12 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11930/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Яковець Н.В., час ухвалення судового рішення 11 год 12 хв у м. Чорткові) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №1 Управління патрульної поліції у Тернопільській області Мазура Андрія Михайловича (за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції) про скасування рішення,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії НК №532015 від 10.09.2019.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 16.10.2019 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позов повністю.
Обґрунтування доводів якої зазначає, що суд першої інстанції, погодившись з обґрунтуванням відповідача про правомірність притягнення його до відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), неправильно розтлумачив чинне законодавство, застосував статтю, яка не регулює спірні правовідносини і не застосував ту, яка мала бути застосована, що в свою чергу, має наслідком протиправності оскаржуваного судового рішення. Крім того, в порушення вимог ст.9 та ст.77 КАС України, суд першої інстанції односторонньо оцінював наявні у справі докази, надаючи перевагу тим, які подані відповідачем. Також не надав жодної правової оцінки покликанням на порушення ст.268 КУпАП, оскільки інспектором поліції, при винесенні оспорюваної постанови не було надано йому можливості у повній мірі скористатися своїми правами, передбачених цією статтею, зокрема, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та інші.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити адміністративний позов, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що оспорюваною постановою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.
Суть правопорушення за його змістом полягала в тому, що ОСОБА_1 10.09.2019 о 18 год 30 хв, керуючи транспортним засобом марки «Ауді 100», державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Чорткові по вул. Володимира Великого, після зупинки працівниками поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.9.9 «Б» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесені постанови про адміністративне правопорушення, інспектором роти управління патрульної поліції вірно з'ясовано всі обставини справи та накладено стягнення в межах санкції ч.2 ст.122 КУпАП, що є співмірними виду та характеру вчиненого правопорушення.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст.245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.«г» п.9.1 ПДР, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.
При цьому, п.9.2 ПДР передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку : а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно п.п.«б» п.9.9 ПДР, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Санкція вказаної статті передбачає штраф в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Аналізуючи наведені вище норм, колегія суддів вважає, що в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а у іншому випадку встановлений обов'язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, при чому за не виконання вказаних вимог відповідальність передбачена частиною другою статті 122 КУпАП.
Диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості.
Вказаною нормою не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому, зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.
З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що позивач, здійснивши зупинку на вимогу поліцейського, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, що є порушенням вимог пункту 9.9 «Б» ПДР. Проте, згідно ПДР, пункт 9.9 «Б», який передбачає випадки, коли повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація міститься у розділі 9 ПДР «Попереджувальні сигнали». Тобто, вимога про увімкнення аварійної світлової сигналізації стосується вимог ПДР щодо попереджувальних сигналів.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що порушення позивачем вимог п.п.«б» п.9.9 ПДР, що полягає у не увімкненні аварійної світлової сигналізації після зупинки на вимогу поліцейського, не може бути кваліфіковане за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 125 КУпАП передбачено відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених ст.ст.121-128, ч.1 і 2 ст.129, ст.ст.139 і 140 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем було неправильно кваліфіковано виявлене правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, що потягло за собою протиправне притягнення його до відповідальності за правопорушення, якого він не вчиняв.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Абзацом другим частини другої цієї статті передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом третім частини третьої статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача потрібно вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною оспорюваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року по справі №608/1817/19 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського роти №1 Управління патрульної поліції у Тернопільській області Мазура Андрія Михайловича (за участі третьої особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції) про скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії НК №532015 від 10 вересня 2019 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 18.12.2019.