ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
12 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/706/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Лавриненко Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання: Безпалюк А.В.
За участю представників учасників справи:
від АТ "Укртрансгаз" - Пахомова О.А.
від АТ "Херсонгаз" - Чернишова В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 15.10.2019
по справі №923/706/19
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Херсонгаз"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг
про стягнення 95 103 022 грн. 67 коп.
У серпні 2019 р. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовом до Акціонерного товариства "Херсонгаз" в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 88 227 673,92 грн, пеню у розмірі 6 331 767,87 грн та три проценти річних у розмірі 543 580,88 грн.
26.09.2019 АТ "Херсонгаз" звернулося до Господарського суду Херсонської області із клопотанням про призначення по даній справі судової економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.10.2019 призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено, тощо.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що обчислення вартості послуг позивача з врегулювання щодобових небалансів у спірних правовідносинах (як основної складової ціни позову, визначеної позивачем в односторонньому порядку відповідно до умов укладеного сторонами договору, та з урахуванням заперечень відповідача проти одностороннього розрахунку позивача) потребує спеціальних знань, а вартість зазначених послуг визначається не лише шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, а й з урахуванням вартості послуг балансування за спірні місяці та маржинальної ціни придбання газу.
Місцевим господарським судом відзначено, що неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин у даній справі за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності обґрунтовується тим, що маржинальна ціна продажу природного газу, зазначена позивачем в актах врегулювання щодобових небалансів, як стверджує відповідач, не відповідає маржинальній ціні продажу природного газу, яка розмішена на офіційному веб-сайті АТ “Укртрансгаз”. Для визначення дійсної вартості послуг позивача з врегулювання щодобових небалансів у спірних правовідносинах (як основної складової ціни позову) необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право (у сфері фінансово-господарської діяльності, п. 1.2.3. розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ "Укртрансгаз" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 15.10.2019 у справі №923/706/19 та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду позовної заяви по суті.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, при висновках, які не відповідають дійсним обставинам справи, що підтверджується наступним.
Так апелянт відзначає, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з врегулювання добового небалансу природного газу, а не визначення маржинальної ціни придбання природного газу, а на то помилково посилається суд першої інстанції, а тому, апелянт вважає, що підстави для призначення судово-економічної експертизи відсутні.
За твердженням апелянта, АТ "Укртрансгаз" в належний спосіб та в повному обсязі виконано умови укладеного між сторонами договору, що підтверджується у тому числі актами врегулювання щодобових небалансів в яких, зокрема, зазначена ціна природного газу відповідно до якої зроблено розрахунок вартості наданих послуг за добовий небаланс та обсяг небалансу. З огляду на що скаржник вважає, що твердження суду першої інстанції з приводу неможливості самостійно встановити вартість послуг з врегулювання щодобових небалансів є безпідставними та необґрунтованими, оскільки це арифметична дія множення, яка не потребує спеціальних знань.
Скаржник також відзначає, що визначення маржинальної ціни продажу, маржинальної ціни придбання й середньозваженої ціни природного газу позивачем здійснюється відповідно до Кодексу ГТС, а укладаючи договір з позивачем, відповідач погодив порядок визначення обсягу добового небалансу та порядок визначення плати за добовий небаланс.
На думку апелянта, питання поставлені експерту є суто правовими, відповідь на питання підтверджена належними та допустимими доказами, а саме актами врегулювання щодобових небалансів, в яких вказано обсяг небалансу, вартість природного газу, допустиме відхилення, вартість послуг. Ціна закупівлі природного газу позивачем, яка сформувалася протягом газового місяця, опублікована на інформаційній платформі та/або на веб-сайті позивача. У зв'язку з цим потреби у застосуванні будь-яких спеціальних знань шляхом призначення експертизи у даному випадку не існує.
АТ "Укртрансгаз" вважає, що сформовані судом першої інстанції питання належать до сфери правової оцінки суду, і їх вирішення чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Також скаржник зазначає, що зупинивши провадження у справі, суд першої інстанції не зазначив жодних мотивів на підставі яких дійшов таких висновків.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №923/706/19 за апеляційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 15.10.2019.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 призначено справу до розгляду на 12.12.2019.
09.12.2019 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що твердження позивача з приводу того, що він визначає маржинальну ціну продажу природного газу у відповідності до погодженого з відповідачем порядку, визначеного умовами договору транспортування природного газу та Кодексом ГТС не відповідає дійсності та обставинам справи, оскільки маржинальна ціна продажу природного газу, зазначена позивачем в актах врегулювання щодобових небалансів не відповідає кардинальній ціні продажу природного газу, яка розміщена на офіційному веб-сайті АТ "Укртрансгаз".
У зв'язку з наведеним, відповідач зазначає, що у нього є сумніви щодо обґрунтованості та реальності таких розрахунків, та відповідно, розміру нарахованих санкцій, ціни позову в цілому.
Відповідач також наголошує, що позивачем не наведено достовірної інформації щодо того, яким чином він визначає ціну природного газу, яка сформувалася протягом газового місяця та яка вартість придбаного природного газу оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування, наданих вподальшому саме АТ "Херсонгаз".
Вважає відповідач обґрунтованим й зупинення провадження у справі, оскільки суд першої інстанції скористався правом наданим йому у відповідності до приписів ст. 228 ГПК України.
У судовому засіданні від 12.12.2019 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача надав пояснення відповідно до яких не погоджується з доводами за апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ "Укртрансгаз" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
АТ "Укртрансгаз" звернулося до суду першої інстанції із позовом до АТ "Херсонгаз" в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 88 227 673,92 грн, пеню у розмірі 6 331 767,87 грн та три проценти річних у розмірі 543 580,88 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог АТ "Укртрансгаз" посилається на неналежне виконання відповідачем в'язких на себе зобов'язань за договором транспортування природного газу. Так, за твердженням позивача, за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за березень, квітень, травень, червень 2019 виявив наявність у відповідача небалансів як різниці між алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.
Як стверджує позивач, добові небаланси відповідача виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи у відповідні періоди природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи. На підстав чого, як вважає позивач, у відповідача виникли зобов'язання передбачені умовами договору та Кодексом ГТС, а саме оплатити рахунки за добові небаланси. Однак, за твердженням позивача, відповідач до цього часу не виконав свої зобов'язання з оплати рахунків на оплату за добові небаланси за березень, квітень, травень, червень 2019 на загальну суму 88 227 673,92 грн.
26.09.2019 відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням в якому просив призначити у справі судово-економічну експертизу.
Мотивуючи клопотання відповідач посилався на те, що позивачем, в якості обґрунтування позовних вимог, в частині підтвердження заявленої до стягнення вартості врегулювання щодобових небалансів були надані відповідні акти, в яких, зокрема зазначено вартість газу.
За твердженням відповідача, відповідно до п. 11.4 укладеного між сторонами договору, врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби). Відповідно до наданих АТ "Укртрансгаз" актів врегулювання щодобових небалансів за спірні місяці, Позивачем застосовано метод розрахунку маржинальної ціни придбання/продажу природного газу відповідно до п. 12 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, згідно з яким маржинальна ціна придбання визначається відповідно до ціни закупівлі природного газу оператором газотранспортної системи, яка сформувалася протягом газового місяця (М-1), збільшеної на величину коригування.
Таким чином, на думку відповідача, позивач визначає вартість врегулювання щодобових небалансів в односторонньому порядку, без належного документального підтвердження основної складової розміру такої вартості, а саме вартості отриманих послуг балансування за спірні місяці, що тягне за собою обґрунтовані сумніви у правомірності таких розрахунків, та відповідно, розміру нарахованих санкцій.
Крім того, як стверджує відповідач, маржинальна ціна продажу природного газу, зазначена позивачем в актах врегулювання щодобових небалансів, не відповідає маржинальній ціні продажу природного газу, яка розмішена на офіційному веб-сайті АТ “Укртрансгаз”.
На думку відповідача, абсолютно всі документи, на підставі яких позивач намагається стягнути заборгованість за врегулювання щодобових небалансів, складені позивачем в одноособовому порядку та не мають підтвердження, або посилання на будь-які первинні дані бухгалтерського обліку.
Враховуючи, що позивачем в якості обґрунтування своїх розрахунків послуг балансування використовуються лише його одноосібні розрахунки та визначені самостійно ним ціни, а також відсутність будь якої інформації, за первинними бухгалтерськими даними, стосовно фактичної вартості отриманих послуг балансування за спірні місяці, відповідач вважає, що лише проведення судово-економічної експертизи по даній справі та отримання відповідного висновку експерта буде засобом доказування з точки зору належності та допустимості доказів.
Судом першої інстанції клопотання відповідача про призначення у справі експертизи визнано обґрунтованим, з огляду на що призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Згідно зі ст.98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ст. 100 ГПК України).
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строки для їх отримання.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.
Приймаючи до увагу ту обставину, що між сторонами існує спір щодо встановлення факту наявності та документально підтвердженого розміру дійсної суми заборгованості відповідача перед позивачем щодо обсягів добового небалансу, що входить до предмету дослідження у даній справі, а також з огляду на наявність сукупності умов, визначених ст.ст. 99, 107 ГПК України, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом вірно встановлено необхідність призначення судово-економічної експертизи з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, та залучення спеціальних знань експерта.
Доводи апеляційної скарги про те, що питання, поставлені на вирішення експерта, носять суто правовий характер, є неспроможними, оскільки природа розрахунку вартості послуг балансування обсягів природного газу має економічний аспект, тому перевірка такого розрахунку вимагає спеціальних знань в галузі економіки і фінансів, з дослідженням відповідних документів, що є підставою для призначення економічної експертизи.
Положеннями ч. 4 ст. 99 ГПК України передбачено, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Отже, з урахуванням принципу диспозитивності в господарському судочинстві сторони наділені правом запропонувати суду питання, які, на їх думку, мають бути поставлені перед експертом, але остаточне коло питань визначає суд.
Однак, позивачем не було надано своєї редакції питань, які слід було поставити на вирішення експерта для з'ясування точного розміру заборгованості відповідача.
За таких обставин, оскільки у суду відсутні спеціальні фахові знання для перевірки відповідності наданого позивачем розрахунку, господарським судом обґрунтовано призначено судову економічну експертизу.
За переконанням суду, судом першої інстанції обґрунтовано необхідність призначення у даній справі судової експертизи, оскільки питання, які поставлені судом на вирішення експерта, стосуються предмету спору, та вимагають спеціальних знань для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.
Що ж до зупинення провадження у справі, то це - тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено.
Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленим пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
Враховуючи те, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції у справі, яка розглядається, призначено судову експертизу, а для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, і в цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, місцевий господарський суд у цьому випадку скористався своїм правом, наданим йому процесуальним законом (частиною першою статті 228 ГПК України), що не може вважатися порушенням норм процесуального права, яке тягне за собою наслідки у вигляді скасування відповідного судового акту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2018 зі справи №910/9883/17.
Враховуючи викладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для призначення судової експертизи у даній справі.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність судового рішення та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Херсонської області від 15.10.2019 відсутні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 15.10.2019 р. у справі №923/706/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.12.2019 р.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Лавриненко Л.В.
Суддя Таран С.В.