17 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11916/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Большакової О.О., Гінди О.М.
за участі секретаря судового засідання Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС» до Закарпатської митниці ДФС про визнання дій протиправними, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС» 23.04.2019 звернулося до суду з позовом до Закарпатської митниці ДФС, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило: визнати протиправними дії Закарпатської митниці ДФС щодо застосування вимог до ТОВ«ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС» про пред'явлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення для проведення їх митного контролю у зону митного контролю у випадках здійснення митного оформлення товарів за митними деклараціями: від 05.01.2019 №305160/2019/000523, від 11.01.2019 №305160/2019/001624, від 15.01.2019 №305160/2019/002223, від 18.01.2019 №305160/2019/002983, від 18.01.2019 №305160/2019/003045, від 18.01.2019 №305160/2019/003186, від 22.01.2019 №305160/2019/003798, від 24.01.2019 №305160/2019/004554, від 24.01.2019 №305160/2019/004566, від 25.01.2019 №305160/2019/004946, від 26.01.2019 №305160/2019/005093, від 29.01.2019 №305160/2019/005650, від 02.03.2019 №305160/2019/014546, від 05.04.2019 №305160/2019/018448, від 04.03.2019 №305160/2019/014633, від 08.04.2019 р№305160/2019/018613, від 12.04.2019 №305160/2019/019341, від 12.04.2019 №305160/2019/019358, від 13.04.2019 №305160/2019/019438, від 13.04.2019 №305160/2019/019446, від 13.04.2019 №305160/2019/019444, від 19.04.2019 №305160/2019/020193, від 19.04.2019 №305160/2019/020208, від 20.04.2019 №305160/2019/020242, від 20.04.2019 №305160/2019/020249, від 26.04.2019 №305160/2019/020862, від 26.04.2019 №305160/2019/020918 у формі повідомлень, в тому числі внаслідок зловживання правом; стягнути з відповідача суму збитків завданих протиправними діями Закарпатської митниці ДФС в розмірі 20250 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за період з 25.10.2018 по 26.04.2019 Товариство подало 115 митних декларацій щодо митного оформлення товарів комерційного призначення відповідно до митного режиму експорту. Транспортні засоби з товарами на вимогу митного органу конкретного пункту пропуску у більшості випадків піддавались митному контролю, що спричинило суттєву затримку митного оформлення та додаткові фінансові втрати для товариства, які полягають у безпідставній оплаті процедур митного контролю, зокрема - оплаті послуг охорони та диспетчерування, а також зважування транспортних засобів. Позивач вважає, що аналіз норм чинного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що за умов відсутності спрацювання системи управління ризиками, застосування до позивача митного контролю та митних формальностей в ручному режимі, свавільно, без будь-яких підстав є незаконним і порушує права позивача. Наголошує, що система управління ризиками не генерувала наявність ризику за будь-яким критерієм, натомість вимога про пред'явлення товару була застосована до позивача свавільно, на власний розсуд працівників конкретного митного поста Закарпатської митниці ДФС, при цьому, випадків порушень позивачем встановлено не було, що свідчить про перевищення владних повноважень органом митного контролю та використання наданих повноважень не з метою, з якою їх було надано.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі №260/576/19 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Закарпатської митниці ДФС щодо застосування вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС» про пред'явлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення для проведення їх митного контролю у зону митного контролю у випадках здійснення митного оформлення товарів за митними деклараціями: від 05.01.2019 №305160/2019/000523, від 11.01.2019 №305160/2019/001624, від 15.01.2019 №305160/2019/002223, від 18.01.2019 №305160/2019/002983, від 18.01.2019 №305160/2019/003045, від 18.01.2019 №305160/2019/003186, від 22.01.2019 №305160/2019/003798, від 24.01.2019 №305160/2019/004554, від 24.01.2019 №305160/2019/004566, від 25.01.2019 №305160/2019/004946, від 26.01.2019 №305160/2019/005093, від 29.01.2019 №305160/2019/005650, від 04.03.2019 №305160/2019/014633, від 08.04.2019 №305160/2019/018613, від 12.04.2019 №305160/2019/019341, від 12.04.2019 №305160/2019/019358, від 13.04.2019 №305160/2019/019438, від 13.04.2019 №305160/2019/019446, від 13.04.2019 №305160/2019/019444, від 19.04.2019 №305160/2019/020193, від 19.04.2019 №305160/2019/020208, від 20.04.2019 №305160/2019/020242, від 20.04.2019 №305160/2019/020249, від 26.04.2019 №305160/2019/020862, від 26.04.2019 №305160/2019/020918 у формі повідомлень, в тому числі внаслідок зловживання правом. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС» збитки, завдані протиправними діями Закарпатської митниці ДФС у сумі 18750 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що з вказаних позивачем 27-ми митних деклараціях повідомлення про необхідність пред'явлення товарів направлялись тільки у 26 випадках: у восьми випадках перелік митних формальностей, який містив необхідність огляду товарів, був сформований за результатами автоматизованого контролю із застосуванням СУР; у двох випадках перелік митних формальностей, який був сформований автоматизованою системою управління ризиками (АСАУР) містив орієнтування щодо водія; в одному випадку Перелік митних формальностей, який містив необхідність проведення митного огляду був сформований за результатами комбінованого таабо неавтоматизованого контролю із застосуванням СУР; у п'ятнадцяти випадках повідомлення щодо необхідності пред'явлення товару направлялось за відсутності визначення системою управління ризиками необхідності проведення митного огляду товарів, на підставі частини третьої статті 320 та частини третьої статті 321 МК України. Апелянт з покликанням на окремі статті МК України наголошує, що за загальним правилом митне оформлення здійснюється з пред'явленням товарів, і лише за спеціально прийнятим рішенням митного органу - без такого пред'явлення, що свідчить про дотримання митним органом вимог чинного законодавства. Стосовно задоволеної вимоги про стягнення з відповідача завданої шкоди апелянт наголошує, що відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, відбувається шляхом стягнення відповідної суми відшкодування саме із державного бюджету, а не з рахунку органу, який завдав шкоду.
В іншій частині - щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ТОВ «ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС» здійснює діяльність по виробництву та експорту дерев'яних палет (піддонів), у зв'язку з чим здійснює переміщення товарів транспортними засобами через митний кордон України.
Як вбачається з матеріалів справи, за спірний період з 01.01.2019 по 26.04.2019, позивачем було подано до митного оформлення 65 митних декларацій.
Відповідно до Акту звірки декларацій Товариство на вимогу митниці пред'являло товари для митного контролю у постійну зону митного контролю МП «Ужгород -центральний» 62 рази, що становить більше 95% випадків митного оформлення, з яких: 54 митні декларації, за якими декларувались товари: піддони дерев'яні, 8 митних декларацій, за якими декларувались товари: деревина паливна.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо застосування вимог про пред'явлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення для проведення їх митного контролю у зону митного контролю протиправними та такими, що завдали збитків Товариству, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що дії відповідача не відповідали тій меті, з якою такі повноваження були йому надані, оскільки позивачем в більшості випадків не було порушено митні правила, його поведінка була правомірною, не давала жодних причин припустити можливість порушення митних правил, відтак підстав для систематичного, свавільного застосування заходів митного контролю у відповідача не було.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 24 частини першої статті 4 МК України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини першої-третьої статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Статтею 336 МК України визначено форми митного контролю, до яких належать: 1) перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) облік товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; 6) перевірка обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.
Положеннями частини першої статті 320 МК України передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.
При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що у випадку, якщо за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності проведення митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митне оформлення та випуск цих товарів, транспортних засобів за рішенням митниці (митного посту) можуть бути здійснені без пред'явлення зазначених товарів, транспортних засобів митниці (митному посту) або з пред'явленням, але без проведення їх митного огляду.
Із аналізу вищезазначеної норми МК України слідує, що за загальним правилом митне оформлення здійснюється з пред'явленням товару митниці (митному посту), і лише, у певних випадках, за рішенням митниці (митного посту) - без такого пред'явлення.
Разом з тим, із змісту частини третьої статті 320 МК України вбачається, що митне оформлення здійснюється з пред'явленням товару митному органу, незалежно від результатів застосування системи управління ризиками.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на положення пункту 2 частини першої статті 266 МК України, якою встановлено обов'язок декларанта на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення.
Враховуючи вищенаведене, необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що за умов відсутності спрацювання системи управління ризиками, застосування до позивача митного контролю та митних формальностей в ручному режимі, без будь-яких підстав є незаконним і порушує права позивача, оскільки такі спростовуються положеннями статтей 318, 320 МК України.
Відтак, апеляційний суд вважає, що згідно із приписами МК України у Закарпатської митниці ДФС є право вимагати, а у позивача - обов'язок пред'являти товар митниці (митному посту) для митного оформлення.
За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Закарпатської митниці ДФС щодо застосування вимог до ТОВ «ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС» про пред'явлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення для проведення їх митного контролю у зону митного контролю у випадках здійснення митного оформлення товарів за митними деклараціями.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суму збитків завданих протиправними діями Закарпатської митниці ДФС в розмірі 20250 грн., апеляційний суд зазначає наступне.
За змістом частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначені в статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до статті 30 МК України посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.
Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Таким чином спеціальною нормою (статтею 30 МК України) також передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень
Отже, статтею 56 Конституції України, статтями 1173 та 1174 ЦК України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи зазначених органів при здійсненні ними своїх повноважень.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (стаття 1 зазначеного закону).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно з частиною першою статті 3 зазначеного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно зі статтею 25 БК України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 43 БК України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001 №12/рп-2001 від, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.
Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України. Отже, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі №907/769/17, від 02 вересня 2019 року у справі №576/1648/16.
Однак, суд першої інстанції не врахував наведеного та розглянув справу без залучення Державної казначейської служби України до участі у справі в якості відповідача, а також помилково стягнув збитки, завдані неправомірними діями суб'єкта владних повноважень з рахунків митниці, у зв'язку з чим допустив порушення норм процесуального права.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що матеріалами справи не доводиться розмір заявленої до відшкодування суми коштів. Подані позивачем документи не можливо ідентифікувати із конкретними зовнішньоекономічними операціями позивача та відповідними діями митного органу.
Також, оскільки колегією суддів встановлено відсутність ознак неправомірності дій митного органу, то й відсутні підстави для стягнення заявленої позивачем шкоди.
Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
Згідно із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.
Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача є підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.
Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУД ПАЛЕТТЕН ЕКСПРЕС СЕРВІС» відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. О. Большакова
О. М. Гінда
Повне судове рішення складено 18 грудня 2019 року.