148-149 том 2).
Ухвалою суду від 14.12.2017 змінено спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246, в частині повернення до Державного комітету України з державного матеріального резерву природний газ у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490,80 грн. на стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 37472392) 369 495 490,80 грн. (триста шістдесят дев'ять мільйонів чотириста дев'яносто п'ять тисяч чотириста дев'яносто гривень 80 копійок) з урахуванням ПДВ (а.с. 125-133 том 7).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.07.2018 року у справі № 4\246 (а.с. 85 -87 том 9 ) заяву Державного агентства резерву України про виправлення описки в ухвалі господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року № 4\246 задоволено6 виправлено допущену описку у п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі № 4\246, а саме вважати вірним «змінити спосіб виконання рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2004 року у справі № 4\246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490,80 грн., на стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь Державного агентства резерву України 369 495 490, 80 грн., з урахуванням вимог ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України. Дану ухвалу вважати невід'ємною частиною ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2017 року у справі № 4\246.
18.06.2019 Державним агентством резерву України подана скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с. 2-5 том 12), в якій скаржник просив суд скасувати постанову ВП № 17756581 від 21.05.2019 про закінчення виконавчого провадження як таку, що не відповідає чинному законодавству України; визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведева О.В. незаконними; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №4/246 від 16.05.2008.
В якості підстави звернення з даної скаргою Державне агентство резерву України зазначило на те, що постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.05.2019 року ВП № 17756581 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва № 4\246 від 16.05.2008 року прийнята з порушенням ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 326, 327 ГПК України , ст.ст.18,39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», отже є такою що підлягає скасуванню.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.08.2019 року у задоволенні скарги від 14.06.2019 року Державного агентства резерву України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 4\246 відмовлено.
Мотивуючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції зазначив про те, що виходячи з обсягу повноважень органів виконання рішень, закріплених у ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець вчиняє заходи направлені на виконання рішення суду, тобто володіє рядом відповідальних інструментів направлених на реалізацію ст. 129-1 Конституції України, натомість вказана норма не встановлює повноваження щодо покладання обов'язку нарахування ПДВ, визначення бази для ПДВ та сплати ПДВ. Також зазначив, що державний виконавець з урахуванням відсутності правових інструментів для здійснення розрахунку ПДВ та зміни вартості газу, враховуючи власні повноваження закріплені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», з метою дотримання вимог принципу верховенства права, звернувся до суду з заявою про роз'яснення рішення суду, за результатами якої судом 05.02.2019 року постановлено ухвалу про відмову в роз'ясненні рішення суду до заяви про зміну способу виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 4\246. За висновком суду, виходячи з аналізу вчинених дій в межах виконавчого провадження щодо виконання наказу у справі № 4\246 державним виконавцем вживались всі дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження» для належного виконання рішення суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, скаржник - Державне агентство резерву України звернувся з апеляційною скарго, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 01.08.2019 року № 4\246 на постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.05.2019 року ВП № 17756581 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва № 4\246 від 16.06.2008 року, як таку, що не відповідає чинному законодавству та прийняти нове рішення, яким скаргу Держрезерву у справі № 4\246 задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив на те, що вказана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та за неповно з'ясованими обставинами, що мають значення для справи і підлягає скасуванню. Під час розгляду скарги господарським судом м. Києва порушено та невірно застосовано норми ст.129-1 Конституції України, ст.ст. 7, 86, 326, 327 ГПК України, ст.ст. 5,18,39,40 Закону України «Про виконавче провадження». Вказав, що відповідно до вимог ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом. Суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 237 ГПК України не взяв до уваги, що ухвалами господарського суду м. Києва від 05.02.2019 року та від 12.07.2019 року у справі № 4\246 судом вже встановлено, що крім вартості природного газу на загальну суму 369 495 490,00 грн., яка стягується з відповідача, на користь Держрезерву ще 20% податку, повинні бути нараховані додатково до бази оподаткування (369 495 490,80 грн.) самостійно відповідачем ( ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), який здійснює таку операцію, зокрема повертає (відшкодовує) товарпослуги. Окрім того зазначив, що Держрезерв неодноразово звертався до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту з листами щодо вжиття державним виконавцем всіх передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень по справі № 4\246, в тому числі щодо направлення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вимоги щодо виконання рішення суду. Також вказав на те, що державний виконавець Медведєв О.В. був обізнаний зі встановленим обов'язком відповідача самостійно визначити та нарахувати 20% ПДВ, про що зазначав в листі відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту № 10242-26-19 від 14.05.2019 року.
Відповідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Державного агентства резерву України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного агентства резерву України на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.08.2019 року у справі № 4\246 та справу призначено до розгляду на 19.11.2019 року о 12.год 15 хвилин.
В подальшому в слуханні справи неодноразово оголошувалась перерва.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддя, у зв'язку відпусткою судді Дідиченко М.А. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Поляк О.І.
В судовому 10.12.2019 року представник скаржника - Державного агентства резерву України вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, задовольнити вимоги скарги на дії державного виконавця.
Представник відповідача вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (а.с. 68 т.12 ), поважних причин неявки суду не повідомив.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представника відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі № 4/246 позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволені частково: зобов'язано Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву природний газ у кількості 1496, 442 млн. куб. метрів на суму 419 495 490, 80 грн.; стягнуто з НАК "Нафтогаз України" на користь Державного бюджету України 1 000, 00 грн. державного мита; стягнуто з НАК "Нафтогаз України" на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118, 00 грн. витрат за інформаційні послуги. (а.с. 79-82 том 2)
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2004 рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у зазначеній справі залишено без змін (а.с. 98-101 том 2).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.05.2004 касаційну скаргу НАК "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2004 у справі №4/246 повернуто без розгляду (а.с. 109-110 том 2).
Ухвалою Верховного Суду України від 02.09.2004 у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 13.05.2004 відмовлено.(а.с. 146 том 2)
На виконання рішення у справі №4/246 судом 19.10.2004 видано відповідні накази (а.с. 148-149 том 2).
Ухвалою суду від 14.12.2017 змінено спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246, в частині повернення до Державного комітету України з державного матеріального резерву природний газ у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490,80 грн. на стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 37472392) 369 495 490,80 грн. (триста шістдесят дев'ять мільйонів чотириста дев'яносто п'ять тисяч чотириста дев'яносто гривень 80 копійок) з урахуванням ПДВ (а.с. 125-133 том 7).
В грудні 2017 року публічне акціонерне товариство «Нафтогаз України» звернулось з заявою про роз'яснення рішення суду про зміну способу виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 4\246, в якій просив роз'яснити п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2017 року № 4\246 чи включено до суми 369 495 490, 80 грн., які підлягає стягненню до Державного комітету України ПДВ і таким чином базою оподаткування є сума у розмірі 307 912 909, 00 грн., та сума ПДВ складає відповідно 61 582 581,80 грн. або на користь Державного комітету України підлягає стягненню сума 369 495 490 грн. без урахування ПДВ, яке становитиме 73 899 098,165 грн., в таким чином підлягає сплаті сума 443 394 588,96 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2018 року у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про роз'яснення рішення суду до заяви про зміну способу виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 4\246 - відмовлено.
Мотивуючи зазначену ухвалу суд першої інстанції вказав на те, що дослідивши матеріали справи встановлено, що в ухвалі господарського суд м. Києва від 14.12.2017 року вже було досліджено та надано оцінку питанню щодо оподаткування, а саме враховано положення п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України та вирішено стягнути 369 495 490,80 грн. з урахуванням ПДВ, що і викладено у відповідній ухвалі. Також, суд зазначив, що при роз'ясненні рішення, суд не змінює його суть, проте вирахування розміру суми оподаткування, що підлягає стягненню до Державного комітету України розцінюється судом як внесення нових даних, що суперечить положенню ст. 245 ГПК України. (а.с. 146-149 том 8)
В подальшому, 22.03.2018 року Державне агентство резерву України звернулось з заявою про роз'яснення ухвали господарського суду м. Києва господарського суду м. Києва від 14.12.2017 року, в якій просив роз'яснити п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2017 року у справі № 4\246 в частині стягнення 20 % ПДВ з суми, яка підлягає стягненню на користь Держрезерву. В обґрунтування зазначеної заяви вказав на те, що ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2017 року у справі № 4\246 задоволено заяву відповідача про зміну способу виконання судового рішення у даній справі, а саме: змінено спосіб виконання рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2004 року у справі № 4\246 , в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490, 80 грн. на стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь Державного агентства резерву України 369 495 490, 89 грн. з урахуванням ПДВ. Проте, п.2 резолютивної частини вказаної ухвали є не зовсім зрозумілим для Держрезерву, зокрема в частині «з урахуванням» ПДВ», а саме : 1) чи суд зобов'язав боржника сплатити 20 % ПДВ від основної суми, яка підлягає поверненню Держрезерву, чи суд включив 20% ПДВ, яка підлягає поверненню у суму зазначеній у п.2 зазначеної ухвали.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.03.2018 року у задоволенні заяви Державного агентства резерву України про роз'яснення рішення суду до заяви про зміну способу виконання рішення господарського суду у справі № 4\246 (а.с. 171-173 том 8) .
Мотивуючи зазначену ухвалу суд першої інстанції звернув увагу на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 року залишено без змін ухвалу господарського м. Києва від 14.12.2017 року, та встановлено додержання господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали про зміну способу виконання рішення суду. Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що п.2 ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2017 року викладено у коректній та зрозумілій формі, а тому зазначений процесуальний документ не потребує роз'яснення, а подана заява про роз'яснення рішення суду до заяви про зміну способу виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 4\246 задоволенню не підлягає.
При цьому суд звернув увагу на встановлене нормами чинного законодавства право на звернення до суду із заявою про виправлення описки чи помилки в тому випадку, коли сторони у справі вважають, що судом під час винесення ухвали від 14.12.2017 року про зміну способу виконання рішення допущено описку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 травня 2018 року у даній справі апеляційну скаргу Державного агентства резерву України на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.03.2018 року у справі № 4\246 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 28.03.2018 року у справі № 4\246 залишено без змін. (а.с. 210-214 том 8)
В травні 2018 ПАТ «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду м. Києва з заявою про визнання наказу господарського суду м. Києва від 16.05.2008 року № 4\246 таким, що не підлягає виконанню, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду м. Києва від 16.05.2008 року, виданий на виконання рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2004 року № 4\246 зобов'язати Національну акціонерну компанію «Нафтоз України» повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву природній газ у кількості 1 318 080 782,00 куб. м., з урахуванням зміненого ухвалою суду від 14.12.2017 року способу його виконання, в частині стягнення 361 672 548, 33 грн.
07 червня 2019 року Державне агентство резерву України звернулось до господарського суду м. Києва з заявою про виправлення описки (а.с. 70-72 том 9), в якій просили виправити допущену описку у п.2 резолютивної частини рішення (ухвали) господарського суду м. Києва від 14.12.2017 у справі № 4\246, а саме «змінити спосіб виконання рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2004 року у справі № 4\246 в частині повернення до державного резерву природного газу в кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490, 80 грн. на стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь Державного резерву України 369 495 490, 80 грн. з урахуванням вимог ст..ст. 185,188, 193 Податкового кодексу України.
В обґрунтування зазначеної заяви про виправлення описки Державне агентство резерву України зазначило, що відповідно до роз'яснення Міністерства доходів та зборів України від 11.12.2013 року № 193737 операції з повернення ПАТ НАК «Нафтогаз України» у грошовій формі заборгованості Держрезерву за отриманий природний газ у вказаному обсязі набуде статусу операції з постачання товарів, за якою Держрезерв зобов'язаний буде визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, що становить 369 495 490,08 грн. згідно п.164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподаткований дохід (тобто 369 496 490,08 грн.) з урахуванням особливостей визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Крім цього в ухвалі господарського суду м. Києва від 14.12.2017 року суд цитує норми Податкового кодексу України, зокрема п. 185.1 ст.185 та листи - роз'яснення Державної фіскальної служби України від 20.10.2017 року та від 11.12.2013 року, де вказано що операції з повернення товару (природного газу) для цілей оподаткування ПДВ розглядається як операція з постачання товарів, які відповідно до податкового кодексу України є об'єктом оподаткування ПДВ. У разі повернення ПАТ «Нафтогаз України» заборгованості у грошовій формі Держрезерв зобов'язаний буде визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, що становить 369 495 490,80 грн., зазначена мотивація та обґрунтування прийнятого рішення визначені у мотивувальній частині згаданої ухвали, а саме абз. 4 стор.8.
Поряд з цим Держрезерв зазначив, що пунктом 193.1 ст.193 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку встановлена від бази оподаткування в розмірі 20 %, тобто виходячи з фабули даної статті законодавець чітко встановлює, що 20 % ПДВ нараховується на базу оподаткування.
Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарівпослуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, тобто в даному випадку базою оподаткування є вартість природного газу, а саме 365 495 490,80 грн., що підтверджено Державною фіскальною службою у листах, які знаходяться в матеріалах справи та були досліджені судом.
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарівпослуг не може бути нижче придбання таких товарівпослуг.
В свою чергу суд в резолютивній частині ухвали зазначає, що змінено спосіб виконання рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2004 року у справі № 4\246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490, 80 грн. на стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь Держрезерву 369 495 490, 80 грн. з урахуванням ПДВ, що суперечить висновку зробленому в абз. 4 на сторінці 8 мотивувальної частини ухвали та приписам податкового законодавства, зокрема ст.ст. 164,185 Податкового кодексу України, оскільки згідно з даних висновків та норм податкового законодавства вбачається, що 20 % податку не повинні бути включені у базу оподаткування, а нараховані додатково до неї особою (відповідачем), яка здійснює таку операцію, зокрема повертає ( відшкодовує вартість) товарупослуг.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.07.2018 року у справі № 4\246 (а.с. 85 -87 том 9) заяву Державного агентства резерву України про виправлення описки в ухвалі господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року № 4\246 задоволено: виправлено допущену описку у п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі № 4\246, а саме вважати вірним «змінити спосіб виконання рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2004 року у справі № 4\246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490,80 грн., на стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь Державного агентства резерву України 369 495 490, 80 грн., з урахуванням вимог ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України. Дану ухвалу вважати невід'ємною частиною ухвали господарського суду м. Києва від 14.12.2017 року у справі № 4\246.
Мотивуючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції зазначив про те, що в резолютивній частині ухвали від 14.12.2017 року суд змінив спосіб виконання рішення господарського суду від 18.02.2004 року у справі № 4\246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490, 80 грн. на стягнення з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь Державного агентства резерву України 369 495 490, 80 грн. з урахуванням ПДВ, без врахування висновку зробленого в абз. 4 на сторінці 8 мотивувальної частини ухвали та приписів податкового законодавства, зокрема ст.ст. 164,185, оскільки згідно з даних висновків та норм податкового законодавства вбачається, що 20 % податку не повинні бути включені у базу оподаткування, а нараховані додатково до неї особою ( відповідачем) яка здійснює таку операцію, зокрема повертає (відшкодовує вартість) товарів \послуг.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року (а.с. 61- 64 том 9) задоволено заяву ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання наказу господарського суду міста Києва по справі № 4\246 від 16.05.2008 року таким, що не підлягає виконанню та визнано таким, що не підлягає частково виконанню наказ господарського суду міста Києва у справі № 4\246 від 16.05.2008 року, виданий на виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2004 року № 4\246 щодо зобов'язання Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» повернути до Державного комітету України з державного матеріального резерву природний газ у кількості 1 318 080 782,00 куб.м. ( з урахуванням зміненого ухвалою суду від 14.12.2017 року способу його виконання та ухвали суду від 12.07.2018 року щодо виправлення допущеної описки), в частині стягнення 361 672 548, 33 грн.
Згідно платіжного доручення від 27.04.2018 у №6003989 НАК "Нафтогаз України" перераховано кошти в сумі 361 672 548,33 грн. (а.с.12 т.9) на користь Державного агентства резерву України.
Платіжним дорученням від 07.08.2018 №5941 (а.с.238 т.11) перераховано на користь Державного агентства резерву України кошти в сумі 7 822 942,47 грн., платіжним дорученням від 07.08.2018 №5943 перераховано виконавчий збір в сумі 782 294,24 грн. (а.с.240 т.11), платіжним дорученням від 07.08.2018 №5944 (а.с. 241т.11) перераховано витрати на проведення виконавчих дій в сумі 649,20 грн. та платіжним дорученням від 07.08.2018 №5942 перераховано штраф в сумі 680,00 грн.(а.с.239 т.11)
Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що боржником НАК "Нафтогаз України" було виконано зобов'язання щодо повернення коштів в сумі 369 495 490, 00 грн. на рахунок позивача.
21.05.2019 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв О.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 17756581, за наказом № 4\246 від 16.05.2008 року(а.с. 313-314 том 11)
Не погодившись з рішення державного виконавця про закриття виконавчого провадження Державне агентство резерву України звернулось з скаргою, в якій посилаючись на неприйняття державним виконавцем всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо примушення відповідача виконати рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2004 року, з урахуванням ухвали про зміну способу виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року, з урахуванням виправлення описки відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 12.07.02.2018 року, скасувати постанову ВП № 17756581 від 21.05.2019 про закінчення виконавчого провадження як таку, що не відповідає чинному законодавству України; визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведева О.В. незаконними; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №4/246 від 16.05.2008.
Відмовляючи в задоволенні вимог на дії державного виконавця суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що державний виконавець вчинив всі необхідні дії, передбачені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» направлені на належне виконання рішення суду. Окрім того зазначив, що державний виконавець відповідно до норм чинного законодавства не наділений правом самостійно вираховувати суму коштів, що підлягають стягненню з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на користь Державного агентства резерву України з урахуванням вимог ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 р. № 606-ХІV (в редакції, яка діяла станом на час відкриття виконавчого провадження) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Як передбачено ч.2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону
Частинами 1 та 2 п. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно положень ч. 3 ст. 18 Закону "Про виконавче провадження ", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;
9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Колегія суддів зазначає, що в ухвалі господарського суду міста Києва від 14.12.2017, якою суд змінив спосіб виконання рішення та в ухвалі про виправлення описки від 12.07.2018, суд послався на норми Податкового кодексу України, зокрема п. 185.1 ст. 185 та лист-роз'яснення Державної фіскальної служби України від 20.10.2017 та від 11.12.2013, де вказано, що операції з повернення товару (природного газу) для цілей оподаткування ПДВ розглядається як операція з постачання товарів, які відповідно до Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування ПДВ. У разі повернення ПАТ "Нафтогаз України" заборгованості у грошовій формі Державне агентство резерву України зобов'язаний буде визнати податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, що становить 369 495 490,80 грн.
Поряд з цим пунктом 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку встановлена від бази оподаткування в розмірі 20%. Тобто виходячи з фабули даної статті законодавець чітко встановив, що 20% ПДВ нараховується на базу оподаткування.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, тобто в даному випадку базою оподаткування є вартість природного газу, а саме 369 495 490,80 грн., що підтверджується Державною фіскальною службою у листах, які знаходяться в матеріалах справи.
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.
Як вже зазначалось вище суд в резолютивній частині ухвали від 14.12.2017 змінив спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м на загальну суму 369 495 490,80 грн. на стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Державного агентства резерву України 369 495 490,80 грн. з урахуванням ПДВ, без врахування висновку зробленому в абз.4 на сторінці 8 мотивувальної частини ухвали та приписам податкового законодавства, зокрема ст.ст. 164, 185, оскільки згідно з даних висновків та норм податкового законодавства вбачається, що 20% податку не повинні бути включені у базу оподаткування, а нараховані додатково до неї особою (відповідачем) яка здійснює таку операцію, зокрема повертає (відшкодовує вартість) товару/послуг.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2018 виправлено допущену описку у п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №4/246, а саме визначено вважати вірним "Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490,80 грн. на стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Державного агентства резерву України 369 495 490,80 грн. з урахуванням вимог ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України ".
Отже за змістом ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі №4/246 про зміну способу виконання рішення господарського суду від 18.02.2004, з урахуванням ухвали господарського суду м. Києва від 12.07.2019 року відповідача зобов'язано повернути на користь Державного агентства резерву України кошти в розмірі 369 495 490,80 при цьому виконавши вимоги ст. ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України.
Як вже зазначалось вище на підставі платіжних доручень від 27.04.2018 у №6003989 НАК "Нафтогаз України" перераховано кошти в сумі 361 672 548,33 грн. (а.с.12 т.9), від 07.08.2018 №5941 (а.с.238 т.11) перераховано на користь Державного агентства резерву України кошти в сумі 7 822 942,47 грн. Також виконано боржником вимоги щодо виконавчого збору в розмірі 782 294,24 грн. (а.с.240 т.11), згідно з платіжним дорученням від 07.08.2018 №5943, платіжним дорученням від 07.08.2018 №5944 (а.с. 241т.11) перераховано витрати на проведення виконавчих дій в сумі 649,20 грн. та платіжним дорученням від 07.08.2018 №5942 перераховано штраф в сумі 680,00 грн.(а.с.239 т.11)
Таким чином, ухвала господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі №4/246 про зміну способу виконання рішення господарського суду від 18.02.2004 в частині стягнення грошових коштів в розмірі 369 495 490,80 грн. була виконана боржником в повному обсязі, зі сплатою необхідних платежів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», за примусове виконання рішення суду.
Разом з тим, при виконанні рішення боржник не виконав вимоги ст.ст. 185,188,193 Податкового кодексу, про що було зазначено в ухвалі господарського суду міста Києва від 12.07.2018 про виправлення допущеної описки у п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №4/246, а саме визначено вважати вірним "Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2004 у справі №4/246, в частині повернення до державного резерву природного газу у кількості 1 318 080 782 куб.м. на загальну суму 369 495 490,80 грн. на стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Державного агентства резерву України 369 495 490,80 грн. з урахуванням вимог ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України ".
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення ухвала суду першої інстанції про зміну способу виконання рішення суду від 18.02.2004 року залишається невиконаною в частині виконання вимог щодо виконання ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України ".
Згідно з частиною першою, третьою статті 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Медведєв О.В. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, був обізнаний про те, ухвалою господарського суду м. Києва від 12.07.2018 року було усунуто описку та зобов'язано боржника повернути суму боргу в розмірі 369 495 490, 80 грн. з урахуванням вимог ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України, що видно зі змісту постанови про закриття виконавчого провадження від 21.05.2019 року № ВП № 17756581 (а.с. 313-314 том 11)
Також, як видно з матеріалів справи, про те, що необхідно спонукати боржника при поверненні суми боргу виконати вимоги ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України, стягувач неодноразово звертав увагу державного виконавця.
Так, Державне агентство резерву України, користуючись наданими ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» звертався з листами № 756\0\4-19 від 04.03.2019 року (а.с.13 т.11) та № 1263\0\4-19 від 16.04.2018 щодо вжиття державним виконавцем всіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень у справі № 4\246, в тому числі шляхом направлення ПАТ «НАК «Нафтогаз» вимоги щодо виконання рішення у справі № 4\246 з урахуванням ухвал господарського суду м. Києва від 12.07.2018 року та від 05.02.2019 щодо зобов'язання боржника здійснити нарахування 20 % ПДВ від бази оподаткування 369 495 490,80 грн.
Таким чином, приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що державним виконавцем при виконанні судового рішення не були вжиті заходи для виконання рішення в повному обсязі, дії направлені на спонукання боржника виконати умови ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» не приймались.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець не наділений правом самостійно вираховувати суму податку на додану вартість при здійсненні операції з повернення коштів, однак він повинен був вчинити дії направлені на спонукання божника на виконання рішення суду першої інстанції з урахуванням вимог ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції при розгляді справи в порушення ст. 237 ГПК України не прийняв до уваги, що ухвалою господарського суду м. Києва від 12.07.2018 року про виправлення описки встановлено, що при погашенні заборгованості перед Державним агентством резерву України в розмірі 369 495 490, 80 грн. божник повинен виконати вимоги ст.ст. 185, 188, 193 Податкового кодексу України, а державний виконавець в свою чергу повинен був вчинити передбачені Законом України «Про виконавче провадження дії», направленні на спонукання до виконання боржника рішення суду в цій частині.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. без достатніх правових підстав було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.05.2019 року.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог скарги Державного агентства резерву України, викладених у скарзі на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Медведєва О.В. у виконавчому провадженні № 17756581, в якій скаржник просив визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдева О.В. незаконними щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва № 4\246 від 16.05.2008 року, винесення відповідної постанови № 17756581 та скасувати постанову ВП № 17756581 від 21.05,2019 року про закінчення виконавчого провадження.
Щодо вимог скарги на дії державного виконавця в частині зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва колегія суддів вважає, що зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки скасування постанови про закриття виконавчого провадження відповідно передбачає його поновлення, відповідно до вимог ст. 41 Закону України « Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.ст. 73,74,78 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст.227 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в судовому рішенні суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні скарги Державного агентства резерву України на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. у виконавчому провадженні № 17756 581 не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга Державного агентства резерву України підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду м. Києва від 01.08.2019 року скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення скарги.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відповідності до вимог ст..344 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 255, 259, 270, п.2 ч.1 ст. 275, ст.ст.277, 281-283, 343,344 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-
Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити частково
Ухвалу господарського суду м. Києва від 01.08.2019 року у справі 4\246 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким часткового задовольнити скаргу Державного агентства резерву України на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. у виконавчому провадженні № 17756 581
Визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва № 4\246 від 16.05.2008 року та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 17756581 від 21.05.2019 року.
Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. від 21.05.2019 року ВП № 17756581 про закінчення виконавчого провадження.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 13.12.2019
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
О.І. Поляк