18 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11464/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (головуючого судді Кравціва О.Р., ухвалене у порядку письмового провадження в м. Львів) у справі №1.380.2019.004932 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокінвестгруп», про визнання протиправними та скасування постанов,-
ОСОБА_1 25.09.2019 звернувся в суд з позовом до Приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича, судом залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокінвестгруп» в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2019 з виконання Виконавчого напису №1572 від 30.08.2007, винесену у виконавчому провадженні №59584455 відповідачем, визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 16.08.2019 з виконання Виконавчого напису №1572 від 30.08.2007, винесену у виконавчому провадженні №59584455 відповідачем, визнати протиправною та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 16.08.2019 з виконання Виконавчого напису №1572 від 30.08.2007, винесену у виконавчому провадженні №59584455 відповідачем, визнати протиправною та скасувати постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 06.09.2019 з виконання Виконавчого напису №1572 від 30.08.2007, винесена у виконавчому провадженні №59584455 відповідачем.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 задоволено позов повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Приватний виконавець Михайловський Сергій Володимирович подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Гуменюк О.О. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача Шнир О.Б. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленком А.О. 30.08.2007 посвідчено виконавчий напис №1572, запропоновано звернути стягнення на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що являє собою будівлю магазину за планом земельної ділянки позначеною літерою «А-2», цегляна, загальною площею 761,2 кв.м., яка належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке на підставі Іпотечного договору за реєстровим №1603 від 21.04.2004 передане в іпотеку Акціонерному комерційному банку «Східно-Європейський банк», для погашення заборгованості: по кредиту в розмірі 165252 долари США 96 центів та 1907960 грн. 00 коп., прострочені відсотки за їх використання - 42611 доларів США 73 центи та 530152 грн. 64 коп., штрафні санкції та пеня 400949 грн. 21 коп., всього на суму 2839061 грн. 85 коп. та 207864 долари США 69 центів, що станом на 28.08.2007 за курсом НБУ становить 3888778 грн. 55 коп.
Виконавчий напис двічі пред'явлено до виконання, що засвідчує його зворотній бік та 07.03.2014 - повернуто на підставі пункту 3 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» та 28.12.2016 повернуто згідно з повідомленням про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання ВП №53213955 на підставі пункту 8 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
17.07.2019 Директор ТОВ «Брокінвестгруп» Шевченко І.В., який діє на підставі довіреності від 24.12.2013 звернувся до приватного виконавця Михайловського С.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису від 30.08.2007 за №1572.
17.07.2019 приватним виконавцем Михайловським С.В. відкрито виконавче провадження №59584455 з виконання виконавчого напису №1572, виданого 30.08.2007, а також повідомлено про стягнення основної винагороди приватного виконавця у розмірі 819118,43 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 5000,00 грн.
16.08.2019 приватним виконавцем Михайловським С.В. винесено постанову ВП №59584455 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 819118,43 грн.
Постановою приватного виконавця Михайловського С.В. ВП №59584455 від 16.08.2019 накладено арешт на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та являє собою будівлю магазину за планом земельної ділянки позначену літерою «А-2», цегляна, загальною площею - 761,2кв.м., що належить боржнику ОСОБА_1
Постановою приватного виконавця Михайловського С.В. ВП №59584455 від 16.08.2019 описано та накладено арешт на майно згідно технічної документації нежитлове приміщення з мансардою, матеріал зовнішніх стін цегла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення опису було встановлено, що на першому та другому поверсі перебувають невідомі особи які декларували, що дане приміщення вони орендують, однак відповідних документів не надали. Приватним виконавцем проведено огляд даного приміщення зовні та середини, про що свідчать фото-відео матеріали; що належить боржнику ОСОБА_1 . У постанові також вказано, що на описане майно накладено арешт та встановлено обмеження право користування ним: заборонено відчужувати. Призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_2
06.09.2019 постановою приватного виконавця Михайловського С.В. ВП №59584455 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_3 та зобов'язано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань - визначити початкову вартість для продажу на електронних торгах об'єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення загальною площею 761,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та попереджено його про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.
Позивач не погоджуючись із вказаними постановами, вважаючи їх протиправними та такими, що винесені не у порядку та спосіб визначені чинним законодавством, звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконавче провадження №59584455 відкрито за виконавчим документом, строк пред'явлення до виконання якого минув, а відтак, постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про опис та арешт майна боржника, про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні є протиправними та такі які слід скасувати.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
З 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтями 36, 37 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються, зокрема, строк пред'явлення рішення до виконання
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина 5 статті 26 Закону №1404-VIII).
Статтею 91 Закону України «Про нотаріат» №3425-XII від 02.09.1993 визначено, що виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №1404-VIII (чинний), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (втратив чинність з 05.10.2016, крім статті 4, яка втратила чинність з 05.01.2017) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Судом встановлено, що у самому виконавчому написі №1572 від 30.08.2007 вказано, що такий може бути пред'явлено до виконання протягом одного року з дня його вчинення, тобто одного року з 30.08.2007, також після пред'явлення такого до виконання вперше, його на підставі пункту 3 частини 1 статті 47 Закону №606-XIV повернуто 07.03.2014 (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення).
З огляду на приписи чинного тоді Закону №606-XIV, а саме статті 23, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання перервався пред'явленням такого до виконання. При цьому, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновився. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Тобто, виконавчий напис міг бути пред'явленим до виконання з 07.03.2014 ще протягом одного року.
Апелянт покликається на пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VII, що виконавчі документи до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом та зазначає, що відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлення до примусового виконання протягом 3 років, а виконавчий лист пред'являвся до виконання у 2016 році на підставі заяви про примусове виконання від 28.12.2016 та повернутий стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII, оскільки стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим та вважає, що за таких умов за приписами частини 1 статті 12 цього ж Закону відповідний виконавчий документ може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років - до 28.12.2019.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 за № 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина 1 статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (Рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 за № 3-рп/2001).
А тому, оскільки на момент набрання чинності цим законом (з 05.10.2016), строк пред'явлення виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №1572 від 30.08.2007, закінчився (оскільки з моменту пред'явлення (з 07.03.2014) до виконання виконавчого напису №1572 від 30.08.2007 пройшло більше року, тобто пред'явлення для виконання вчинене після 07.03.2015), тобто, дія Закону №1404-VIII не поширюється на правовідносини, які закінчились до набрання ним чинності.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.07.2018 у справі №902/843/14, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
При цьому судом не надається оцінка діям у межах виконавчого провадження №53213955, у якому винесено повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, суд звертає увагу, що виконавчий напис №1572 датований 30.08.2007, а не 02.06.2016, а приватним виконавцем не надано суду інших доказів переривання строку пред'явлення виконавчого документа - виконавчого напису №1572 від 30.08.2007, до виконання, окрім повідомлення, у якому вказано відомості, які письмовими доказами не підтверджено, наприклад, вступ в законну силу (набрання чинності) виконавчим написом 02.06.2016.
При цьому, приписами частини 6 статті 12 Закону №1404-VIII чітко передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказів поновлення строку пред'явлення виконавчого напису до виконання суду не надано.
Колегія суддів погоджується з покликаннями відповідача на те, що стягувач не позбавлений права повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, за яким складено повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання, однак при відкритті виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, зокрема, дотримання строку для його пред'явлення до виконання.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що виконавче провадження №59584455 відкрито за виконавчим документом, строк пред'явлення до виконання якого минув, доказів поновлення строку пред'явлення виконавчого напису до виконання суду не надано, а відтак, постанова про відкриття виконавчого провадження №59584455 є протиправною та підлягає скасуванню, постанови у виконавчому провадженні №59584455 про вчинення виконавчих дій, а саме про арешт майна боржника, про опис та арешт майна боржника, про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 16.08.2019 та 06.09.2019 є протиправними та такі слід скасувати.
Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими покликання позивача на те, що виконавчий напис подано приватному виконавцю неналежною особою, оскільки процедура ліквідації банку завершена та усі нереалізовані активи банку передані ТОВ «Брокбінвестгруп», оскільки із заявою про відкриття виконавчого провадження звертався директор підприємства ТОВ «Брокінвестгруп», який діяв на підставі довіреності.
Доводи апеляційної скарги із посиланням на практику Європейського Суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 та рішень Господарського суду Львівського області від 26.03.2018 у справі №914/2895/14, від 14.06.2019 у справі 914/1086/15 є не обґрунтованими, оскільки рішення Європейського Суду з прав людини стосуються виконання рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, а рішення господарського суду не є аналогічними як у справі за позовом ОСОБА_1 щодо дій приватного виконавця при виконанні виконавчого напису нотаріуса від 30.08.2007 та поданий на виконання до відповідача 17.07.2019 із пропуском значного строку на виконання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому не вимагають детальної відповіді та не стосуються меж перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 328 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Приватного виконавця Михайловського Сергія Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.004932 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль