ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 грудня 2019 року № 640/10560/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, МО України), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом на дату встановлення інвалідності;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом на дату встановлення інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 08.04.1982 року по 18.05.1984 року, а з 13.11.1982 року по 18.05.1984 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. Після встановлення інвалідності, позивач подав заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи.
Ухвалою суду від 18.06.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
МО України скористалося своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та 05.07.2019 року подало відзив на позов, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.
Обставини, встановлені судом:
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 08.04.1982 року по 18.05.1984 року, а з 13.11.1982 року по 18.05.1984 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.
Зазначене підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с.24-30).
Згідно витягу з протоколу № 481 від 21.06.2007 року засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв отриманих колишнім військовослужбовцем, позивач має захворювання, пов'язане з перебуванням у країнах, де велись бойові дії (а.с.36).
На підставі довідки до акта огляду МСЕК серії КВ-1 № 025859 від 30.10.2007 року, позивачу вперше була встановлена ІІІ група інвалідності, у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії (а.с.32).
З тих же підстав, починаючи з 16.08.20164 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК серії АВ № 0447946.
19.04.2018 року позивач подав до Київського міського військового комісаріату заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.37).
У свою чергу, листом № ВСЗ/1518 від 02.07.2018 року Київський міський військовий комісаріат скеровано до Департаменту фінансів МО України лист, в якому зазначено, що командування вважає, що ОСОБА_1 не має право на отримання зазначеної грошової допомоги. та документи позивача (а.с.38).
Рішенням Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 року №111 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі по тексту - Закон № 2011) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно частини 1 ст. 16 Закону № 2011 (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011 порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року за № 975, прийнятою на виконання ст. 16-3 Закону № 2011, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011, який набрав чинності з 01.01.2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У свою чергу, положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011 застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014 року.
Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011 доповнено абзацом другим такого змісту:
«У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Отже, суд зазначає, що обидві вищезазначені норми передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.
В той же час, у постанові Верховного суду від 22.08.2019 року (справа № 806/2180/18) викладено правовий висновок, згідно якого пункт 4 ст. 16-3 Закону № 2011 може бути застосовано до осіб, яким первинне встановлення інвалідності відбулося після 01.01.2014 року.
З огляду на вказану правову позицію та враховуючи, що первинна група інвалідності позивачу була встановлена у 2007 році, суд доходить висновку про неправомірність відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з вказаної підстави.
Між тим, у відповідності до ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011 (в редакції, що була чинною на дату зміни групи інвалідності позивачу) особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Зважаючи на те, що позивач звернувся з відповідною заявою у термін, що перевищує три роки з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, суд доходить висновку, що відмова у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є правомірною, а підстави для задоволення позову відсутні.
В свою чергу, інші доводи позивача про призначення одноразової грошової допомоги та задоволення позовних вимог судом не досліджуються, з огляду на самостійність та достатність встановленої обставини для відмови у задоволенні позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 року у справі № 320/5868/19.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідач довів правомірність своїх дій щодо відмови позивачу в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом на дату встановлення інвалідності.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда