Справа № 826/15508/16 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
18 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2018 у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Шевченківського районного відділу, третя особа - Комунальний центр «Центр комунального сервісу», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, за участю третьої особи - Комунального центру «Центр комунального сервісу», в якому просили визнати дії відповідача щодо зняття їх з реєстраційного обліку неправомірними та зобов'язати поновити їх на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2018 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві щодо зняття з реєстраційного обліку 22 жовтня 2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві поновити реєстраційний облік ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази зняття позивачів з реєстрації на підставі заяви власника квартири, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року в справі № 2-1470/11, яке стало підставою для зняття позивачів з місця реєстрації, зобов'язано позивачів усунути перешкоди в здійсненні права власності ОСОБА_5 щодо користування квартирою № АДРЕСА_4 для виконання обов'язків власника, що не відповідає приписам статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Крім того, відповідачем не було надано ні заяви власника, зазначеної в запереченнях, ні спростування інформації, викладеної у власному листі від 25.05.2016 № 306, в якому зазначено про зняття з реєстрації на підставі рішення суду. Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесеного рішення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
18 квітня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду зупинено провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 761/13293/16-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про їх виселення.
Зупиняючи провадження в цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року в справі № 761/13293/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року, позов задоволено. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_4 без надання іншого жилого приміщення.
Ураховуючи, що наявність у позивачів права користування вказаною квартирою є визначальним для прийняття рішення в цій справі, предметом якої є визнання неправомірними дій відповідача щодо зняття позивачів з реєстраційного обліку та зобов'язання поновити на такому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення цивільної справи № 761/13293/16-ц.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 826/15508/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 826/15508/16 скасовано, адміністративну справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу в судовому засіданні.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з листів Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 25.05.2016 № 306 та комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 05.05.2016 № 02/06/12-80, слідує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 22 жовтня 2014 року за рішенням суду було знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 14)
При цьому, в листі Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 25.05.2016 № 306 таким рішенням визначено рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.10.2012 у справі № 2-1470/11. (а.с. 13)
Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 6 червня 2013 року), було зобов'язано ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_5 щодо користування квартирою АДРЕСА_4 для виконання обов'язків власника.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачів було безпідставно знято з реєстрації на підставі судового рішення, яке не передбачало обставин, встановлених Законом, а посилання відповідача на наявність інших підстав для прийняття такого рішення, судом не прийняті до уваги, оскільки відповідачем не було надано ні заяви власника, зазначеної в запереченнях, ні спростування інформації, викладеної у власному листі від 25.05.2016 № 306, в якому зазначено про зняття з реєстрації на підставі рішення суду. Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесеного рішення.
Крім того, судом першої інстанції звернуто увагу сторін на те, що перехід права власності від позивачів та їх виселення в судовому порядку, дійсно, може бути підставою для зняття останніх з реєстрації/обліку, проте, існування таких обставин не є предметом розгляду в даній справі, оскільки в даній справі предмет розгляду обмежено правомірністю дій відповідача при знятті позивачів з реєстрації в 2014 році.
Зважаючи на вказане вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень редакції ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», що діяла на момент зняття позивачів з реєстрації - 22.10.2014, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Отже, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
З урахуванням того, що Закон № 1382-IV, є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, приписи ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, суд першої інстанції цілком обгрунтовано вказав на те, що саме на момент виникнення спірних правовідносин, позивачів було безпідставно знято з реєстрації на підставі судового рішення, яке не передбачало обставин, встановлених Законом.
Надання/залучення сторонами до справи інших судових рішень, яких не існувало на момент прийняття/здійснення відповідачем оскаржуваних дій по зняття з квартирного обліку позивачів, на переконання колегії суддів до даних правовідносин не може бути застосовано, оскільки таких не існувало на той момент, а останні можуть бути самостійною підставою для звернення заінтересованої особи до уповноваженого органу із заявою про здійснення зняття з квартирного обліку, у разі існування на те законних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями ст. 73 КАС України, передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Нормами ст. 74 КАС України, встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що підставою зняття з реєстрації місця проживання були заяви власника та документи, які підтверджують право власності на квартиру, зокрема, копія витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та копія договору купівлі-продажу квартири від 18.08.2014, оскільки відповідачем не було надано до суду ні заяви власника, зазначеної в запереченнях, ні спростування інформації, викладеної у власному листі від 25.05.2016 № 306, в якому зазначено про зняття з реєстрації на підставі рішення суду. Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого рішення та вчинених дій. До апеляційної скарги також не було додано копій документів, на які, апелянт посилається на підтвердження правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо позивачів.
Суд апеляційної інстанції констатує, що відповідачем не доведена, а позивачами спростована, правомірність прийняття оскаржуваного рішення саме на той момент з урахуванням обставин, які існували на дату його прийняття.
Варто зазначити, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить саме від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази зняття позивачів з реєстрації на підставі заяви власника квартири, у зв'язку з чим, суд першої інстанції обгунтовано позовні вимоги задовольнив.
Стосовно посилань апелянта на те, що зобов'язання відповідача судом першої інстанції поновити позивачів на квартирному обліку не є можливим, оскільки з 04.04.2016 територіальними органами і підрозділами ДМС припинено здійснення повноважень у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання осіб, а тому, суд першої інстанції зобов'язав вчинити дії, що не відносяться до компетенції територіального підрозділу ДМС, колегія суддів звертає увагу на те, що саме відповідачем у даній справі приймалось рішення про зняття з реєстрації в 2014 році позивачів, а тому, суд перевіряв законність дій суб'єкта владних повноважень саме на той час, а у випадку зміни законодавства в частині компетенції органів державної влади/місцевого самоврядування, застосовуються відповідні механізми на стадії виконання судового рішення.
Колегія суддів також не залишає поза увагою наявність практики Верховного Суду в справах про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо зняття з квартирного обліку, за якою, суд касаційної інстанції вважає, що спори у вказаній категорії не належать до розгляду в порядку адміністративного судочинства та мають вирішуватись за правилами ЦПК України, оскільки мають приватноправовий характер. Проте, у даному випадку, приватноправовий спір на момент виникнення спірних правовідносин - 2014 рік, був вирішений, а підлягає перевірці судом лише чи діяв відповідач на підставі та у межах наданих повноважень під час зняття позивачів з квартирного обліку.
За наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила, згідно ст. 316 КАС України, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.01.2018 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко