Справа № 725/6073/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Войтун О.Б.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
17 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадянина Еритреї ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 07 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянина Еритреї ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі території України,
в листопаді 2019 року Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до громадянина Республіки Еритрея ОСОБА_2 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі території України.
Як підставу для продовження строку затримання зазначено, що 28.05.2019 рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28.05.2019 року примусово видворено відповідача, а також затримано його на строк до шести місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення та було поміщено до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства у Волинській області.
За час строку на який було затримано відповідача Чернівецьким прикордонним загоном було вжито ряд заходів щодо ідентифікації особи відповідача та отримано довідку від 05.08.2019 року видану Посольством Республіки Еритрея в м. Москва, в якій зазначено, що відповідача ідентифіковано (ідентифікаційна картка №1131880). Проте оригінал вказаної довідки на даний час відсутній, а тому у зв'язку з відсутністю документів, які дають право на перетин державного кордону та невжиття заходів щодо ідентифікації відповідача з боку Посольства Республіки Еритрея, здійснити практичне видворення з території України до країни походження ОСОБА_2 неможливо.
Рішенням Петроштравневого районного суду м.Чернівці від 07.11.2019 позов задоволено. Продовжено строк затримання громадянина Республіки Еритрея ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України, терміном на шість місяців, починаючи з 21 листопада 2019 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідачу не було надано достатньо часу для виконання рішення про примусове повернення, яке має передувати рішенню про примусове видворення. Також апелянт вказує, що твердження позивача про те, що відповідач буде ухилятися від добровільного виїзду з України до країни походження непідтверджені належними та допустими доказами, а тому підстави для продовження строку затримання відсутні.
Водночас, апелянт звертає увагу суду на те, що відповідач з моменту затримання та під час розгляду справи судом першої інстанції не був забезпечений перекладачем.
Сторони в судове засідання не з'явилися, повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, обмежені строки розгляду справи та жоден з учасників справи в судове засідання не з'явився, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на наступне.
Так, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28.05.2019 року примусово видворено відповідача, а також затримано його на строк до шести місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Судом встановлено, що шестимісячний строк затримання відповідача закінчується 21.11.2019 року, а тому позивач звернувся з позовом про продовження даного строку у відповідності до вимог ч. 12 ст. 289 КАС України.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що попри те, що відповідача на даний час ідентифіковано, проте оригінали документів, які надають йому право на перетин державного кордону України ще не прибули, а тому здійснити фактичне видворення відповідача не можливо.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Як передбачено ч.4 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Згідно з приписами ч.11-13 ст.289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подачі відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців.
При цьому, у відповідача відсутні визначені законодавством та міжнародними договорами України підстави для перебування в Україні, відсутні також обставини, які, згідно ч. 8 ст. 26 та ч. 1 ст. 31 Закону № 3773-VI забороняють примусове видворення за межі України (відповідач не перебуває у процедурі визнання біженцем та особами, які потребують додаткового захисту; не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; в країні громадянської належності їх життю або свободі не загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; не загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; не загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки).
Так, матеріали справи свідчать, що вжитими позивачем заходами було ідентифіковано відповідача на підставі довідки від 05.08.2019 року виданої Посольством Республіки Еритрея в м.Москва (ідентифікаційна картка №1131880) (а.с. 9).
Однак, оригінали документів, які дають дають право на перетин державного кордону України до позивача не надходили, а тому здійснити фактичне видворення відповідача не можливо, чим спростовуються доводи апелянта щодо відсутності підстав для продовження строку затримання.
Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем вживалися заходи для ідентифікації відповідача з метою забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію), не надання оригіналів документів, з огляду на умови передбачені ч.13 ст.289 КАС України, за яких неможливо ідентифікувати відповідача, забезпечити його примусове видворення чи реадмісію у строк затримання, встановлений рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці, колегія суддів дійшла висновку про наявність належних правових підстав для продовження строку затримання відповідача.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо не забезпечення відповідача перекладачем, оскільки, як слідує із протоколу судового засідання від 07.11.2019 (а.с.42-44), то в суді першої інстанції відповідача було забезпечено двома перекладачами, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Із протоколу судового засідання та звукозапису судового засідання від 07.11.2019 судом встановлено, що перекладач Щегельська Я.В. здійснювала переклад з російської мови на українську, тоді як перекладач ОСОБА_4 з арабської на російську.
Тому, відповідач був забезпечений перекладачами, які мали змогу належним чином здійснити переклад, що підтверджує вжиття судом першої інстанції, з врахуванням скорочених строків розгляду даної справи, повних та вичерпних заходів для забезпечення права на перекладача.
Також в обгрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на неможливість в короткий час виконати рішення про примусове повернення, оскільки йому необхідно було отримати кошти на квитки від родичів за кордоном та придбати авіа-квитки. Колегія суддів відхиляє вказані доводи, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Крім того, суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо протиправності примусового повернення, оскільки вказане не є предметом спору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження строку затримання громадянина Республіки Еритрея ОСОБА_2 , з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно п.113 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Чахал проти Великобританії" (заява № 22414/93) будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 п. 1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.
Європейський Суд з прав людини у справі "Амюр проти Франції" (рішення від 25.06.1996) та у справі "Дугуз проти Греції" (рішення від 06.03.2001) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.
Крім того, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003 зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, п. 29).
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Громадянина Еритреї ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 07 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.