Справа № 640/7081/19 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
18 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.01.2016 із одночасним нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до вимог ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та на підставі довідки № 22/6-4866 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром;
- виплату загальної недоотриманої з 01.01.2016 суми пенсійного боргу (різниця між нарахованою та фактично виплаченою сумами пенсії, станом на дату виплати за даним рішенням суду), відповідно до ч. 18 ст. 43, ч. 2, 3 ст. 51 та ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», здійснити Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві невідкладно, одноразово, з одночасним нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по дату проведення такої виплати за даним рішенням суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.01.2016.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900-VIII, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та на підставі довідки № 22/6-4866 про розмір грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року, без обмеження граничним розміром.
У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності, відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови КМУ від 11.11.2015 № 988, наказу МВС України від 06.04.2016 № 260, підготувало та направило до ГУ ПФУ в м. Києві, зокрема, довідку від 15.03.2018 № 22/6-4866, згідно якої позивачу визначено розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за нормами, станом на 01.01.2016, у розмірі 17876,16 грн, з яких: посадовий оклад - 4000,00 грн., оклад за (спеціальним) званням полковник поліції - 2400,00 грн; надбавки за стаж служби (50%) - 3200,00 грн, премія (86,21%) - 8 276,16 грн.
Відповідно до розрахунку про перерахунок пенсії за пенсійною справою № N/A4866 від 04.04.2018, основний розмір пенсії позивача становить 92% від суми грошового забезпечення, що становить 16446,07 грн (17976,16 х 92%= 16446,07).
Поряд з цим, на момент проведення перерахунку пенсії, до основного розміру пенсії передбачена доплата 25%, що становить 41111,52 грн (відповідно до вимог п. 1 Постанови КМУ від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення»), доплата, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи - 580,80 грн, доплата як особі 1 категорії ліквідації наслідків ЧАЕС - 379,60 грн, та дві доплати по 50 грн, пов'язані з інвалідністю.
Загальний щомісячний розмір пенсії на момент проведення перерахунку становить 21617,99 грн, проте працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві застосовано обмеження її максимального розміру, тобто, замість перерахованої щомісячної пенсії з надбавками у розмірі 21617,99 грн., відповідач виплачував 13730 грн, що підтверджується довідкою перерахунку пенсії за пенсійною справою № N/A 4866 від 04.04.2018, дата перерахунку 01.05.2018.
Відповідно до довідки розрахунку пенсії за вислугою років по пенсійній справі № N/A 4866, сформованої в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, дата розрахунку 21.02.2019, відповідач замість перерахованої щомісячної пенсії з надбавками у розмірі 21635,99 грн., виплачував 14970 грн.
22.03.2019 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням у визначений законодавством термін провести перерахунок і виплату його пенсії з 01.01.2016, без обмеження її максимальним розміром, з одночасним нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів, згідно ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», за період з 01.01.2016 по дату проведення такої виплати.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач, листом від 10.04.2019 № 76720/02 повідомив позивачу про те, що перерахунок та виплату перерахованих пенсій буде проведено після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.
Вважаючи, що відповідачем порушені права та інтереси в частині здійсненого перерахунку та виплати пенсії у неналежному розмірі, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги в оскаржуваній частині, виходив з того, що застосовані відповідачем обмеження під час перерахунку пенсії позивача в частині суми виплати, не узгоджуються з приписами законодавства та є необгрунтованими.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з приписами ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом викладено в новій редакції ч. 5 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016 (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII), було доповнено ч. 5 ст. 43 Закону № 2262, наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
У подальшому, до ст. 43 Закону № 2262, вносилися зміни і доповнення, з урахуванням яких частина 5 вважається частиною 7.
Таким чином, у період з 01.01.2016 по 31.12.2017 діяло обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 10740 грн. відповідно до Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно із законами України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про державний бюджет України на 2018 рік» і від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»" максимальний розмір пенсії з 01.01.2018 склав 13730 грн. Максимальний розмір пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 складав 10740 грн.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, а тому, зазначене свідчить про те, що вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено в 1992 році, а не з 01.01.2016.
Крім того, підлягає врахуванню також те, що Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону, шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дає змогу дійти висновку, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими, на що цілком обгрунтовано було вказано в оскаржуваному рішенні.
Так, протягом 2016 та 2017 років, стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не передбачали положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17 та від 03.10.2018 у справі № 753/1216917.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить саме від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.
Проте, колегія суддів вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в апеляційній скарзі обмежилась лише посиланням на загальні обставини та положення законодавства, проте не зазначило та, відповідно, не обгрунтувало у чому саме полягає неправильне застосування (порушення) судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відтак, доводи апеляційної скарги пенсійного органу не спростовують висновки суду першої інстанції та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
О.І. Шурко