12 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11845/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Онишкевича Т.В
з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Губара Володимира Євгеновича на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Друзенко Н.В., час проголошення судового рішення 11 год 15 хв у м. Рівне, дата складання повного тексту судового рішення 30 вересня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» про визнання протиправними та скасування рішень,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасування постанови Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» (далі - ДУ «Городоцький ВЦ (№131)», відповідач) №28 від 25.04.2019 про тимчасове поміщення до 24 годин в дисциплінарний ізолятор та постанови №24 від 26.04.2019 про поміщення у дисциплінарний ізолятор на строк десять діб.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Губар В.Є. подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова №28 відносно ОСОБА_1 прийнята не начальником виправного центру, а т.в.о.начальника Антонюк В.В., тобто не уповноваженою особою, при цьому стягнення до нього застосовано не у зв'язку з перебуванням у стані наркотичного сп'яніння, а лише за підозрою на вживання наркотичних речовин. Також, суд першої інстанції не звернув ніякої уваги на доводи позивача про фактичне поміщення його 25.04.2019 в дисциплінарний ізолятор на підставі, яка не передбачена ч.6 ст.135 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України), за змістом якої в законному порядку такий захід підлягає застосуванню лише в разі доведеного факту перебування у стані наркотичного сп'яніння, а не за підозрою перебування в такому стані. Крім того, у постанові №28 не визначено конкретний строк перебування позивача в дисциплінарному ізоляторі. Щодо протиправності постанови №24, суд першої інстанції не з'ясував якими нормативними актами регламентовано порядок проведення відповідного медичного освідчення засудженої особи, не встановлено якими нормами передбачено право відповідача вимагати проходження позивачем такого освідчення та обов'язок його пройти, за якою процедурою воно повинне проводитися.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Губара В.Є., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача Терновець А.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.11.2016 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.345, ч.1 ст.263 КК України. Згідно ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та обрано йому остаточну міру покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
23.02.2018 ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області замінено не відбуту частину строку покарання було замінено на обмеження волі строком 03 роки 10 місяців та 15 днів.
26.03.2018 ОСОБА_1 прибув у ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» для подальшого відбування покарання, де був ознайомлений під розписку з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, порядком та умовами відбування покарання у вигляді обмеження волі, передбаченими ст.59 КВК України та попереджений про кримінальну відповідальність за ч.1 ст.390 КК України.
Згідно рапорту №136, складеного черговим помічником начальника установи старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_2 , 25.04.2019 близько 14 год 00 хв до чергової частини було викликано засудженого до обмеження волі Низького ОСОБА_3 відділення СПС 1/3 за вказівкою адміністрації установи, проте дану вимогу останній ігнорував на протязі тривалого проміжку часу. У подальшому черговим помічником начальника установи ОСОБА_2 особисто було здійснено обхід житлового гуртожитку №1. Даного засудженого було виявлено на відділенні СПС 1/3 в кімнаті для вмивань, де він приймав душ та повторно запропоновано пройти до чергової частини установи, на що він погодився. По прибуттю до чергової частини засудженому ОСОБА_1 було додатково доведено права та обов'язки засуджених до обмеження волі. В ході даної бесіди засуджений ОСОБА_1 почав поводити себе підозріло, що проявилось у нечіткій вимові, суттєво зменшені зіниці очей. За вказівкою начальника установи та у супроводі адміністрації установи засудженого ОСОБА_1 було доставлено до Комунального закладу «Рівненський обласний центр психіатричного здоров'я населення» Рівненської обласної ради для проведення медичної експертизи на предмет можливого вживання наркотичних речовин. По прибуттю до медичного закладу засудженому було запропоновано здати медичні аналізи для визначення факту можливого перебування в стані наркотичного сп'яніння, на що останній відмовився, про що свідчить «Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» №1233 від 25.04.2019.
Цього ж дня оперуповноваженим ОГ, старшим лейтенантом внутрішньої служби Фрейздорф Д.І. був поданий рапорт в.о.начальника ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» ОСОБА_4 ., згідно якого 25.04.2019 ним було супроводжено засудженого до обмеження волі ОСОБА_1 у Комунальний заклад «Рівненський обласний центр психіатричного здоров'я населення» Рівненської обласної ради в м.Рівне для проведення медичного освідчення на предмет встановлення стану алкогольного та наркотичного сп'яніння. В ході медичного освідчення було встановлено, що засуджений ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння не перебуває. На пропозицію адміністрації установи пройти тест на стан наркотичного сп'яніння засуджений ОСОБА_1 погодився, однак намагався видати невідому речовину за сечу, у зв'язку з чим працівниками було зафіксовано відмову від проходження освідчення на стан наркотичного сп'яніння, про що зроблено відмітку у витязі.
Аналогічний за змістом рапорт подано 25.04.2019 і начальником з ВНіБ майором внутрішньої служби Громик ОСОБА_5 .П.
Крім того, Витягом №1233 із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Комунального закладу «Рівненський обласний центр психіатричного здоров'я населення» Рівненської обласної ради було зафіксовано, що 25.04.2019 ОСОБА_1 від здачі сечі на вміст наркотичних речовин відмовився.
Згідно постанови №28 про тимчасове поміщення до 24 годин засудженого в дисциплінарний ізолятор ОСОБА_1 прийнятий в ДІЗО о 18:00 год 25.04.2019, звільнений або переведений - о 18:00 год 26.04.2019
26.04.2019 старший оперуповноважений оперативної групи майор внутрішньої служби ОСОБА_6 склав Висновок службового розслідування по факту грубого порушення режиму відбування покарання засудженим до обмеження волі ОСОБА_1 , згідно якого констатував, що своїми діями останній грубо порушив ст.9 та ст.59 КВК України та розділ II наказу Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018, відповідно до чого вважав би за необхідне притягнути даного засудженого до дисциплінарної відповідальності. Висновок затверджено в.о.начальника ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» підполковником внутрішньої служби Красновським ОСОБА_7
26.04.2019 рішенням дисциплінарної комісії по розгляду порушників встановленого порядку відбування призначеного покарання ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» було вирішено помістити засудженого ОСОБА_1 у дисциплінарний ізолятор строком на 10 діб, з виводом (без вивода) на роботу. Зазначене рішення оформлено протоколом від 13.03.2019, де зафіксовано, що засуджений вину не визнав, письмове пояснення не надав.
Постановою в.о.начальника ДУ «Городоцький ВЦ (№131)» Красновського О.В. №24 від 13.03.2019 засудженого ОСОБА_1 поміщено в дисциплінарний ізолятор строком на 10 (десять) діб, з без вивода на роботу. В мотивувальній частині постанови констатовано те, що позивач порушив вимоги ст.ст.59, ч.4 п.1, 59 ч.5 п.2 КВК України та роз.2 ч.3 п.3, 7 ПВР УВП. Засудженого поміщено в дисциплінарний ізолятор 26.04.2019 о 18:10 год та звільнено 05.05.2019 о 18:10 год.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача наявний протиправний проступок, який полягав у вживанні наркотичних засобів, чи психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, що зафіксовано в матеріалах справи. При цьому, суд першої інстанції вказав, що оскільки саме на засудженого покладений обов'язок не використовувати речовини і вироби, заборонені до використання в установі відбування покарань і не вживати наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби, як і обов'язок виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання, то саме засуджений повинен був у законний спосіб спростувати факт вживання ним заборонених речовин. Засудженому така можливість адміністрацією установи надавалась і він був доставлений до Комунального закладу «Рівненський обласний центр психіатричного здоров'я населення» Рівненської обласної ради для проведення медичного освідчення на предмет встановлення стану алкогольного та наркотичного сп'яніння. Разом з тим, працівниками вказаного Комунального закладу у відповідному акті зафіксовано відмову засудженого від проходження медичної експертизи. Посадовими ж особами відповідача зафіксовано, що засуджений намагався видати невідому речовину за сечу і їхні показання не спростовані позивачем.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.
У статті 3 Конституції України задекларовано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За змістом ч.1 ст.7 КВК України, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч.2 ст.7 КВК України).
Правовий статус засуджених, гарантії захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків, порядок застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки, системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядок діяльності, нагляд і контроль за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі, а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань, звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними, врегульовано КВК України.
Статтею 1 КВК України передбачено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
За змістом ч.4 ст.59 КВК України, особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані, зокрема, виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання, сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру, постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорта, проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках, з'являтися за викликом адміністрації виправного центру, виконувати в разі залучення роботу із самообслуговування та благоустрою виправного центру.
Частиною п'ятою вказаної статті передбачені заборони стосовно засуджених до обмеження волі, яким зокрема, забороняється використовувати, зберігати при собі та на території, де вони проживають, а також доставляти на цю територію предмети, вироби і речовини, перелік яких визначений Міністерством юстиції України, вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби.
За вимогами частини десятої цієї статті, порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі і нагляду за засудженими визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
За змістом п.3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2186/5 від 29.12.2014, засудженим забороняється : самовільно залишати установу виконання покарань, порушувати лінію охорони; спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених законодавством правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій; придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено; продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні; заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров'ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов'язків; завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну; вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених; грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська; самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації колонії у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об'єктах, на яких вони не працюють; завішувати чи міняти без дозволу адміністрації колонії спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях; готувати та вживати їжу в непередбачених для цього місцях, виносити продукти харчування з їдальні без дозволу адміністрації колонії; мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені переліком; курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях; надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому ст.113 КВК України; наносити собі або іншим особам татуювання; тримати тварин; виготовляти, зберігати саморобні електроприлади та користуватися ними; cамовільно переплановувати, змінювати конструктивні елементи будівель та споруд колонії, споруджувати на виробничих об'єктах різні об'єкти (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення).
Відповідно до ст.68 КВК України, до засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення : попередження; догана; сувора догана; заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців; заборона виходу за межі виправного центру у вільний від роботи час на строк до трьох місяців; поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.
При призначенні заходів стягнення враховуються мотиви і обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті проступку. Накладені стягнення мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого (ч.4 ст.69 КВК України).
Частиною п'ятою статті 69 цього Кодексу передбачено, що стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила проступок, не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно ч.9 ст.69 КВК України, стягнення у виді поміщення в дисциплінарний ізолятор застосовується в порядку, визначеному ст.134, 135 цього Кодексу.
В свою чергу, за правилами ч.1 ст.134 КВК України, при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.
Статтею 135 КВК України передбачено процедуру дисциплінарного провадження.
Відповідно до цієї статті питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.
На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги.
Засуджений та/або його представник мають право : отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.
Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.
Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.
Начальник установи виконання покарань має право поміщати засудженого в дисциплінарний ізолятор строком до однієї доби до прийняття рішення про застосування стягнення у разі порушення режиму відбування покарання, що полягало у перебуванні у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, участі в конфліктній ситуації, бійці, масових заворушеннях або інших діях, що створюють серйозну загрозу підтримці порядку в установі.
Як видно з матеріалів справи, постанова №28 від 25.04.2019 про тимчасове поміщення до 24 годин в дисциплінарний ізолятор винесена т.в.о.начальника установи підполковника внутрішньої служби Антонюком А.А. та стягнення до нього застосовано не у зв'язку з перебуванням у стані наркотичного сп'яніння, а лише за підозрою у вживанні наркотичних речовин.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ч.6 ст.135 КВК України не передбачено поміщення в дисциплінарний ізолятор за підозрою на вживання наркотичного засобу, як це вказано у постанові №28, такий захід передбачає застосуванню у разі порушення режиму відбування покарання, що полягало у перебуванні у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, участі в конфліктній ситуації, бійці, масових заворушеннях або інших діях, що створюють серйозну загрозу підтримці порядку в установі.
Щодо протиправності винесення постанови №24 від 26.04.2019 про поміщення у дисциплінарний ізолятор на строк десять діб, колегія суддів зазначає наступне.
Як видно з матеріалів справи, постанова №24 від 26.04.2019 винесена на підставі 68, 69, 70, 134, 135 КВК України у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 п.1 ч.4 ст. 59, п.2 ч.5 ст.59 КВК України та роз.2 ч.3 п.3, 7 ПВР УВП, зокрема відмови від проходження медичного освідчення на предмет встановлення факту вживання спиртних, наркотичних та одурманюючих речовин.
Проте, судом першої інстанції не було з'ясовано якими нормативними актами регламентовано порядок проведення медичного освідчення засудженої особи, встановити якими нормами передбачено право відповідача вимагати проходження позивачем такого освідчення та обов'язок ОСОБА_1 його пройти, за якою процедурою воно повинно проводитися, та чи відмовлявся фактично позивач від проходження такого огляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, зокрема, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Єдиним нормативним документом, що регулює порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів є Інструкція порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція №1452/735).
Відповідно до положень Інструкції №1452/735, зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. За збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров'я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров'я, у якому проводився відбір біологічного середовища. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності посадової особи, яка її доставила, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма». Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
При цьому, щодо засудженого ОСОБА_1 такий висновок ні суду першої, ні апеляційної інстанції відповідачем наданий не був, а витяг №1233 із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не містить таких відомостей та не є належним, достовірним та достатнім доказом в розумінні положень КАС України.
Разом з тим, за ст.131-1 КВК України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавленні волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, заходів стягнення.
При цьому, у разі оскарження рішень суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, обов'язок довести правомірність оспорюваного рішення процесуальний Закон покладає на такого суб'єкта (ч.2 ст.77 КАС України).
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не було доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння.
Водночас, колегія суддів не бере до уваги в якості належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння рапорти ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким суд першої інстанції не дав належної оцінки в сукупності з іншими доказами. При цьому, вважає, що у спірних правовідносинах факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння повинен бути підтверджений Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Додатково слід зазначати, що до спірних правовідносин, паралельно з Інструкцією №1452/735 слід застосувати положення Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України № 613/785/5/30/29/67/68 від 26.05.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2015 за №698/27143, якої визначається порядок конвоювання обвинувачених (підсудних), засуджених із установ попереднього ув'язнення до судів та охорона їх під час судових засідань, а також конвоювання їх у зворотному напрямку, а також Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 за №1010/32462, відповідно до якого та з урахуванням Інструкції №1452/735, супровід засудженого повинен здійснюватися в супровіді представників адміністрації установи виконання покарань.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у розглядуваному випадку не було встановлено факту ухилення позивача від проходження огляду на стан сп'яніння.
Більше того, сторонами не заперечується той факт, що ОСОБА_1 надав для дослідження біологічне середовище, однак з певних причин таке не було взяте до уваги.
Одночасно слід вказати, що відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження факту неможливості проведення дослідження представленого для цього біологічного середовища, а також не надано доказів того, що позивачу було запропоновано надати інший вид такого біологічного середовища, в тому числі, слини, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук або крові.
Таким чином, в обсязі встановлених по справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність оспорюваних постанов.
Згідно ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Губара Володимира Євгеновича задовольнити повністю.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року по справі №460/1609/19 скасувати та прийняти постанову, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Городоцький виправний центр №131» про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» Антонюка В.В. №28 від 25 квітня 2019 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов'язки начальника Державної установи «Городоцький виправний центр (№131)» Красновського О.В. №24 від 26 квітня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 18.12.2019.