ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2605/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”
на рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 (суддя Шаратов Ю.А., м. Одеса, повний текст рішення складено 03.10.2019)
у справі № 916/2605/19
за позовом Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”
до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 38227,10 грн.,
У вересні 2019р. Приватне акціонерне товариство (далі - ПАТ)“Металургійний комбінат “Азовсталь” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ)“Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 38 227,10 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в період з грудня 2018р. по січень 2019р. несвоєчасно доставив вантаж позивача відповідно до залізничних накладних, у зв'язку з чим у нього на підставі 116 Статуту залізниць України виник обов'язок зі сплати штрафу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2019р. позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” 28 670,33 грн. - штрафу та витрати на сплату судового збору в розмірі 1 921,00 грн. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 9556,77грн. штрафу - відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що вантаж який перевозився за залізничними накладними, Залізницею доставлено ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» за межами термінів доставки, про що свідчить календарний штемпель на залізничних накладних та відсутністю в матеріалах справи доказів, які б доводили відсутність вини відповідача в зазначеному. Разом з тим, судом першої інстанції задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу враховуючи інтереси сторін, незначність прострочення виконання відповідачем доставки вантажу, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.19р., позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник вважає неправомірним висновок суду про зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем в порушення ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що порушення термінів доставки мале місце з поважних та незалежних від перевізника причин.
Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави вважати, що у даному випадку є виняткові обставини, з урахуванням яких суд першої інстанції міг би скористатись своїм правом та зменшити розмір штрафу.
Також, скаржником в апеляційній скарзі заявлено попередній розрахунок суми судових витрат у даній справі.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
28.11.2019р. на електронну адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про стягнення з відповідача 2188,57грн. витрат на правничу допомогу (аналогічна заява 02.12.2019р. надійшла і до канцелярії суду апеляційної інстанції).
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія прийшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з грудня 2018р. по січень 2019р. ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” на адресу ДП “Ізмаїльський морський торговельний порт”, ДП “Стивідорна компанія “Ольвія”, ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ” за залізничними накладними № 53515144, 53502175, 53584728, 53697728, 53829909, 53785325, 53849964, 53904009 здійснено відправлення вагонів з вантажем сталь листова.
Календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачеві з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу становить 38 227,10грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до ч.1 ст.919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч.1 ст.313 Господарського кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1,1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п.2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п.2.9 Правил).
Відповідно до п.2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Згідно з п.8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Пунктом 116 Статуту залізниць України, зокрема, передбачено, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Врахувавши вказане, здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи доказів згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вантаж за наявними у матеріалах справи залізничними накладними доставлено позивачеві з порушенням терміну, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, при цьому матеріали справи не містять доказів відсутності вини відповідача в порушенні відповідних термінів, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 38227,1 грн. за прострочення доставки вантажу є обґрунтованою.
Разом з тим, відповідач просив зменшити розмір заявленої до стягнення суми штрафу на 50 %, до розміру 19613,55грн., посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу.
Судом першої інстанції на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено розмір штрафу на 25% та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 28670,33 грн., однак судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення загального розміру штрафних санкцій з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/9765/18 від 27.02.2019р.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу, які відповідач згідно з ст. 74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, колегія суддів не вбачає підстав, з якими законодавець пов'язує можливість зменшення стягнення неустойки (штрафу) та підстав для задоволення відповідного клопотання Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 року у справі № 916/2605/19 скасуванню в частині зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційний перегляд справи підлягають віднесенню на відповідача.
Вирішуючи питання про задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2188,57 грн., судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2018 між Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (адвокатське об'єднання) укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ, згідно із розділом 1 якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта та в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору.
Для виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань клієнт надає адвокатському об'єднанню повноваження, що є дійсними та реалізуються адвокатським об'єднанням виключно на підставі окремих довіреностей, виданих клієнтом для представництва його інтересів окремими адвокатами, що є учасниками адвокатського об'єднання.
Строк дії договору, встановлений п.п. 10.1 (в редакції додаткової угоди №7/1 від 03.12.2018), - до 31.12.2019.
Відповідно до п.п. 5.3 договору оплата послуг адвокатського об'єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об'єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих адвокатським об'єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі послуг) оформлюється адвокатським об'єднанням станом на останній день місяця, в якому надавалися послуги за цим договором.
На виконання умов договору, встановлених п.п. 2.1 Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» видано довіреність №09-18/7148 від 03.05.2019 (дійсна до 31.12.2019 включно), якою клієнт уповноважив адвоката Рабко Тетяну Олексіївну представляти інтереси товариства в усіх правоохоронних органах, в т.ч. в органах Національної поліції України, в ДФС та її територіальних органах, органах ДВС, інших контролюючих органах, у будь-яких судах будь-яких ланок тощо.
Додатковою угодою №39 від 22.10.2019 до договору про юридичні послуги (правової допомоги) №180329/АЗСТ сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об'єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у даній справі.
Пунктом 2 додаткової угоди сторонами узгоджена вартість послуг.
Відповідно до п.п. 3.1 додаткової угоди оплата послуг здійснюється протягом п'яти календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання.
В обґрунтування витрат з оплати послуг адвоката, позивач надав суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги №180329/АЗСТ, підписаний обома сторонами та скріплений печатками, згідно яких адвокатським об'єднанням на умовах договору надано, а клієнтом прийнято юридичні послуги на загальну суму 2188,57 грн..
Також позивачем наданий розрахунок розміру винагороди приймання-передачі наданих за договором №180329/АЗСТ послуг від 24.10.2019, з детальним описом наданих послуг із зазначенням витраченого часу:
- усна консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 година) 301,05 грн.;
- перевірка та підготовка документів (2 години) 602,10 грн.;
- підготовка та подання апеляційної скарги на рішення суду ( 3 години) 903,15грн.;
- гонорар за складність справи 1% від ціни позову 382,27грн.
Для компенсації витрат адвокатським об'єднанням виставлено клієнту рахунок на оплату №350 від 01.11.2019 на суму 2188,57грн..
На підтвердження здійснення оплати за договором про надання правової допомоги №180329/АЗСТ від 29.03.2018, позивачем надано суду платіжне доручення № 4500081252 від 26.11.2019 на суму 2188,57 грн.
Проаналізувавши вищевказані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт та детальний опис виконаних робіт, сплату заявником такої суми витрат виконавцю, колегія суддів вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2188,57 грн. є такою, що підтверджена належними доказами, у зв'язку з чим заява про відшкодування таких витрат підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 253, 255, 269, 270, 275, 277, 281-284, 339-343 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2019 у справі № 916/2605/19 скасувати в частині відмови у стягненні з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” штрафу у розмірі 9556,77грн.
Прийняти нове, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 38227,10грн. штрафу задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” 38227,10грн. штрафу, 1921грн. судового збору за подачу позову, 2881,5грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги та 2188,57грн. витрат на правничу допомогу.
Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О.Будішевська
Суддя С.В. Таран