Справа № 725/4538/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Федіна А.В.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
17 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора роти №2 батальйону УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Прокопчука Віктора Олександровича на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Прокопчука Віктора Олександровича, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,
в серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці до інспектора роти №2 батальйону УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Прокопчука Віктора Олександровича, третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці 12.11.2019 року позов задоволено частково, а саме: скасовано постанову інспектора роти №2 батальйону УПП в Житомирській лейтенанта поліції Прокопчук Віктора Олександровича серії ДП18 №014353 відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП; скасовано постанову інспектора роти №2 батальйону УПП в Житомирській лейтенанта поліції Прокопчук Віктора Олександровича серії ДП18 №014352 на підставі якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП; справу про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 121 та ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 направлено на новий розгляд Управлінню патрульної поліції в Житомирській області.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що в якості доказу перевищення швидкості є відповідне фото та відеозапис, на якому зафіксовано номерний знак транспортного засобу, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту. Крім того, відповідач вказав, що посилання суду на окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не повинні братися до уваги, оскільки окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 07.08.2019 року інспектором роти №2 батальйону УПП в Житомирській лейтенантом поліції Прокопчук В.О. винесено постанову серії ДП18 №014353 відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП по факту того, що він 07.08.2019 року о 12 год. 00 хв. на 105 км авто дороги "Київ-Чоп" керував транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Крім того, цього ж дня відповідачем винесено постанову серії ДП18 №014352 на підставі якого на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. по факту того, що він 07.08.2019 року о 12 год. 25 хв. на 105 км 500 м авто дороги "Київ-Чоп" рухався зі швидкістю 105 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (обмеження - 50 км/год) та на 55 км/год перевищив встановлене обмеження швидкості руху.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що на автодорозі М-06 Київ-Чоп 07.08.2019 за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 рійний номер ТС000521) було виявлено порушення ПДР України, а саме, водій транспортного засобу Toyota Corolla з номерним знаком НОМЕР_1 ME рухався зі швидкістю 105 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в зоні дії дорожнього знаку "Обмеження максимальної швидкості "250 км/год", чим порушив п.п. 3.29, 3.31 Розділу 33 ПДР України.
Статтею 35 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку. На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137, в якому теж визначено періодичність проходження обов'язкового технічного контролю для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.
Абзацом 5 ч. 2 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов'язані не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів, правил дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли обов'язкового технічного контролю.
Встановлено, що позивач експлуатуючи транспортний засіб, який не пройшов вчасно обов'язковий технічний контроль та зареєстрований на ПАТ "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП", допустив порушення п. 31.3 "б" Правил дорожнього руху України.
Водночас, судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КУпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно п.п. 8, 11 частині 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліції", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Таким чином, відповідач під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, повинен відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП по факту перевищення швидкості, у тексті відзиву відповідач посилається на електронні докази отриманні за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС000521.
Разом з тим, безпосередньо в оскаржуваній постанові ДП18 №014352 відсутні посилання на вказаний доказ, а також на наявність будь-яких інших доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови, оскільки у графі "до постанови додається" не зазначено доказів, а вказано лише на письмові пояснення особи, яка притягається до відповідальності.
Аналогічні недоліки щодо відсутності посилань на докази також містяться у постанові серії ДП18 №014353 по факту вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Окрім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підставі яких можна було б підтвердити або спростувати посилання позивача на те, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було йому роз'яснено його прав.
Відповідно до ст. 268 КУпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
За правилами ст. 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У наведених вище положеннях правових норм визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
За таких обставин колегія суддів вважає, що при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суб'єктом владних повноважень не дотримано вимог зазначених вище норм, що порушило законні права та інтереси позивача, оскільки в оскаржуваних постановах не наведено на підставі яких доказів позивача визнано винним у вчиненні даних порушень.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних постанов відповідача та направлення справ про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 121 та ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 на новий розгляд Управлінню патрульної поліції в Житомирській області.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу інспектора роти №2 батальйону УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Прокопчука Віктора Олександровича залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.