Справа № 560/2022/19
Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
16 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Курка О. П. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року (ухвалене в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 26.04.2019; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 26.04.2019 з врахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, будучи учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796 XII, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року починаючи з 26.04.2019 року. Проте, відповідач протиправно відмовив йому у здійсненні такого перерахунку з тих підстав, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ) 2019 не містить положень, щодо порядку його виконання, в зв'язку з чим Пенсійний фонд України звернувся з листом до Міністерства соціальної політики про роз'яснення порядку дій щодо виконання рішення Конституційного Суду України.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що на його переконання, призвело до невірного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.
30 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги позивача та просив залишити її без задоволення.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 листопада 2019 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить відповідне посвідчення № НОМЕР_1 , яке видане Хмельницькою облдержадміністрацією 29.05.2000 року.
Відповідно до довідки МСЕК серії МСЕ №057521 від 26.05.2005 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності безстроково.
Позивач, 24.04.2019 року, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії.
Листом від 10.06.2019 №1518/А-8 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у здійсненні такого перерахунку, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ) 2019 не містить положень щодо порядку його виконання, в зв'язку з чим Пенсійний фонд України звернувся з листом до Міністерства соціальної політики про надання порядку дій щодо виконання рішення Конституційного Суду України.
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення йому перерахунку пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в період з 25.04.2019 до 30.06.2019 позивач не звертався до органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, тобто не виявляв бажання на перерахунок пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, що є необхідною умовою, встановленою частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії з 25.04.2019 року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Положеннями ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Даний Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ч. 1 ст. 1 Закону № 796-XII).
Згідно з ст. 49 Закону № 796-XII (зі змінами та доповненнями) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Право на призначення державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлено статтею 54 вищевказаного Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями ст. 10 Закону № 796-XII, передбачено основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці - жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
За приписами ч. 1 ст. 59 Зaкoну № 796-XII пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч. 3 названої статті особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Даючи правову оцінку доводам апеляційної скарги позивача щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивачу, як особі, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 26.04.2019, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 07.07.1986 по 04.08.1986 був призваний на військові збори, приймав участь у ліквідації наслідків аварії в Чорнобильської АЕС у складі військової частини 431187 та внаслідок цього отримав захворювання і є інвалідом другої групи, віднесений до 1 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на яких розповсюджується вказана норма, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
З метою приведення підзаконних нормативних актів у відповідність до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІІ, Кабінетом Міністрів України 15.11.2017 року прийнято постанову № 851, якою доповнено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пунктом 9-1, який дублює зміст частини третьої статті 59 Закону та визначає формулу обчислення пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, для осіб, які виявили бажання на її отримання. До числа таких осіб пункт 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи так само відносить лише осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Враховуючи вищезазначене, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII та пункт 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачають, що їх дія поширюється на осіб, які відповідають таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) така участь особи відбувалася під час проходження дійсної строкової служби; 3) така участь особи призвела до її інвалідності.
При цьому, зазначене право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов і розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не допускається.
Положеннями ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ врегульовували право осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами, на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Зазначений висновок узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду (ухвала від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18, постанови від 13.02.2018 у справі № 756/8380/16-а та у справі № 193/877/16-а (2-а/193/14/16), від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17).
Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Саме наявність вказаного словосполучення у конструкції норми ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, давало підстави для поширення права на перерахунок пенсії лише для військовослужбовців, що проходили дійсну строкову службу.
У Рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Отже, прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) стало підставою для поширення права на перерахунок пенсії у розмірі встановленому ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ в тому числі і на категорію військовослужбовців, до числа яких належить позивач.
Колегія суддів вважає, що мотиви відмови відповідача вказують на її протиправний характер, оскільки відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчислені пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 поширюються на всі категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що загальним є правило про втрату чинності законів, які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.
Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Проте, додаткове визначення (чи не визначення) у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання, не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз. 2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Зазначений принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Відтак, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 вказівки на інше, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що зазначене Рішення слід застосовувати до правовідносин, які виникли з дня його ухвалення.
Колегія суддів зазначає, що як встановлено з матеріалів справи, оскаржувана відмова Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області була прийнята з підстав відсутності механізму виконання рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ) 2019. Однак, суд першої інстанції не надав жодної оцінки підставам вказаним у відмові, а зазначив лише, що відмова відповідача є правомірною, оскільки позивач зі зверненням до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області після прийняття рішення Конституційним Судом України не звертався.
При цьому, суд першої інстанції не врахував те, що звернення було до прийняття рішення Конституційним Судом України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ) 2019, однак відповідь відповідачем була надана 11.06.2019 року, тобто після прийняття вищевказаного рішення, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, враховуючи право на перерахунок пенсії згідно вказаної норми у позивача виникло саме з 25 квітня 2019 року, і відсутність роз'яснень щодо застосування норми закону, яка визнана неконституційною, як і відсутність підзаконних нормативно-правових актів, що визначають механізм її реалізації не може вважатися правомірною підставою для відмови у здійсненні позивачу відповідного перерахунку пенсії.
При цьому, вказане рішення не містить положень щодо порядку його виконання, в зв'язку з чим Пенсійний фонд України звернувся з листом до Міністерства соціальної політики про надання порядку дій щодо виконання рішення Конституційного Суду України .
Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано до матеріалів справи докази того, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 "Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України", Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області самостійно проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.07.2019.
Відтак, із урахуванням наявних у справі доказів перерахунку позивачу пенсії, його право на отримання пенсійних виплат у розмірі передбаченому ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни № 796-ХІІ починаючи із 01.07.2019 не вважається порушеним.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд здійснити перерахунок пенсії з 26.04.2019 року, при цьому не зазначає кінцевої дати такого перерахунку.
Однак, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області самостійно проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.07.2019, тому колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме з 26.04.2019 по 30.06.2019 року.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягає у непроведенні перерахунку і невиплаті позивачеві пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26.04.2019 по 30.06.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити позивачеві пенсію, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26.04.2019 по 30.06.2019 року з врахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Курко О. П. Біла Л.М.