17 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11148/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Запотічного І.І. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. про визнання відмови у призначенні пенсії протиправною, зобов'язання призначити пенсію за віком (суддя суду І інстанції: Мірінович У.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 30 хв. 20.09.2019р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 20.09.2019р.),-
14.05.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача Лановецького об'єднаного управління /ОУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України, яка полягає у непризначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язати пенсійний орган призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дня звернення, а саме з 07.12.2018р.; вирішити питання щодо розподілу судових витрат (а.с.5-7, 30-32).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с.46).
Протокольною ухвалою суду замінено первісного відповідача - Лановецьке ОУ ПФ України на його правонаступника - Головне управління ПФ України в Тернопільській обл. (а.с.71-75, 78-79).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2019р. заявлений позов задоволено частково; визнано неправомірними дії ГУ ПФ України у Тернопільській обл. щодо відмови у призначені пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано пенсійний орган повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.12.2018р. про призначення пенсії за віком відповідно до ста.55 Закону BP УРСР № 796-ХІІ від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; у задоволені решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Тернопільській обл. судові витрати в розмірі 384 грн. 20 коп. сплаченого судового збору (а.с.89-92).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Тернопільській обл., який покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.97-98).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що загальний стаж роботи позивача становить 11 років 10 місяців 04 дні, що є недостатньо для призначення спірної пенсії. В частині роботи позивача у колгоспі, відображеному в якості трудоднів у трудовій книжці ОСОБА_1 , то в період роботи 1989-1990 років слід зарахувати меншу кількість трудоднів, ніж зазначено в трудовій книжці позивача, оскільки згідно стажової довідки з колгоспу, позивач відпрацював у 1989 році 63 трудодні та у 1990 році - 74 трудодні, а не 195 і 246 відповідно, як вказано у трудовій книжці позивача.
Окрім цього, в архівній довідці галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 79423 від 28.08.2012р., виданій ОСОБА_1 , дні виїзду в зону відчуження та населений пункт не відображено, накази командира військової частини є відсутніми, місце дислокації військової частини також не зазначено.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, 07.12.2018р. позивач звернувся до відповідача зі заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
До своєї заяви позивач надав наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документ про місце проживання (реєстрації) особи; паспорт/посвідку; трудову книжку або документи про стаж; військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000р.; довідку про зміну назви організації; інший документ - рішення суду № 602/257/16ц; посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС (а.с.12)
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів відповідач листом № 2086/02 від 01.04.2019р. відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.8).
Свою відмову позивач обґрунтовував тим, що загальний стаж роботи позивача становить 11 років 10 місяців 04 днів; право на пенсію позивач набуде за умови наявності 15 років страхового стажу (а.с.8).
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком, пенсійний орган зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник не менше 15 років страхового стажу. У разі прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії, пенсійний орган повідомляє про це заявника і зазначає причини такої відмови.
Розглянувши рішення пенсійного органу у формі листа № 2086/02 від 01.04.2019р., суд дійшов висновку про те, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у призначенні зазначеної пенсії, оскільки із зазначеного листа не зрозуміло, які саме періоди роботи зараховані позивачу до загального стажу. Натомість, відмовляючи у зарахуванні певних періодів роботи позивачу до загального стажу відповідач не навів причин такої відмови. Висновок відповідача щодо зарахування чи відмови у зарахуванні позивачу періодів роботи до страхового стажу у зазначеному листі взагалі не зазначено. Позивач надав відповідні документи для призначення такої пенсії, однак покликання відповідача на них є відсутніми.
Таким чином, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, пенсійний орган діяв необґрунтовано. Водночас, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, по причині чого є відсутніми правові підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 07.12.2018р.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Наведені висновки суду першої інстанції в частині частково задоволених позовних вимог колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Розглядувані правовідносини регулюються приписами Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:
Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років;
які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років;
які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.
Із змісту позовної заяви, заяви про призначення пенсії, листа відповідача № 2086/02 від 01.04.2019р. слідує, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
За результатами розгляду поданих документів пенсійним органом встановлено, що загальний страховий стаж позивача складає 11 рік 10 місяців 04 дні.
Констатуючи відсутність необхідного загального страхового стажу, відповідачем відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Разом з тим, така відмова у призначенні пенсії позивачу прийнята відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Порядок подання та перелік документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, незалежно від наявності права особи на перерахунок пенсії, законодавством передбачена обов'язкова процедура прийняття рішення пенсійним органом.
Аналіз листа Лановецького ОУ ПФ України Тернопільської обл. № 2086/02 від 01.04.2019р. вказує, що такі не є рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки такий лист детальних мотивів відмови у призначенні пенсії (із конкретизацією зарахованих і незарахованих періодів трудової діяльності позивача) та свідчить про розгляд заяви позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Отже, з наведеного слідує, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідачем не було прийнято відповідного рішення.
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача колегія суддів виходить з того, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Разом з тим, при повторному розгляду заяви позивача також в обов'язковому порядку повинні бути враховані відповідачем висновки судового рішення. Такі твердження відповідають вимогам ч.4 ст.245 КАС України.
Під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідачем не враховані періоди трудового стажу, не наведено конкретних мотивів їх відхилення.
Вказані дії (в тому числі перевірка заявленого стажу) належать до повноважень пенсійного органу і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про призначення пенсії за віком.
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції вірно зобов'язав відповідача ГУ ПФ у Тернопільській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком (із доданими до неї підтверджуючими документами).
При цьому, пенсійному органу за результатами розгляду цієї заяви належить прийняти в установленому порядку відповідне рішення, з подальшим інформування про нього позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені частково.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ГУ ПФ України в Тернопільській обл.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2019р. в адміністративній справі № 500/1117/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді І. І. Запотічний
С. М. Кузьмич
Дата складення повного судового рішення: 18.12.2019р.