17 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10445/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Большакової О.О., Гінди О.М.
за участі секретаря судового засідання Пильо І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року (суддя - Дудар О.М, м. Рівне, повний текст судового рішення складено 01 липня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ЕТИЛ» до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ЕТИЛ» 19.02.2019 звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Рівненській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.10.2018 №944033/40181768; визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Рівненській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.10.2018 №944034/40181768; зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.09.2018 №6 на суму 436500,00грн, в тому числі ПДВ 72750,00 грн, датою її подання; зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.09.2018 №7 на суму 313000,00грн, в тому числі ПДВ 52166,67грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню, а податкові накладні - реєстрації, оскільки у податкового органу не було визначених законом підстав для зупинення реєстрації податкових накладених, а відтак для відмови у їх реєстрації. Крім цього, зазначає, що контролюючий орган у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначив конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, а тільки вказав на загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, встановлених листом ДФС України, не зазначивши жодної конкретної пропозиції щодо необхідних документів. Вважає такі рішення протиправними та вказує, що ним надано усі необхідні документи, достатні для реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі №460/369/19 заявлений позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило Головне управління ДФС у Рівненській області, яке із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що подане ТОВ «РІВНЕ-ЕТИЛ» повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, не містило вичерпного переліку документів передбачених вимогами пункту 14 «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок № 117), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних №6 та №7 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тому рішення Комісії є обґрунтованими, оскільки платником податків не надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними у реєстрації, яких було відмовлено.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ТОВ «РІВНЕ-ЕТИЛ» 17.12.2015 зареєстровано як юридична особа, 17.12.2015 взято на облік як платник податків та платник єдиного внеску у Рівненській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області. Основний вид економічної діяльності товариства за КВЕД - 20.14 виробництво інших основних органічних хімічних речовин. Ці обставини підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.02.2018.
18.07.2018 між ТОВ «РІВНЕ-ЕТИЛ» (Продавець) та ТОВ «ТЕХБУД СТЕЙТ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1807-К-18, відповідно до якого позивач зобов'язується передати у власність Покупця розчинник органічний універсальний «РОУХІМ», а останній зобов'язується прийняти та оплатити товар
На виконання вищезазначеного договору ТОВ «РІВНЕ-ЕТИЛ» поставлено ТОВ «ТЕХБУД СТЕЙТ» товар, що підтверджується рахунками на оплату від 18.09.2018 №4 на суму 436500,00 грн, у т.ч. ПДВ 72750,00 грн та від 18.09.2018 №5 на суму 413220,00 грн, у т.ч. ПДВ 68870,00 грн. Платіжними дорученнями від 19.09.2018 №77, від 19.09.2018 №88 підтверджується повна оплата ТОВ «ТЕХБУД СТЕЙТ» вартості придбаного товару.
Позивачем, відповідно до вимог податкового законодавства, за результатом здійснення господарських операцій з продажу органічного універсального розчинника «РОУХІМ», було складено податкові накладні від 19.09.2018 №6 на загальну суму 436500,00 грн, у т.ч. ПДВ 72750,00 грн та від 19.09.2018 №7 на загальну суму 313000,00 грн, у т.ч. ПДВ 68870,00 грн.
26.09.2018 позивачем отримано квитанції про те, що документи прийнято, реєстрація зупинена, де було вказано, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація ПН/РК від 19.09.2018 №6 та №7 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 3814 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам підпункту 2.1 пункту 2 Критеріїв ризиковості платника податку. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
ТОВ «РІВНЕ-ЕТИЛ» було подано до Рівненської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області в електронному вигляді повідомлення від 04.10.2018 №1 щодо подачі пояснень та додаткових документів на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «ТЕХБУД СТЕЙТ» за податковими накладними від 19.09.2018 №6 та №7, зокрема: договір постачання зерна (кукурудзи) від 16.07.2018 №16/07/2018 з додатковими угодами від 16.07.2018 №1, від 28.07.2018 №2 та від 03.08.2018 №3, договір поставки від 24.07.2018 №240701, договір поставки від 01.06.2016 №01/06/16 з додатковими угодами від 10.07.2017, видаткові накладні від 01.08.2018 №433, від 02.08.2018 №436, від 03.08.2018 №440, від 03.08.2018 №441, від 20.08.2018 №464,від 21.08.2018 №482, від 22.08.2018 №483, товарно-транспортні накладні від 01.08.2018 №12, від 02.08.2018 №13, від 02.08.2018 №14, від 03.08.2018 №15, від 03.08.2018 №16, від 03.08.2018 №17, від 04.08.2018 №18, від 04.08.2018 №19, від 04.08.2018 №20, від 20.08.2018 №35, від 20.08.2018 №36, від 20.08.2018 №37, від 21.08.2018 №38, від 21.08.2018 №39, від 22.08.2018 №40, видаткові накладні від 10.08.2018 №1193, від 13.08.2018 №1194, від 15.08.2018 №1195, від 20.08.2018 №1234, ввід 20.08.2018 №1235, від 20.08.2018 №1236, товарно-транспортні накладні від 13.08.2018 №1194, від 15.08.2018 №1195, від 20.08.2018 №1234, від 20.08.2018 №1235, від 20.08.2018 №1236, видаткові накладна від 13.07.2018 №2 та від 24.07.2018 №РН-4023, платіжні доручення від 19.09.2018 №77, №88, від 20.09.2018 №128, №129, рахунки на оплату від 18.09.2018 №4, від 18.09.2018 №5, результат випробувань хімічного препарату від 16.08.2018 №50, висновок експерта від 01.08.2018 №В-551-0001, акт-довідка від 10.08.2018 №369/17-00-40/40181768 «Про результати фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ЕТИЛ» (код ЄДРПОУ 40181768) з питань дотримання вимог чинного законодавства в частині виробництва, обігу, зберігання та транспортування спирту етилового: біоетанолу», платіжні доручення щодо оплати денатуратів від 15.08.2018 №66, від 30.08.2018 №49, №88, платіжні доручення щодо оплати дизпалива від 03.08.2018 №32, №33, від 20.08.2018 №65, №69, від 27.08.2018 №71, №86, платіжні доручення щодо оплати зерна (кукурудзи) від 06.08.2018 №31, №35, від 13.08.2018 №43, №56, від 21.08.2018 №64, №75.
Рішеннями комісії Головного управління ДФС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.10.2018 №944033/40181768 та від 05.10.2018 №944034/40181768 було відмовлено в реєстрації податкових накладних від 19.09.2018 №6 та від 19.09.2018 №7 відповідно. Підставами для такої відмови в обидвох рішеннях зазначено: «Надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. ТОВ «РІВНЕ-ЕТИЛ» надано копії документів, які не є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зокрема, відсутні копії документів щодо транспортування денатурату та ферментів, а також сертифікати відповідності на них.
Вважаючи рішення комісії Головного управління ДФС у Рівненській області протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом не зазначеного в чому саме полягало порушення законодавства в складених позивачем документах та надані позивачем документи були цілком достатніми для прийняття Комісією Головного управління ДФС в Рівненській області рішення про реєстрацію податкових накладних від19.09.2018 №6 та №7, а тому рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є незаконними, необґрунтованими та безпідставними. Також, порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправними рішення про відмову у реєстрації податкових накладних від 219.09.2018 №6 та №7, так і шляхом зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати вказані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
При цьому, згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, саме на дату виникнення податкових зобов'язань та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
За правилами пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми, 21.02.2018 КМУ прийнята Постанова №117, якою затверджено Порядок №117.
За правилами пункту 3 Порядку №117 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих на реєстрацію у місяці, іншому ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений в них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D >0,05, Р<РмЧ1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.
Положеннями пунктів 5, 10 вищеназваного Порядку №117 передбачено, що, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Без дотримання погоджувальних і регуляторних процедур, ДФС листом від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 визначила Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій.
Цей акт, визначав критерії ризиковості та передбачав необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та позовної заяви, колегія суддів враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а, відтак, не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.
Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, колегія суддів вважає, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність якого повинна бути перевірена судом.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставним зупинення реєстрації податкових накладних, як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, адже у квитанції від 26.09.2018 №9207362613 та квитанції від 26.09.2018 №920739868 вказано, що податкові накладні відповідають вимогам підпункту 1.6 пункту 1 та підпункту 2.1 пункту 2 Критеріїв ризиковості платника податку, які не погоджені Міністерством фінансів України.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02 квітня 2019 року у справі №822/1878/18.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що підпункти 1.6. пункту 1 та 2.1 пункту 2 Критеріїв ризиковості платника податку не визначають самостійні критерії ризиковості платника податків, а лише дають підстави комісіям головних управлінь ДФС обласного рівня винести відповідного платника податків на розгляд комісії, і лише за результатами проведення засідання Комісії - прийняти рішення про його віднесення до переліку ризикових суб'єктів господарювання.
Відповідачами не надано суду жодного належного і допустимого доказу про те, що Комісією приймалось рішення про віднесення ТОВ «РІВНЕ-ЕТИЛ» до переліку ризикових суб'єктів господарювання.
Необхідно звернути увагу на те, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних.
При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкових накладних, напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій (ї) ризиковості платника податку або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.
Нечітке формулювання органом ДФС у квитанції від 26.09.2018 №9207362613 та квитанції від 26.09.2018 №920739868 підстав для зупинення реєстрації податкової накладної від 19.09.2018 №6 та від 19.09.2018 №7, а саме, з вказівкою про те, що податкові накладні відповідають вимогам підпункту 1.6 пункту 1 та підпункту 2.1 пункту 2 «Критеріїв ризиковості платника податку», зумовило необхідність подання позивачем тих документів, якими була оформлена відповідна господарська операція.
Слід зазначити, що у пункті 14 Порядку №117 визначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або законодавством.
Однак, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій.
Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 ПК України.
Згідно із пунктом 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
З матеріалів справи слідує, що позивачем надано контролюючому органу повідомлення щодо подачі документів з поясненнями, яких було цілком достатньо для прийняття комісією Головного управління ДФС в Рівненській області рішення про реєстрацію податкових накладних від 19.09.2018 №6 та від 19.09.2018 №7.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем пояснення або копії документів на підтвердження реальності господарської діяльності, є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.
Однак, в рішеннях від 05.10.2018 №944033/40181768 та від 05.10.2018 №944034/40181768 про відмову в реєстрації податкових накладних від 19.09.2018 №6 та від 19.09.2018 №7 зазначено, що позивачем надано копії документів складені з порушенням законодавства.
Колегія суддів звертає увагу на те, що не можуть вважатись обґрунтованими твердження податкового органу про ненадання платником податків певних документів чи встановлення недоліків в них, на тій підставі, що такі документи при надісланні повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, не витребовувались податковим органом.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, від 04 грудня 2018 року у справі №821/1173/17.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, з врахуванням частини другої статті 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та в подальшому рішення щодо відмови у реєстрації такої покладається на відповідача.
Отже, контролюючий орган повинен надати належні та достатні докази на підтвердження того, що зупинення реєстрації податкових накладних, поданих позивачем, та прийняття рішень про відмову в реєстрації таких, вчинено відповідно до приписів ПК України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених вищезгаданими нормативно-правовими актами.
Відповідачами під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій щодо якої подано на реєстрацію податкові накладні та не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства.
При цьому, апеляційний суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на різницю в обсягах між виготовленою продукцією та реалізованою, оскільки зі змісту оспорюваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних не вбачається, що відповідач досліджував обсяги реалізації продукції за операціями з тими чи іншими контрагентами та у конкретних періодах.
Враховуючи суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зупинення реєстрації податкових накладних товариства та протиправності рішень податкового органу від 05.10.2018 №944033/40181768 та від 05.10.2018 №944034/40181768 про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 19.09.2018 №6 та від 19.09.2018 №7, слід зазначити, що, відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, оскільки рішення про відмову у реєстрації податкових накладних підлягають скасуванню, то, відповідно, з урахуванням положень частини другої статті 9 та частини другої статті 245 КАС України, підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пунктів 19, 20 Порядку №1246, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 19.09.2018 №6 та від 19.09.2018 №7, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВНЕ-ЕТИЛ».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16 квітня 2019 року у справі №826/10649/17.
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. О. Большакова
О. М. Гінда
Повне судове рішення складено 18 грудня 2019 року.