ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
18 грудня 2019 року м. Київ№ 640/20439/19
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., при секретарі Хайло А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного з повідомлення (викликом) сторін, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімфарма» до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування наказу, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хімфарма» (далі також - ТОВ «Хімфарма», позивач) до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі також - Мінекономіки, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1398 від 02 жовтня 2018 року в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (далі також - оскаржуваний наказ).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Крім того, ухвалою суду від 19 листопада 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Державну податкову службу України (далі також - третя особа).
09 грудня 2019 року від Мінекономіки надійшло клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду, у зв'язку зі порушенням строку звернення до суду.
Вказане клопотання мотивовано тим, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав впродовж усієї дії спірного наказу, а відтак строк позовної давності для нього закінчився у квітні 2019 року, у той час як до суду він звернувся лише у жовтні 2019 року.
В судовому засіданні 18 грудня 2019 року представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про залишення позову без розгляду; представник відповідача просив суд залишити позов без розгляду з підстав, наведених у клопотанні.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, надав суду письмові пояснення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи клопотання відповідача, з урахуванням наданих на його обґрунтування доказів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 статті 122 КАС України).
За правилами ч. 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Матеріалами позовної заяви встановлено, що на підставі подання Державної фіскальної служби України №13914/5/99-99-14-06-02-16 від 03 серпня 2018 року, у зв'язку з простроченням дебіторської заборгованості в сумі 12 470, 00 доларів США по зовнішньоекономічному контракту № 11-2014 від 05 листопада 2014 року, укладеному між ТОВ «Хімфарма» та нерезидентом, фірмою «SRI SURYACHAKRA AGRO PRODUCTS PVT LTD» (Індія), Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було видано оскаржуваний наказ, згідно якого до позивача застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
При цьому, суд звертає увагу, що ухвалою від 30 жовтня 2019 року позовну заяву ТОВ «Хімфарма» без руху, із встановленням позивачу строку на усунення її недоліків, у тому числі шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
У своїй заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду ТОВ «Хімфарма» вказує, що позивач скористався правом досудового порядку вирішення спору шляхом направлення звернень до відповідача у період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року із доказами відсутності своєї вини в скоєні правопорушення, переліком і доказами застосування ним на протязі трьох років численних практичних заходів по поверненню авансового платежу.
Так, останній лист-звернення з проханням скасувати індивідуальну санкцію в порядку досудового врегулювання спору був направлений відповідачу 09 серпня 2019 року.
При цьому, оскільки позивачем не було отримано відповідь на таке звернення, вкладаючись у строк три місяці відповідно до ч. 4 статті 122 КАС України, ТОВ «Хімфарма» 23 жовтня 2019 року звернулось з позовом до адміністративного суду.
Положеннями статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакцій, чинній до 07 лютого 2019 року) передбачено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
Клопотання повинно містити такі документи:
лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України;
оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.
Водночас, Законом України «Про валюту і валютні операції», було внесені зміни до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зокрема, виключено статтю 37, якою регулювався порядок накладення, скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії спеціальних санкцій за порушення цього або пов'язаних з ним законів України.
Статтею 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності.
Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року набрав чинності 07 липня 2018 року та був введений в дію з 07 лютого 2019 року.
Більш того, з введенням в дію цього Закону, також втратив чинність Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 24 жовтня 2019 року.
При цьому, в ході судового засідання 18 грудня 2019 року, судом встановлено про обізнаність позивача з оскаржуваним наказом з моменту його прийняття.
Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (п. 8 ч. 1 статті 240 КАС України).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа «Gradescolo S.R.L. проти Молдови».
У цій справі суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.
Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15 лютого 2018 року по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Доводи позивача, що підставою для звернення до суду із відповідним позовом стали зміни законодавства, внаслідок яких товариство зверталось із заявами про скасування спірного наказу, а відтак строк звернення до суду має відраховуватись з дати останнього листа звернення (09 серпня 2019 року) не приймаються судом до уваги, оскільки предметом оскарження є саме наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1398 від 02 жовтня 2018 року в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (тобто чи прийнятий він на підставі та в межах повноважень, обґрунтований на час його видання і т.д.), а не дії/бездіяльність суб'єкта владних повноважень із приведення наказу у відповідність із Законом, який набрав чинність з 07 лютого 2019 року.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
Виходячи з наведеного у сукупності, суд вважає неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, підстав для поновлення позивачу такого строку не встановлено, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248 КАС України, суд -
Залишити без розгляду позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хімфарма» до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк