Справа № 752/17668/19 Головуючий у 1 інстанції - Шевченко Т.М.
Суддя - доповідач - Василенко Я.М.
17 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Олійника Ігоря Олеговича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Олійника Ігоря Олеговича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАВ № 1388321 від 02.08.2019 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, прийняту інспектором роти № 3 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Олійником І.О. відносно позивача.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2019 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2019 інспектором роти № 3 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Олійником І.О. винесена постанова серії ЕАВ № 1388321, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено штраф в сумі 340, 00 грн.
З вищевказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 02.08.2019 о 18 год. 48 хв., керував транспортним засобом «SEAT ALTEA XL», д.н.з. НОМЕР_1 , у якого був пошкоджений режим роботи зовнішніх світлових приладів (не горіла лампа правого габариту та стоп-сигнал), чим порушив п. 31.4.3 «а» ПДР. Також, позивачем порушено п. 31.3 «б» ПДР, оскільки автомобіль підлягає обов'язковому технічному контролю, але він своєчасно його не пройшов.
Позивач, вважаючи протиправною постанову серії ЕАВ № 1388321 від 02.08.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови в цілому, а тому суд першої інстанції вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувана постанова інспектора роти № 3 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Олійника Ігоря Олеговича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1388321 від 02.08.2019 є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до п. 1.9. цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, пунктом 31.4.3 «а» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, якщо кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Згідно п. 31.3 «б» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст. 121 КУпАП визначено, що керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 2, ч. 3 та 4 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 251 КУпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху надано лише відеозапис.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ст. 121 КУпАП, не надано, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1388321 від 02.08.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
При цьому, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17.
Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Більше того, переглянувши наявний в матеріалах відеозапис (а.с. 56), колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними доказами порушення позивачем п. 31.4.3 «а» Правил дорожнього руху, а саме про пошкодження режиму роботи зовнішніх світлових приладів (з даного відеозапису не вбачається несправність ламп правого габариту та стоп-сигналу) транспортного засобу позивача, а тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про неправомірність вимоги інспектора роти № 3 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Олійника Ігоря Олеговича про пред'явлення позивачем документів, в тому числі, документу технічного контролю, а позивач, в свою чергу, не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, у зв'язку із чим в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, а саме щодо того, що транспортний засіб, яким керував позивач, своєчасно не пройшов обов'язковий технічний контроль.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова інспектора роти № 3 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Олійника Ігоря Олеговича серії ЕАВ № 1388321 від 02.08.2019, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено штраф в сумі 340, 00 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
При цьому, аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Олійника Ігоря Олеговича залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2019 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.