Справа № 560/451/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
18 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (повний текст якого складено у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у лютому 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України про нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707 викладене у формі висновку, що затверджений першим заступником Державної фіскальної служби від 09.07.2015; зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, виходячи із 200 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням раніше проведених виплат, у сумі 293 519,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рапорту та свідоцтва про хворобу №165 від 12.06.2015 відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України 02.12.2010 року № 2755-VI та ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII йому було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 58880,64 грн. відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707 (далі - Порядок №707), згідно з висновком, затвердженим першим заступником Державної фіскальної служби від 09.07.2015. Вказані дії відповідачів, на думку позивача, є протиправними, оскільки відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №556-ХІІ одноразова грошова допомога має виплачуватись в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності ІІ групи та відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загиблі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України про нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707 викладене у формі висновку, що затверджений першим заступником Державної фіскальної служби від 09.07.2015. Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", виходячи із 200 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційних скарг зазначено, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що оскільки 07.11.2015 втратив чинність Закон України "Про міліцію", до ст. 356 Податкового кодексу України не були внесенні зміни, а Закон України "Про національну поліцію" не поширюється на працівників податкової міліції, то готувати висновки, проводити розрахунки та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції згідно з цими нормативно-правовими актами законні підстави відсутні. Разом з апеляційними скаргами було подано клопотання про заміну відповідачів правонаступниками.
Ухвалами суду від 06 листопада 2019 року задоволено клопотання відповідачів та замінено Головне управління ДФС у Хмельницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області, а також Державну фіскальну службу України на її правонаступника - Державну податкову службу України.
Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року апеляційну скаргу Державної податкової служби України повернуто особі, яка її подала.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 проходив службу в податковій міліції ГУ ДФС у Хмельницькій області та наказом ГУ ДФС у Хмельницькій області від 26.06.2015 №183-о звільнений з органів податкової міліції в запас за підпунктом "Б" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).
Відповідно до висновку МСЕК позивачу 17.06.2015 встановлено ІІ групу інвалідності та згідно із довідкою Хмельницької обласної МСЕК серії АВ №1080879 від 13.06.2018, за результатами переогляду, встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, ступінь втрати працездатності становить 70%.
Відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-XII, 08.07.2015 позивачем було подано до Головного управління ДФС України у Хмельницькій області заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності. Відповідно до висновку ГУ ДФС України в Хмельницькій області від 09.07.2015, затвердженого першим заступником Державної фіскальної служби, позивачу нарахована одноразова грошова допомога відповідно до пункту 1.2 Порядку №707.
24.12.2015 одноразова грошова допомога виплачена позивачу в розмірі 58880,64 грн.
Однак, вважаючи, що йому неправомірно нарахована одноразова грошова допомога в меншому розмірі, ніж встановлено законом, 27.12.2018 позивач звернувся з листом до Головного управління ДФС України в Хмельницькій області про здійснення перерахунку вказаної допомоги відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №556-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.
Листом від 10.01.2019 року №1120/К/22-01-04-02-23 Головне управління ДФС у Хмельницькій області відмовило позивачу у нарахуванні недоплаченої суми грошової допомоги.
Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі повинні були застосувати чинний на момент встановлення інвалідності, звернення позивача і прийняття оскаржуваного висновку Закон України "Про міліцію" №565-XII (як правовий акт, який має вищу юридичну силу) та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІI групи. Не застосування зазначеної норми права при призначенні позивачу одноразової грошової допомоги призвело до порушення права останнього на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Законом №565-XII, а тому рішення ДФС України про нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707 викладене у формі висновку, що затверджений першим заступником Державної фіскальної служби від 09.07.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню. Водночас, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вимог щодо зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку №850, оскільки механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 23 Закону № 565-ХІІ на момент встановлення позивачу інвалідності та звернення 08.07.2015 із заявою про призначення допомоги визначав саме Порядок № 707.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 356.1 ст. 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Згідно із ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" №565-XII (в редакції, чинній з 12 березня 2015 року, далі - Закон №565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року. При цьому у пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
На момент встановлення позивачу інвалідності та звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги діяв Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок №707).
Відповідно до пункту 1 Порядку №707 одноразова грошова допомога виплачується у разі, зокрема, установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися:
1) під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі:
- п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи;
- чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи;
- трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи;
2) у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
Зазначеним пунктом Порядку №707 також встановлено, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.
Згідно з п. 3 Порядку №707 розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності.
До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.
Пунктом 5 Порядку №707 визначено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності правових підстав для підготовки висновку та здійснення виплати позивачу одноразової грошової допомоги як працівнику податкової міліції, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
З матеріалів справи слідує, що інвалідність ІІ групи позивачу встановлено 17.06.2015, тобто до втрати чинності Закону України "Про міліцію", а про призначення одноразової грошової допомоги він звернувся 08 липня 2015 року, тобто до набрання чинності Порядку № 850.
Таким чином, на думку колегії суддів, розмір такої допомоги йому повинен розраховуватися у відповідності зі ст. 23 Закону № 565-XII (в редакції від 12 лютого 2015 року) та виплачуватися відповідно до Порядку № 707.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, в постановах від 05 червня 2018 року у справі № 822/456/16, від 19 вересня у справі № 822/910/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/395/18, від 31 січня 2019 року у справі № 822/2143/16, від 31 жовтня 2019 року у справі №820/1596/16 та від 29 листопада 2019 року у справі №803/3923/15
Таким чином, із моменту встановлення особі інвалідності в неї виникає право на звернення до відповідного органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, а враховуючи те, що інвалідність позивачу була встановлена після прийняття та опублікування Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 13 лютого 2015 року, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відтак, посилання апелянта на відсутність правових підстав для складання висновку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги через втрату чинності Закону України "Про міліцію" ґрунтується на помилковому трактуванні норм матеріального права, оскільки відповідно до п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, в тому числі і податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, передбачених Законом № 565-XII та порядком №707.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Таким чином, оскаржуване рішення суду у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права та з наданням оцінки ключовим аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 грудня 2019 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.