17 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11021/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Кухтея Р.В., Попка Я.С.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року, ухвалене суддею Андрусенко О.О. у м. Луцьку о 10 год. 55 хв. у справі № 140/1844/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправними дії відповідача, щодо нарахування в інтегрованій картці фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в автоматичному режимі пені з податку на додану вартість в сумі 160766,14 грн.; зобов'язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеню з податку на додану вартість в сумі 160 766,14 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 04.10.2018 року по 25.10.2018 року відповідач провів документальну планову виїзну перевірку дотримання податкової дисципліни позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2015 року по 31.12.2017 року. За результатами перевірки склав акт № 22815/03-20-13-02/2874206232 від 01.11.2018 року на підставі якого виніс податкове повідомлення-рішення № 0461531302 від 08.11.2018 року. Перевіркою встановлено заниження позивачем суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 726 672,00 грн. Внаслідок цього позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 726 672,00 грн. та нараховано штраф в розмірі 181 668,00 грн.
20.02.2019 року ФОП ОСОБА_1 здійснив зарахування податкового кредиту на суму 908 340 грн., у зв'язку з чим було погашено узгоджений податковий борг. Разом з тим, з інформації в «електронному кабінеті» позивачу стало відомо про нараховану суму пені в розмірі 160 766,14 грн. Позивач вказує, що про існування пені, необхідність та строки її сплати податковий орган жодним чином не повідомив, жодних листів чи податкової вимоги з цього приводу на адресу позивача не направив.
ФОП ОСОБА_1 зазначає, що з цього приводу звертався до відповідача з заявою в якій просив провести звірку стану рахунків та надати вичерпну інформацію з підтверджуючими документами щодо підстав нарахування пені в сумі 160 766,14 грн. та способу її обчислення, а також просив відкоригувати дані інтегрованої картки шляхом виключення пені з податку на додану вартість в сумі 160 766,14 грн., на що отримав відповідь, що нарахування пені відбулось згідно з статтею 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за весь період несплати податкових зобов'язань (2015-2017 роки), на підставі податкових декларацій, в автоматичному режимі ІС «Податковий блок».
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, з огляду на те, що що статтею 129 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017 року) не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов'язань на суму такого заниження та за весь період заниження. Стаття 129 ПК України вказує на те, що нарахування пені, у випадку коли грошове зобов'язання визначено податковим органом за результатами перевірки, розпочинається з наступного дня після закінчення 10-денного строку з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення і триває до моменту його сплати.
Позивач зазначив, що відповідач безпідставно нарахував йому пеню. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеню з податку на додану вартість в сумі 160 766,14 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Волинській області щодо нарахування в інтегрованій картці фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в автоматичному режимі пені з податку на додану вартість в сумі 160 766, 14 грн.
Зобов'язано Головне управління ДФС у Волинській області виключити з інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеню з податку на додану вартість в сумі 160 766,14 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1921 грн.
Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, Головне управління ДФС у Волинській області, подавши апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову.
Таку позицію відповідач пояснює тим, що з 04.10.2018 року по 25.10.2018 року податковий орган провів документальну планову виїзну перевірку дотримання податкової дисципліни позивачем та склав акт № 22815/03-20-13-02/2874206232 від 01.11.2018 року на підставі якого виніс податкове повідомлення-рішення № 0461531302 від 08.11.2018 року. Перевіркою встановлено заниження позивачем суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 726 672,00 грн. Внаслідок цього позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 726 672,00 грн. та нараховано штраф в розмірі 181668,00 грн. Крім того, податковий орган, з врахуванням норм підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, нарахував ФОП ОСОБА_1 пеню в розмірі 160766,14 грн. за період заниження суми грошового зобов'язання, а саме починаючи з наступного дня після закінчення граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного Податковим кодексом України по відповідній податковій декларації, у якій виявлено заниження, тобто з урахуванням дати, коли таке податкове зобов'язання повинно було бути сплачене за відповідний податковий період та за весь період такого заниження.
Крім того відповідача вказує, що Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204, не передбачено відображення у податкових повідомленнях-рішеннях (у тому числі за формою «Р» та інших), які надсилаються платнику податків за наслідками перевірки, сум пені відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, оскільки на момент їх надіслання (вручення) платникам податків, відсутні всі необхідні дані для визначення її суми, зокрема, дати погашення податкового зобов'язання.
Відповідач зазначає, що нарахування пені на суму грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки, здійснюється в інтегрованій картці платника засобами ІТС «Податковий блок». При цьому, відповідно до статті 42 ПК України функціонує інформаційно-телекомунікаційна система «Електронний кабінет», яка забезпечує можливість реалізації платниками податків визначених Кодексом прав та обов'язків шляхом перегляду даних інтегрованої картки платника.
Відповідач вважає, що при нарахуванні пені позивачу, діяв відповідно до норм статті 129 ПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що з 04.10.2018 року по 25.10.2018 року Головне управління ДФС у Волинській області провело документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2015 року по 31.12.2017 року.
За результатами перевірки податковий орган склав акт № 22815/03-20-13-02/2874206232 від 01.11.2018 року, в якому зафіксував порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, пункту 183.10 статті 183, частини «а» пункту 185.1 статті 185, частини «а» пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 пункту 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 784 570,17 грн., а саме, за жовтень 2016 року - 47 792 грн., листопад 2016 року - 18 059 грн., грудень 2016 року - 27 431,12 грн., січень 2017 року - 6 250 грн., лютий 2017 року - 10 000 грн., березень 2016 року - 53 340 грн., квітень 2017 року - 69 400 грн., травень 2017 року - 53 860 грн., червень 2017 року - 72 680 грн., липень 2017 року - 95 600 грн., серпень 2017 року - 60 600 грн., вересень 2017 року - 77 400 грн., жовтень 2017 року - 88 260 грн., листопад 2017 року - 46 000 грн.
На підставі акта перевірки Головне управління ДФС у Волинській області винесло податкове повідомлення-рішення № 0461531302 від 08.11.2018 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 908 340,00 грн., в тому числі, основний платіж - 726 672,00 грн., штрафна санкція - 181 668,00 грн.
20.02.2019 року визначену податковим повідомленням-рішенням № 0461531302 від 08.11.2018 року суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 908 340,00 грн. ФОП ОСОБА_1 погасив.
29.12.2018 року Головне управління ДФС у Волинській області нарахувало ФОП ОСОБА_1 пеню в сумі 160 766,14 грн. за період заниження суми грошового зобов'язання, тобто жовтень 2016 року - листопад 2017 року.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 ПК України.
Оскільки пеня за своєю правовою природою є санкцією за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, а грошове зобов'язання з податку на додану вартість було визначено лише податковим повідомленням-рішенням від 08.11.2018 року № 0461531302, суд зробив висновок, що відповідач протиправно нарахував пеню за період з жовтня 2016 року по листопад 2017 року, так як суми податку за вказаний період до винесення податкового повідомлення-рішення фактично не існували як грошове зобов'язання, що підлягає до сплати.
Крім того, суд зазначив, що підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України не передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
У відповідності до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Статтею 129 ПК України (у редакції від 01 січня 2017 року) визначений порядок нарахування пені з зазначенням періоду початку та закінчення її нарахування.
Відповідно до положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
За замістом підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України, нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Тлумачення змісту вказаних норм Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що в даному випадку нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 ПК України.
Апеляційний суд встановив те, що 08.11.2018 року Головне управління ДФС у Волинській області винесло податкове повідомлення-рішення № 0461531302 від 08.11.2018 року на підставі якого збільшило суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 726 672,00 грн. та застосувало штраф в розмірі 181 668,00 грн.
Отже, відповідно до наведених вище правових норм нарахування пені розпочинається по спливу 10 днів після прийняття податкового повідомлення-рішення і закінчується днем сплати визначеного грошового зобов'язання.
Визначене податковим органом грошове зобов'язання позивач сплати 20.02.2019 року шляхом зарахування податкового кредиту.
Тому, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає, що відповідач протиправно нарахував пеню за період з жовтня 2016 року по листопад 2017 року.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постановах від 19 червня 2018 року у справі № 820/3878/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 820/6468/17, від 19 лютого 2019 року в справі № 825/999/17.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року в справі № 140/1844/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Р. В. Кухтей
Я. С. Попко
Повний текст постанови складений 18.12.2019 року