12 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10828/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Онишкевича Т. В., Шевчук С. М.;
за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року в справі № 140/2165/19 (головуючий суддя - Дмитрук В. В., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
12 липня 2019 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до пільгового страхового стажу періоду роботи в ДП “Шахта № 1 “Нововолинська” на посаді гірника підземного 3 розряду з 01.06.2015 по 06.06.2016 та відмови у перерахунку розміру пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 06.08.2018, зобов'язання зарахувати до пільгового страхового стажу періоду роботи в ДП “Шахта № 1 “Нововолинська” на посаді гірника підземного 3 розряду з 01.06.2015 по 06.06.2016 та здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 06.08.2018, стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 3000,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні до пільгового страхового стажу періоду роботи в ДП “Шахта № 1 “Нововолинська” на посаді гірника підземного 3 розряду з 01.06.2015 по 06.06.2016 та відмови у перерахунку розміру пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 06.08.2018. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в ДП “Шахта № 1 “Нововолинська” на посаді гірника підземного 3 розряду з 01.06.2015 по 06.06.2016 та здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з 06.08.2018. Постановлено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що роботи адвоката були оплачені в повному обсязі згідно з погодженою ціною, відтак підлягають відшкодуванню на користь позивача.
Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечила та просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
Інші особи, у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Встановлено, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для підтвердження витрат щодо надання професійної правничої допомоги позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом від 01.02.2019; акт виконаних робіт на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 01.02.2019; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 08.07.2019 № 26/2019; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 366 від 12.05.2008.
Суд наголошує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом з тим, на переконання суду, розрахунок витрат на правову допомогу, який додано до матеріалів справи є необґрунтованим та не відповідає складності справи.
Позивачем не доведено, а судом не встановлено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у адміністративній справі в розмірі 3 000 грн. 00 коп., які позивач просив стягнути, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.
Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог в цій частині, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року в справі № 140/2165/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Т. В. Онишкевич
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 18 грудня 2019 року.