17 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/9984/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Запотічного І.І. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,
а також сторін (їх представників):
від відповідача - Василенко І.Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.08.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Микуляк П.П.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 08 год. 50 хв. 06.08.2019р. м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 16.08.2019р.),-
13.03.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та зобов'язати відповідача Закарпатську митницю ДФС скасувати наступні рішення:
рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2019/000010/2 від 23.01.2019р.;
картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305200/2019/00023 (а.с.5-13).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.08.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані прийняті відповідачем Закарпатською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2019/000010/2 від 23.01.2019р., картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305200/2019/00023; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп. (а.с.116-124).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Закарпатська митниця ДФС, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.127-135).
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що у розглядуваному випадку під час митного оформлення позивачем не був представлений повний перелік документів, який визначений ст.53 Митного кодексу /МК/ України, а саме: не надано документів, що підтверджують ціну, яка була сплачена за товар або підлягає сплаті за нього (експортну декларацію, документи щодо підтвердження транспортних витрат, платіжні документи про сплату готівки). По причині наведеного посадовою особою митниці скеровано декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів. Однак, такі документи не були надані. У подальшому відповідачем були прийняті спірні картка відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом із поясненням неможливості застосування інших методів.
Декларант з рішеннями митниці не погодився і використав право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст.55 цього Кодексу.
В рамках реалізації положень ч.8 ст.55 МК України в якості додаткового документу позивачем надано копію Звіту про оцінку майна № 72-02-19 від 06.02.2019р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 . Відповідно до змісту наданого Звіту оцінювачем зроблено висновок про те, що ринкова вартість ввезеного автомобіля, з урахуванням технічного стану, оцінюваного за межами України, без врахування податків та зборів та без врахування транспортних витрат до кордону, станом на 06.02.2019р. становить 13500 євро.
За результатами аналізу Звіту про оцінку майна № 72-02-19 від 06.02.2019р. встановлено, що даний документ не може вважатись документом, що підтверджує заявлену митну вартість даного автомобіля, оскільки містить вартісний показник, який є суттєво вищим за рівень заявленої митної вартості.
Таким чином, у зв'язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також через неподання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом було правомірно прийняті спірні рішення та картка відмови.
Представником позивача Дьордь В.В. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.179-200).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 04.01.2019р. позивачем придбано в нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки «BMW», модель « 530d хDrive», календарний рік виготовлення - 2013, який був у користуванні, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2993 куб.см, що підтверджується рахунком-фактурою № 19-002 від 04.01.2019р. (а.с.44-45) і технічним паспортом на вказаний автомобіль (а.с.46-49).
14.01.2019р. декларантом ТзОВ «Універс-Центр» подано до Закарпатської митниці ДФС митну декларацію № UA305200/2019/001831, якою задекларовано для митного оформлення вищевказаний автомобіль з метою його випуску у вільний обіг (а.с.108-109).
У вказаній декларації декларантом самостійно визначено митну вартість товару (12705 євро) за основним методом, тобто, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), із врахуванням понесених транспортних витрат (100 євро) (а.с.56).
Одночасно із митною декларацією декларантом були надані відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення.
Зокрема, представлено рахунок-фактуру № 19-002 від 04.01.2019р., реєстраційні документи на транспортний засіб, калькуляцію витрат на доставку вантажу від 14.01.2019р., акт митного огляду від 10.01.2019р.
У зв'язку з непредставленням повного переліку документів (зокрема, платіжних документів про сплату вартості автомобіля) митним органом скеровано декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч.2 ст.53 МК України, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші документи за бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість товару.
Однак, такі додаткові документи декларантом не були надані відповідачу.
За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та доданих до неї документів Закарпатська митниця ДФС відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, про що винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305200/2019/00023 від 14.01.2019р. (а.с.19-20).
Також відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2019/000010/2 від 14.01.2019р. (а.с.17-18).
Згідно вказаних картки відмови та рішення про коригування митної вартості митна вартість товару визначена за резервним методом (ст.64 МК України). При цьому, метод 1 (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовувався у зв'язку з наявністю у митного органу сумніву щодо заявленої митної вартості товару. Метод 2 (за ціною договору щодо ідентичних товарів) не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного товару. Метод 3 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібного товару. Метод 4 (на основі віднімання вартості) не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації, необхідної для застосування віднімання вартості. Метод 5 (на основі додавання вартості (обчислена вартість)) не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації, необхідної для застосування додавання вартості. Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю у нього відповідної цінової інформації, а саме: автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_1 згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 18900 євро.
Товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA305200/2019/006580 від 31.01.2019р.
В рамках реалізації положень ч.8 ст.55 МК України в якості додаткового документу позивачем представлено копію Звіту про оцінку майна № 72-02-19 від 06.02.2019р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 , та додаткові письмові пояснення (а.с.21, 22-35).
Відповідно до змісту наданого Звіту про оцінку майна ринкова вартість легкового автомобіля BMW 530dxDrive, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2013 року випуску, із урахуванням технічного стану, оцінюваного за межами України, без врахування податків та зборів та без врахування транспортних витрат до кордону, станом на 06.02.2019р. становить 13500 євро без ПДВ.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом були надані всі необхідні документи, які надавали змогу митному органу визначити митну вартість товарів; відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості товарів, заявленій позивачем на підставі ціни договору.
При цьому, відповідачу разом з митною декларацією були подані рахунок-фактура та квитанцію про оплату вартості транспортного засобу; інших документів щодо складових митної вартості товару в позивача немає.
На підставі наведеного, відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури (інвойсу) № 19-002 від 04.01.2019р., а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Розглядувані правовідносини регулюються приписами МК України (в редакції, чинній на момент виникнення цих відносин), відповідно до ст.49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Матеріалами справи стверджується, що під час митного оформлення імпортованого автомобіля декларантом не були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (основним методом). Зокрема, не були представлені банківські чи інші платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
По причині наведеного митним органом були витребувані від декларанта додаткові документи про сплату вартості товару, які декларантом за результатами проведених консультацій не надані.
За вказаних обставин у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки представлені разом з митної декларації документи лише декларували вартість автомобіля, однак не підтверджували його сплату.
Зокрема, із змісту рахунку-фактури № 19-002 від 04.01.2019р. слідує, що фактурна вартість автомобіля склала 12605 євро; транспортні витрати становлять 100 євро, всього - 12705 євро (а.с.184-187).
Між тим, оціночна вартість спірного автомобіля станом на 06.02.2019р. склала 13500 євро, що свідчить про наявність неусунутих розбіжностей щодо задекларованої позивачем митної вартості автомобіля.
Такі розбіжності не були усунуті під час судового розгляду справи, а твердження суду про надання позивачем квитанції про сплату коштів за автомобіль не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи така квитанція є відсутньою.
При цьому, колегія суддів враховує, що позивачем не був представлений стандартний пакет документів, який, за звичай, надається митному органу для оформлення ввезеного автомобіля. Так, не були надані експортна декларація, документи на підтвердження транспортних витрат, а також платіжні документи.
Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):
ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
ч.2 ст.52 - декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Митний орган має право відійти від законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару не подав до митного органу всі необхідні для цього документи.
Із змісту представлених документів не видається можливим чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому відповідачем доведено наявність обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість.
Зокрема, із змісту рахунку-фактури № 19-002 від 04.01.2019р. слідує, що в такому не визначені умови оплати придбаного автомобіля (а.с.186), а тому без надання будь-яких інших документів факт оплати вартості автомобіля у розмірі 12605 євро підтвердити неможливо.
На виконання ухвали апеляційного суду від 26.11.2019р. про витребування доказів позивачем докази оплати автомобіля не представлені (а.с.167-170).
Оскільки сам позивач не може підтвердити заявлену вартість автомобіля шляхом надання доказів сплати його вартості, наданий позивачем Звіт про оцінку майна містить іншу (більшу) ринкову вартість цього автомобіля, тому апеляційний суд після вжиття всіх заходів для надання позивачу можливості подати додаткові докази по справі, приходить до переконливого висновку про недоведеність належними доказами заявленої декларантом митної вартості спірного автомобіля.
Звідси, за наявності вагомого обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості слід вважати підставним та обґрунтованим.
Окрім цього, автоматизована система аналізу та управління ризиками не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю.
Згідно ст.362 МК України аналіз ризику - систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Тобто, спрацювання системи АСАУР є рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем обґрунтовано ціну, яка визначена ним внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом, та доведено неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару.
Водночас, представлені для митного оформлення автомобіля документи викладені на іноземній мові, однак такі сторонами повністю ідентифіковані (також під час судового розгляду до справи долучений їх переклад), що дозволило об'єктивно встановити дійсні обставини по справі.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Отже, на підставі наведених норм, у зв'язку із заявленням декларантом неповних відомостей щодо митної вартості товару, а також через неподання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів та винесено оскаржувану картку відмови.
Враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак й покладених в основу спірних відмови митного органу здійснити митне оформлення товарів та рішення про визначення митної вартості товарів, заявлений позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.
Також в порядку чч.1, 2 ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта Закарпатську митницю ДФС.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.08.2019р. в адміністративній справі № 260/342/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів, - відмовити.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 ; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Закарпатську митницю ДФС.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді І. І. Запотічний
С. М. Кузьмич
Дата складення повного судового рішення: 18.12.2019р.