вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" листопада 2019 р. м. Київ Справа№ 911/542/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Суліма В.В.
Кропивної Л.В.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 05.11.2019р.
розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України»
на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019р. (повний текст 19.07.2019)
у справі № 911/542/19 (суддя - Заєць Д.Г.)
за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП-Агро»
про визнання договору недійсним,
1. Зміст позовних вимог та заперечень
1.1. Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №2 від 16.02.2016р., укладений між ТОВ «СПП-АГРО» та ТОВ «АГРО-СПП» .
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за спірним договором також відступлені обов'язки ТОВ «СПП-ПГРО» за договором поставки, а саме обов'язок прийняти та оплатити товар.
Позивач зазначив, що спірний договір суперечить вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 203 та ч. 3 ст. 720 Цивільного кодексу України, оскільки за договором відбулось безоплатне відступлення майнових прав, тобто договір є за своїм змістом та суттю договором дарування, однак, Статутом ТОВ «СПП-АГРО» не передбачено право дарування майна та майнових прав. Більше того, ст. 4 Статуту ТОВ «СПП-АГРО» передбачено, що метою діяльності товариства є отримання прибутку.
1.3. Відповідач-2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що відступив право вимоги за договором поставки №25/09/02 від 25.09.2015р. відповідачу-1 на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №2 від 16.02.2016р.
За фактом відступлення права вимоги позивача було належним чином повідомлено, шляхом направлення повідомлення про відступлення права вимоги №19/10 від 19.10.2018р.
Таким чином, на думку відповідача-2, права та законні інтереси позивача не були порушені.
1.4. Згідно відповіді на відзив позивач зазначив, що за оспорюваним Договором цесії, у зобов'язанні був змінений кредитор, проте із наданням йому виключно прав щодо зобов'язальних вимог, внаслідок чого порушені права позивача, оскільки у нового кредитора не виникає право оплатити товар.
2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами
2.1. 25.09.2015р. між Державним підприємством «Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПП-АГРО» було укладено договір поставки №25/09/02 (далі - Договір поставки), за умовами якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар «пшениця 3кл.» урожаю 2015 року, насипом, у відповідності до умови даного Договору.
2.2. Згідно п. 3.1. Договору поставки Продавець зобов'язується поставити 350,000 (триста п'ятдесят тонн кг.) +/- 10% метричних тонн товару.
2.3. Згідно п. 4.1. Договору поставки передача товару Продавцем проводиться на умовах EXW (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року) - зерновий склад ПАТ «Рокитнянський комбінат хлібопродуктів», 09600, вул. Вокзальна, буд. 222, смт. Рокитне, Київська обл., т. 04562-6-14-15, код ЄДРПОУ 00951764 та ПАТ «Білоцерківський елеватор», 09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 8, код ЄДРПОУ 00951729 (далі - Зернові склади продавця).
2.4. Згідно п. 4.2. Договору поставки Продавець передає товар Покупцю у власність на Зерновому складі, визначеному у п. 4.1., на умовах цього договору в повному обсязі до 31 жовтня 2015 року.
2.5. Згідно з п.п. 4.3., 4.4. Договору поставка товару підтверджується оформленим належним чином оригіналом складської квитанції, виданої зерновим складом на ім'я Покупця. Товар вважається поставленим Покупцю: за кількістю - згідно кількості зазначеної у складській квитанції, виданої зерновим складом на ім'я Покупця, а також даних, що вказані у видатковій накладній, яка підписана Покупцем та Продавцем; за якістю - на підставі даних, що вказані у складській квитанції виданої зерновим складом на ім'я Покупця, а також катки аналізу зерна (форма №47), виданої зерновим складом. Датою отримання товару вважається дата оформлення на ім'я Покупця складської квитанції на зерно, що видається зерновим складом.
2.6. Згідно з п.п. 5.1., 5.2. Договору ціна товару становить 3 000,00 (три тисячі грн. 00 коп.) за 1 тонну з ПДВ, в тому числі ПДВ складає - 500,00 (п'ятсот грн. 00 коп.) гривень. Загальна вартість товару, що постачається, по даному договору становить - 875 000,00 (вісімсот сімдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.) гривень без ПДВ, крім того ПДВ - 175 000,00 грн. Загальна вартість товару з ПДВ становить - 1 050 000,00 (один мільйон триста п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) гривень.
2.7. Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У випадку поставки всього об'єму товару продавцем в строки, встановлені договором (відповідно до п. 4.4. або окремих додатків до договору), строк дії Договору вважається продовженим до моменту оплати поставленого товару. (п. 9.1. Договору).
2.8. Згідно п. 9.6. Договору поставки будь-які доповнення та зміни до цього Договору мають бути оформлені письмово у вигляді додатків до цього Договору та підписані уповноваженими представниками Сторін. Покупець має право без попередньої письмової згоди Продавця передати будь-які свої права або обов'язки по цьому Договору третім особам (відступлення права вимоги, переведення боргу, тощо).
2.9. 16.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПП-Агро» (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП» (Цесіонарій) було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) №2 (далі - Договір відступлення права вимоги), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонару, а Цесіонарій набуває всі права і обов'язки Цедента за Договором поставки №25/09/02 від 25.09.2015р. (далі - основним Договором) належні Цедентові.
Відповідно до основного Договору, Державне підприємство «Дослідне господарство імені 9 січня Інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», правонаступником якого є Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України (далі - продавець) зобов'язано здійснити поставку товару на загальну суму 1 050 000,00 гривень.
2.10. Згідно з п. 2 Договору про відступлення права вимоги, за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Продавця (замість Цедента) належного виконання обов'язків за основним договором, а саме, поставки товару на загальну суму 1 050 000,00 гривень, та оплати всіх штрафних санкцій за невиконання продавцем своїх зобов'язань, визначених в Розділі 6 основного Договору (відповідальність сторін).
2.11. Згідно з п. 3 Договору про відступлення права вимоги до Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
2.12. Згідно п. 4. Договору про відступлення права вимоги документи та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яку відступає Цедент за цим договором, передаються Цедентом Цесіонарію в момент підписання сторонами цього договору.
2.13. Відступлення права вимоги здійснюється безоплатно (п. 5 Договору про відступлення права вимоги).
2.14 Згідно п. 6. Договору про відступлення права вимоги в день укладення цього договору Цедент зобов'язаний передати Цесіонерові оригінал наступних документів: Договір поставки №25/09/02 від 25.09.2015 року.
2.15. Згідно з п. 7 Договору про відступлення права вимоги права та обов'язки, що відступаються за цим договором переходять від Цедента до Цесіонарія в день підписання цього договору.
2.16. Згідно п. 11 Договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
2.17. Повідомленням №19/10 від 19.10.2018р. відповідач-1 повідомив позивача про відступлення права вимоги.
3. Короткий зміст рішення місцевого суду
3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2019р. у справі №911/542/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3.2. Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд дійшов висновку про те, що Договір відступлення права вимоги не суперечить умовам п. 9.6. Договору поставки.
Відступлення права вимоги за оспорюваним Договором не тягне за собою жодних змін у зобов'язані позивача за документами, переданими відповідачу 1 у відповідності із спірним Договором відступлення права вимоги (цесії), а тому не порушує його прав.
3.3. Також місцевий суд дійшов висновку про те,що шляхом укладення такого договору, Цедент відступаючи своє право вимоги Цесіонарію, таким чином погашає свій боргу перед останнім, що не підпадає під правовідносини дарування.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019р. у справі №911/542/19 скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та визнати недійсним Договір відступлення права вимоги (цесії) №2 від 16.02.2016р., укладений між ТОВ «СПП-АГРО» та ТОВ «АГРО-СПП».
4.2. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за спірним договором незаконного передано обов'язки ТОВ «СПП-АГРО» до ТОВ «АВГРО-СПП» за Договором поставки.
4.3. Як зазначив апелянт, спірний договір містить ознаки двох договорів, в саме: Договору уступки права вимоги та Договору переведення боргу.
4.4. Державним підприємством «ДГ Озерна» не було надано згоду на заміну ТОВ «СПП-Агро» як боржника за Договором поставки, тому за Договором цесії, який містить також і ознаки Договору переведення боргу, перейшли виключно права за Договором поставки, але ніяк не обов'язки.
4.5. За Договором поставки Покупець є одночасно і Кредитором і Боржником. Проте за спірним договором перейшли виключно права Кредитора, а саме право вимоги.
4.6. Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, щодо застосування положень Цивільного кодексу України по Договору дарування.
4.7. На переконання позивача, у разі можливого виконання позивачем Договору поставки, приймаючи дійсність спірного договору, виникне ситуація, за якою ТОВ «АГРО-СПП» не буде мати обов'язку оплатити товар через те, що до неї без згоди ДП «ДГ «Озерна» перейшли обов'язки ТОВ «СПП-Агро», що суперечить вимогам ЦК України.
5. Заперечення на апеляційну скаргу
5.1. Відповідач 1 заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що за умовами спірного договору передбачено, що до Цесіонарія переходить право вимоги до Цедента в обсязі та на умовах, що уснували на момент переходу цих прав, що свідчить про незмінність прав та обов'язків позивача, а отже, про відсутність порушеного права.
6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
6.1. 22.08.2019р. позивач звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 16.07.2019р. у справі №911/542/19.
6.2. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Сулім В.В., Кропивна Л.В.
6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019р. залишено без руху апеляційну скаргу позивача.
6.4. Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019р. у справі № 911/542/19.
6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019р. у судовому засіданні оголошувалась перерва.
6.6. Відповідач-2 своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
6.7. Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
6.8. Представник відповідача-1 заперечив проти апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а рішення місцевого суду залишити без змін.
7. Джерела права й акти їх застосування
7.1. Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
7.2. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
7.3. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
7.4. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
7.5. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
7.6. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.
7.7. Відповідно до п. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
7.8. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
7.9. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
7.10. Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
8. Позиція апеляційного суду
8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
8.2. Як встановлено судом, 25.09.2015р. між Державним підприємством «Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПП-АГРО» було укладено договір поставки №25/09/02 (далі - Договір поставки), за умовами якого Продавець зобов'язався продати, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар «пшениця 3кл.» урожаю 2015 року, насипом, у відповідності до умови даного Договору.
8.3. 16.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПП-Агро» (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП» (Цесіонарій) було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) №2 (далі - Договір відступлення права вимоги), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонару, а Цесіонарій набуває всі права і обов'язки Цедента за Договором поставки №25/09/02 від 25.09.2015р. (далі - основним Договором) належні Цедентові.
Відповідно до основного Договору, Державне підприємство «Дослідне господарство імені 9 січня Інституту Біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», правонаступником якого є Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків» Національної академії аграрних наук України (далі - Продавець) зобов'язано здійснити поставку товару на загальну суму 1 050 000,00 гривень.
8.4. Умовами Договору поставки сторони погодили, що Покупець має право без попередньої письмової згоди Продавця передати будь-які свої права або обов'язки по цьому Договору третім особам (відступлення права вимоги, переведення боргу, тощо).
8.5. Таким чином, між відповідачами було укладено спірний договір, за яким відповідач-2 відступив право вимоги відповідачу-1 до позивача належного виконання обов'язків за основним договором, а саме, поставки товару на загальну суму 1 050 000,00 гривень, та оплати всіх штрафних санкцій за невиконання продавцем своїх зобов'язань, визначених в Розділі 6 основного Договору (відповідальність сторін).
8.6. Згідно п. 3 спірного договору до Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
8.7. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.8. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. (постанова Верховного Суду від 16.04.2019р. у справі № 916/144/17).
8.9. Статтями 512, 514 та 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні, не впливає на зміст самого зобов'язання, заміна сторони у зобов'язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника. При цьому наведеними нормами цивільного законодавства не встановлено вимог щодо оплатності відступлення права вимоги; відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.
8.10. В силу ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
8.11. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України щодо договору дарування. Згідно ст. 4 Статуту відповідача-2 не передбачено право дарувати майно та майнові права, оскільки метою діяльності товариства є отримання прибутку.
8.12. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
8.13. В порушення вимог ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України скаржник не навів та не довів суду належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання спірного договору недійсним.
8.14. Щодо доводів апелянта про те, що спірний договір містить ознаки двох договорів, в саме: Договору уступки права вимоги та Договору переведення боргу, то зазначене не було предметом розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
8.15. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007р.; «ТОВ "Фріда» проти України», заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016р.).
8.16. Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
8.17. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
9. Висновки апеляційного суду
9.1. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.
9.2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України».
Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019р. у справі № 911/542/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019р. у справі №911/542/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України».
4. Матеріали справи №911/542/19 повернути до Господарського суду Київської області.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 17.12.2019р.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді В.В. Сулім
Л.В. Кропивна