12 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10498/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Большакової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.003600 (рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя Кедик М.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 17.07.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14.08.2019 просив:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови проведення розрахунку підвищення йому пенсії та невиплати підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому ст. 47 та п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування його у засланні, як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій відповідно до ст. 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із змінами внесеними Законом України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” від 13.03.2018 № 2325-VІІІ;
- зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з ст. 47, п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, встановленого ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 05.05.2018, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити у подальшому відповідні виплати, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок стажу роботи згідно зі ст. 58 Закону України “Про пенсійне страхування”, з 05.05.2018 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” № 2325-VІІІ від 13.03.2018 і проводити в подальшому відповідні виплати, як особі, що зазнала політичних репресій, згодом реабілітована.
В обґрунтування позову зазначає, що згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 13.03.2018 № 2325-VІІІ він, за ст. 1-2 набув статус реабілітованого, відбував покарання у засланні, отримав право на усі пільги, які передбачені реабілітованим особам відповідно до ст. 5, 6 Закону і зокрема зарахування у потрійному розмірі стажу роботи для призначення трудової пенсії за час перебування у засланні (спецпоселення), а тому має право отримати підвищення пенсії на 50% мінімальної пенсії за віком за ст. 47, п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду у Львівській області йому протиправно відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та відмовлено у зарахуванні до трудового стажу у потрійному розмірі час перебування відбування покарання у засланні.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому ст. 47 та п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з ст. 47, п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, встановленого ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 05.05.2018, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій відповідно до ст. 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із змінами внесеними Законом України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” від 13.03.2018 № 2325-VІІІ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вирішити питання про перерахунок стажу роботи згідно з ст. 58 Закону України “Про пенсійне страхування”, з 05.05.2018, як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” від 13.03.2018 № 2325-VІІІ з урахуванням позиції викладеної у рішенні суду.
У задоволені позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи згідно з ст. 58 Закону України “Про пенсійне страхування”, з 05.05.2018 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” № 2325-VІІІ від 13.03.2018 і проводити в подальшому відповідні виплати, як особі, що зазнала політичних репресій, згодом реабілітована - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у суду першої інстанції були всі правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки довідкою ГУ МВС України у Львівській області №126 від 14.06.2018 підтверджується, що він був примусово виселений на спецпоселення з конфіскацією майна, звідки звільнений 18.07.1958. Час перебування у засланні становить 10 років 8 місяців 29 днів. З огляду на це має право на зарахування часу заслання у потрійному розмірі до стажу роботи для призначення пенсії на підставі статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні позив просив задовольнити подану апеляційну скаргу.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, позивача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджуються, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у органах Пенсійного фонду України, отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням № 117811.
Згідно з архівною довідкою Головного управління МВС України у Львівській області від 14.06.2018 ОСОБА_1 , 1941 р.н., виселений 21.10.1947 із села Берлин Бродівського району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 31.01.1948 на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область, по політичних мотивах, як член сім'ї посібника учасникам ОУН, звідки звільнений 18.07.1958.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 17.04.1991 “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” ОСОБА_1 був визнаний реабілітованим відповідно до копії довідки про реабілітацію від 13.11.1992.
Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області 30.01.2019 видав ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_1 1, відповідно до якого позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”.
ОСОБА_1 звернувся до Яворівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявами щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та зарахування до трудового стажу у потрійному розмірі часу перебування відбування покарання у засланні.
Листами Яворівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.03.2019 № 11/с-11/30 та від 14.06.2018 № 1157/02-30 повідомив, що відповідно до п. “г” ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, до 31.08.2019 проводиться виплата підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, що становить - 4,98 грн. Підпунктом 2 пункту 4 постанови КМУ від 16.08.2008 № 654 “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення” встановлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом примусово переселені, підвищення проводиться в розмірі - 43,52 грн. Згідно з ст. 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення” не передбачається зарахування стажу роботи у потрійному розмірі.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції входив з того, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні ОСОБА_1 , як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій відповідно до ст. 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із змінами внесеними Законом України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” № 2325-VІІІ від 13.03.2018 є протиправними, а відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування ОСОБА_1 у засланні, суд першої інстанції також дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи згідно статті 58 Закону №1788-XII, однак, із врахуванням дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду, вважав належним способом захисту порушених прав позивача зобов'язання відповідача вирішити питання про перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно статті 58 Закону №1788-XII з 05.05.2018 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” від 13.03.2018 № 2325-VІІІ з урахуванням позиції викладеної у рішенні суду.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Перш за все, колегія суддів зазначає, що перегляд даної справи здійснюється у відповідності до частини першої статті 308 КАС України за наявними у ній і додатково поданими доказами та суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України, є законність і обґрунтованість рішення суду рішення лише в частині зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок стажу роботи згідно з ст. 58 Закону України “Про пенсійне страхування”, з 05.05.2018 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” №2325-VІІІ від 13.03.2018 і проводити в подальшому відповідні виплати, як особі, що зазнала політичних репресій, згодом реабілітована.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
В абзаці 1 статті 1 Закону №962-XII (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) зазначено «вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону».
Статтею 3 Закону №962-XII, у вищевказаній редакції, постановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону №962-XII, у вищевказаній редакції, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Разом з цим, 05.05.2018 набув чинності Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років», яким внесено зміни, зокрема, у Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №962-XII, у редакції, чинній від 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вищевказаного Закону слідує, що частина перша статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років» із змінами внесеними Законом №2325-VIIIпередбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.
Відповідно до статті 58 Закону №1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що стаття 58 Закону №1788-XII не поширюється на громадян, які перебували на спецпоселенні, оскільки такі твердження є помилковими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні вищевказаних норм чинного законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 був примусово виселений на спецпоселення з конфіскацією майна, тобто відповідно до статті 1 Закону №962-XII перебував у засланні, а відтак має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні ОСОБА_2 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону №1788-XII.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
При цьому, у випадку, коли суб'єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. Водночас у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити зарахування часу заслання позивача до стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону №1788-XII, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, оскільки матеріалами справи підтверджуються всі, необхідні для такого зарахування, обставини.
Що стосується вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виплачувати відповідні виплати в подальшому, апеляційний суд зазначає наступне.
Вказана вимога стосується правовідносин, які мають відбутися в майбутньому.
За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1 і 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому, серед іншого, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Системний аналіз зазначених норм КАС України свідчить, що останній не передбачає захисту адміністративним судом прав та інтересів громадян на майбутнє, якщо на день розгляду справи вони ще не порушені і спору з цього приводу не виникло.
З урахуванням вищевказаного, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині виплати в подальшому пенсії згідно проведеного перерахунку судом першої інстанції не задоволено обґрунтовано.
За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача вирішити питання про перерахунок стажу роботи ОСОБА_2 згідно статті 58 Закону №1788-XII з з 05.05.2018, як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” від 13.03.2018 № 2325-VІІІ з урахуванням позиції викладеної у рішенні суду, із прийняттям в цій частині постанови про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок стажу роботи згідно з ст. 58 Закону України “Про пенсійне страхування”, з 05.05.2018 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” № 2325-VІІІ від 13.03.2018.
Оскільки рішення суду першої інстанції в іншій частині не оскаржено в апеляційному порядку, тому колегія суддів залишає його без змін.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.003600 в частині відмови в позові скасувати та прийняти постанову, якою позов в цій частині задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок стажу роботи згідно з ст. 58 Закону України “Про пенсійне страхування”, з 05.05.2018 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування відбування покарання у засланні на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років” № 2325-VІІІ від 13.03.2018.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
О. О. Большакова
Повне судове рішення складено 18.12.2019