ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 грудня 2019 року № 640/21060/19
за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»
до Антимонопольного комітету України
треті особи Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)
про визнання недійсним рішення в частині
Суддя - Вовк П.В.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі також - КП «Житло-Сервіс», позивач) до Антимонопольного комітету України (далі також - АМКУ, відповідач), в якому позивач просить суд визнати недійсними п.п. 2-4 резолютивної частини рішення АМКУ «Про результати розгляду справи про державну допомогу» від 26 вересня 2019 року № 645-Р щодо визнання підтримки, яка надається КП «Житло-Сервіс» відповідно до рішення Київської міської ради «Про державний бюджет міста Києва на 2019 рік» від 13 грудня 2018 року № 416/6467, Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 грудня 2017 року № 1042/4049, рішення Київської міської ради від 13 грудня 2018 року № 415/6466 «Про внесення змін до Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 грудня 2017 року № 1042/4049», для здійснення функцій замовника, державною допомогою, яка є недопустимою для конкуренції відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» та припинення надання КП «Житло-Сервіс» вказаної допомоги.
Ухвалою суду від 06 листопада 2019 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено, у зв'язку з її належністю до категорії справ незначної складності у відповідності до вимог п. 10 ч. 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи вимог ч.ч. 1-2 статті 257 КАС України, здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Також вказаною ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі також - треті особи).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність оскаржуваного рішення з огляду на хибність вказаних у ньому висновків щодо можливості застосування передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» процедур до визначення замовника будівництва. Тому, відповідно, вважає, що в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про розповсюдження дії вимог Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» на правовідносини щодо призначення Київською міською радою КП «Житло-Сервіс» замовником будівництва та виділення йому на цій підставі коштів місцевого бюджету.
Також позивач зазначає, що витрати, пов'язані із виконанням функції замовника будівництва у встановленому законом порядку розраховуються відповідними виконавцями (проектувальниками), що згідно із законодавством одержали кваліфікаційний сертифікат, після чого перевіряються уповноваженими експертними організаціями. А тому висновок відповідача про відсутність належного обґрунтування витрат позивача, пов'язаних із виконанням функції замовника будівництва, є незаконним.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного рішення.
Також свої письмові пояснення, в яких ставить питання про необхідність відмови в задоволенні заявлених позовних вимог, було надано третіми особами.
Крім того, позивачем було надано суду відповідь на відзив АМКУ.
Ухвалою суду від 04 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача про розгляд справи №640/21060/19 за правилами загального позовного провадження та клопотання про розгляд такої справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
11 грудня 2019 року представником позивача також було подано клопотання про здійснення розгляду даної справи у судовому засіданні із повідомленням сторін, яке не підлягає задоволенню, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у не вимагають його проведення для повного та всебічного встановлення обставин справи, що вже було встановлено ухвалами суду від 06 листопада 2019 року та 04 грудня 2019 року.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 грудня 2017 року № 1559 «Про реконструкцію будівлі майстерні комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Школа спорту» на вулиці Преображенській, 17, у Солом'янському районі» вирішено здійснити реконструкцію будівлі майстерні комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Шкода спорту» на вулиці Преображенській, 17, у Солом'янському районі м. Києва та визначено КП «Житло-Сервіс» замовником вказаних робіт.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23 квітня 2019 року № 731 внесені зміни до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 грудня 2017 року № 1559 «Про реконструкцію будівлі майстерні комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Школа спорту» на вулиці Преображенській, 17, у Солом'янському районі», зокрема, зазначено, що фінансування робіт з реконструкції буде здійснюватися у межах асигнувань, передбачених Програмою економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020 роки.
У зв'язку з наведеним, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав до АМКУ повідомлення про нову державну допомогу, за результатами розгляду якого АМКУ порушив справу про державну допомогу. Наслідком розгляду вказаної справи стало прийняття відповідачем 26 вересня 2019 року рішення «Про результати розгляду справи про державну допомогу» № 645-Р.
Вказаним рішенням, зокрема, визнано, що підтримка, яка надається відповідно до рішення Київської міської ради «Про державний бюджет міста Києва на 2019 рік» від 13 грудня 2018 року № 416/6467, Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 грудня 2017 року №1042/4049, рішення Київської міської ради від 13 грудня 2018 року № 415/6466 «Про внесення змін до Програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 грудня 2017 року №1042/4049» позивачу для здійснення функцій замовника будівництва у розмірі 2 000, 0 тис. грн., є державною допомогою, недопустимою для конкуренції відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» та припинено надання позивачу вказаної допомоги.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 1 Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», державна допомога суб'єктам господарювання (далі - державна допомога) - підтримка у будь-якій формі суб'єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.
Згідно з приписами статті 8 Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», у повноваженим органом є Антимонопольний комітет України.
До повноважень Уповноваженого органу належить:
1) отримання та розгляд повідомлень про нову державну допомогу від надавачів такої допомоги у порядку, встановленому цим Законом;
2) визначення належності до державної допомоги заходів з підтримки суб'єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, оцінювання допустимості державної допомоги для конкуренції, прийняття рішень, передбачених цим Законом;
3) збирання та проведення аналізу інформації про заходи з підтримки суб'єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, вимагання від надавачів та отримувачів державної допомоги, їх посадових осіб інформації, у тому числі з обмеженим доступом, необхідної для прийняття рішень, передбачених цим Законом;
5) прийняття рішень про:
тимчасове припинення надання незаконної державної допомоги відповідно до цього Закону;
припинення та повернення незаконної державної допомоги, визнаної недопустимою для конкуренції.
Як вже зазначалось, за наслідком розгляду повідомлення Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про нову державну допомогу, АМКУ визнав надану позивачу підтримку державною допомогою, недопустимою для конкуренції відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» та припинив надання вказаної допомоги. При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на встановлених ним обставинах спотворення економічної конкуренції внаслідок визначення позивача замовником будівництва без проведення конкурсу.
Так, відповідно до пп. 2 п. «а» ч. 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності.
На думку суду, правова конструкція зазначеної норми не передбачає можливості її неоднакового сприйняття, розуміння та, відповідно застосування, оскільки однозначно вказує на можливість делегування виконавчим органом, в тому числі, міської рад, яким в даному випадку є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності виключно на конкурсній основі.
Таким чином, визначення замовника реконструкції будівлі майстерні комплексної дитячо-юнацької спортивної школи «Школа спорту» на вулиці Преображенській, 17, у Солом'янському районі, могли здійснюватись лише в межах конкурсних процедур, передбачених чинним законодавством, про які буде зазначено нижче.
В даному ж випадку передача функцій замовника реконструкції була здійснена шляхом видачі розпорядчого акту - розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 грудня 2017 року № 1559, тобто без проведення конкурсу.
Суд критично оцінює доводи позивача та третіх осіб про те, що у відносинах між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та КП «Житло-Сервіс» не мала місце передача функцій замовника реконструкції, оскільки КП «Житло-Сервіс» було створене Київською міською радою з метою виконання функцій, в тому числі, замовника реконструкції об'єктів комунальної власності, а тому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) не було делеговано КП «Житло-Сервіс» функцій замовника реконструкції, а такі функції здійснюються виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) самостійно через підпорядковане комунальне підприємство.
Так, дійсно, відповідно до п. 2.2.7 Статуту КП «Житло-Сервіс», предметом діяльності підприємства є, зокрема, виконання функцій замовника будівництва житлових будинків і об'єктів обслуговування населення, комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, капітальних ремонтів житлових та нежитлових будинків і споруд відповідно до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Таким чином, положення Статуту КП «Житло-Сервіс» не підтверджують наявність у позивача повноважень щодо виконання функцій замовника саме реконструкції житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності.
Більше того, положення пп. 2 п. «а» ч. 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає можливість набуття функцій замовника реконструкції житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності виключно виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, як самостійним суб'єктом права. Вказане положення не наділяє таким правом будь-яких окремих структурних підрозділів виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, утворених ним або відповідною радою підприємств, організацій, установ, які перебувають у їх підпорядкуванні.
Таким чином, наведені доводи позивача та третіх осіб суд визнає безпідставними.
Щодо позиції позивача про неможливість проведення конкурсу з метою визначення замовника реконструкції у порядку, передбаченому Законом України «Про публічні закупівлі», оскільки дія такого закону не може розповсюджуватись на відповідні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 ч. 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі», предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.
Відповідно до п. 22 ч. 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» роботи - проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація існуючих об'єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення, роботи з нормування в будівництві, геологорозвідувальні роботи, технічне переоснащення діючих підприємств та супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги, що включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт.
Виходячи зі змісту п.п. 5.8.3 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», зведений кошторисний розрахунок містить, зокрема, главу 10 «Утримання служби замовника». Згідно з п.п. 5.8.13 до глави 10 «Утримання служби замовника» включаються, зокрема, кошти на утримання служби замовника (включаючи кошти на здійснення технічного нагляду).
Таким чином, оскільки кошти на утримання служби замовника включені до кошторисного розрахунку вартості об'єкту будівництва, послуги служби замовника можуть бути предметом закупівлі.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі», основними функціями Уповноваженого органу є розроблення і затвердження нормативно-правових актів, необхідних для виконання цього Закону, узагальнення практики здійснення закупівель, у тому числі міжнародної; надання узагальнених відповідей рекомендаційного характеру щодо застосування законодавства у сфері закупівель, надання безоплатних консультацій рекомендаційного характеру з питань закупівель на інформаційному ресурсі Уповноваженого органу.
Отже, надання консультацій з питання визначення коду, за яким має здійснюватися закупівля послуг служби замовника віднесено до компетенції Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Відповідно до розділу III Порядку визначення предмета закупівлі затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17 березня 2016 року № 454, визначення предмета закупівлі робіт здійснюється замовником згідно з п. 22 ч. 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» за об'єктами будівництва та з урахуванням ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року № 293, із зазначенням у дужках предмета закупівлі відповідно до показників другої - п'ятої цифр Єдиного закупівельного словника.
Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених положень вбачається, що послуги замовника щодо здійснення реконструкції житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності, можуть бут предметом закупівлі у розумінні вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а тому, визначена таким законом процедура закупівлі може бути застосована у процесі делегування на конкурсній основі функцій замовника реконструкцію, як це передбачено пп. 2 п. «а» ч. 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Більше того, суд погоджується з доводами відповідача про те, що в електронній системі закупівель наявні приклади закупівлі саме послуг служби замовника, зокрема:
1) https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-06-12-000425-b.
Найменування замовника - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області.
Дата оприлюднення - 12 червня 2018 року.
Інформація про предмет закупівлі - Здійснення функцій служби замовника та технічний нагляд за будівництвом "ДСТУ Б.,Д. 1.1-1:2013 Капітальний ремонт приміщень Куп'янського міськрайонного суду Харківської області розташованого за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. 1 Травня, 27 А».
ДК 021:2015: 71520000-9 - Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт.
За результатом закупівлі був укладений договір, за яким виконавець бере на себе зобов'язання за дорученням замовника здійснювати функції служби замовника та технічний нагляд за будівництвом (код ДК 021:2015-71520000-9).
2) https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-10-23-001891-b.
Найменування замовника - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області.
Дата оприлюднення - 03 березня 2017 року.
Інформація про предмет закупівлі - Здійснення функцій служби замовника та технічний нагляд за будівництвом щодо об'єкта: "Реконструкція будівлі (Літ.А-2,А') під будівлю суду за адресою:вул.Перемоги, 1076 в М.Запоріжжі"
ДК 021:2015: 71520000-9 - Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт
За результатом закупівлі був укладений договір, за яким виконавець бере на себе зобов'язання за дорученням замовника здійснювати функції служби замовника та технічний нагляд за будівництвом.
3) https://prozorro.gov.ua/en/tender/UA-2019-10-24-001904-c.
Найменування замовника - Департамент культури і туризму Запорізької міської ради.
Дата оприлюднення - 24 жовтня 2019 року.
Інформація про предмет закупівлі - Виконання робіт із технічного нагляду та окремих функцій утримання служби замовника за об'єктом будівництва «Реконструкція будівлі комунального закладу Палац культури «Орбіта» по вул. Лєрмонтова, 9 в м. Запоріжжя (CPV ДК 021:2015-71240000-2 Архітектурні, інженерні та планувальні послуги).
CPV Code: 71240000-2 - Архітектурні, інженерні та планувальні послуги.
За результатом закупівлі був укладений договір, за яким виконавець бере на себе зобов'язання за дорученням замовника здійснювати, в тому числі, функції утримання служби замовника за об'єктом будівництва.
Крім того, відповідно до ч. 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон застосовується:
до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;
до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
У той же час ч.ч. 3, 4 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» містять перелік випадків, на які дія цього Закону не поширюється. Зазначена стаття не містить як виключення із дії Закону послуг замовника будівництва.
Таким чином, твердження позивача про те, що послуги служби замовника не можуть бути предметом закупівлі, визнаються судом безпідставними, оскільки положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про публічні закупівлі» мають застосовуватись до спірних правовідносин сукупно так як жодна конкуренція між ними в цій частині відсутня.
Відповідно до ч. 2 статті 8 Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», до повноважень Уповноваженого органу належить, зокрема, визначення належності до державної допомоги заходів з підтримки суб'єктів господарювання за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів, оцінювання допустимості державної допомоги для конкуренції, прийняття рішень, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 3 Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», дія цього Закону не поширюється на підтримку господарської діяльності, пов'язаної з наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, V частині компенсації обґрунтованих витрат на надання таких послуг.
Відповідно до статті 264 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом (далі - ЄС), Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода), сторони домовились, що вони застосовуватимуть статті 262, 263 (3) або 263 (4) Угоди з використанням як джерела тлумачення критеріїв, що випливають із застосування статей 106, 107 та 93 Договору про функціонування ЄС, зокрема, відповідну судову практику Суду Європейського Союзу, а також відповідне вторинне законодавство, рамкові положення, керівні принципи та інші чинні адміністративні акти Європейського Союзу.
Пунктом 46 Повідомлення Європейської комісії щодо застосування правил державної допомоги Європейського Союзу до компенсації, що надається за надання послуг загального економічного інтересу (Офіційний вісник Європейського Союзу С 8/4 від 11 січня 2012 року) (далі - Повідомлення Комісії), передбачено, що за відсутності правил на рівні Європейського Союзу, якими б визначався обсяг послуг що становлять загальних економічний інтерес (далі також - ПЗЕІ), держави-члени мають широкий спектр повноважень щодо визначення ПЗЕІ та щодо надання компенсації суб'єкту господарювання, що надає такі послуги. Зазначеним Повідомленням Комісії також закріплюються критерії, раніше викладені у Рішенні Суду ЄС у справі С-280/00 Altmark Trans Gmbh, Regierungsprasidium Magdeburg v Nahverkehrsgesellschaft Altmark GmbH (далі - Рішення у справі Альтмарк), визначено умови, за яких компенсація за надання ПЗЕІ не становить державну допомогу.
Відповідно до Рішення у справі Альтмарк, компенсація витрат на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, не становить державну допомогу суб'єктам господарювання, якщо задовольняються такі чотири критерії (далі - критерії Альтмарк):
1. Суб'єкт господарювання, що отримує компенсацію, повинен фактично виконувати зобов'язання щодо надання таких послуг, а послуги повинні бути чітко визначені; покладення зобов'язання з надання ПЗЕІ повинне бути виражене актом, який залежно від особливостей законодавства, може мати законодавчий або регуляторний характер, або виражатись у формі договору. У такому акті повинно, як мінімум, бути визначено:
1) зміст і тривалість зобов'язань з надання ПЗЕІ;
2) назва суб'єкта господарювання і, де це необхідно, територія, на яку
поширюються його послуги;
3) характер будь-яких виключних або спеціальних прав, які було надано державним органом влади суб'єкту господарювання щодо ПЗЕІ;
4) методику розрахунку компенсації, контролю та перегляду компенсації;
5) механізм для уникнення і повернення надмірної компенсації.
Зобов'язання для позивача щодо здійснення функцій замовника чітко визначене відповідними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією). Однак, як вже зазначалось, відповідно до пп. 2 п. «а» ч. 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності.
Таким чином, КП «Житло-Сервіс», було визначені замовником без проведення конкурсу, всупереч вимогам Закону України «про місцеве самоврядування в Україні», тобто КП «Житло-Сервіс» не може вважатись належним отримувачем державної допомоги.
2. Параметри, на підставі яких обчислюється компенсація, є визначеними заздалегідь об'єктивним і прозорим способом.
Компенсація витрат на утримання служби замовника визначається відповідно до п. 5.8.13 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» в обґрунтованому замовником розмірі, але не більше ніж 2,5 % від підсумку графи 7 глав 1-9 зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкту будівництва.
Однак, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» містять лише загальне правило, за яким компенсація має не перевищувати 2,5 %, та не містять переліку витрат служби замовника, параметрів для розрахунку компенсації тощо, що не дає можливості стверджувати про обґрунтованість розміру компенсації.
Таким чином, зазначеного критерію в межах спірних правовідносин дотримано не було.
3. Компенсація не є надмірною і не перевищує необхідної суми для покриття всіх або частини витрат, яких зазнає суб'єкт господарювання у зв'язку з наданням послуг загального економічного інтересу. Зокрема, компенсація не може перевищувати суму, необхідну для покриття чистої фінансової різниці між понесеними витратами та отриманими доходами підприємства при виконанні зобов'язання надавати відповідні громадські послуги загального інтересу, з урахуванням доходу, який залишається у підприємства, та розумного рівня прибутку.
Як вбачається з матеріалів справи та не було спростовано позивачем, Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не було надано відповідачу доказів того, що компенсація не є надмірною і не перевищує необхідної суми для покриття всіх або частини витрат, яких зазнає суб'єкт господарювання у зв'язку з наданням ПЗЕІ щодо кожного конкретного об'єкта будівництва/реконструкції.
Відтак, зазначеного критерію дотримано не було.
4. Якщо суб'єкт господарювання, який виконує зобов'язання щодо надання публічної послуги, не обирається відповідно до процедури публічних закупівель, яка б дозволила відібрати учасника, здатного надавати ці послуги з найменшими витратами для громади, необхідний рівень компенсації визначається на підставі аналізу витрат, які були б понесені типовим суб'єктом господарювання, добре керованим та належним чином забезпеченим відповідними активами.
Як вже зазначалось, КП «Житло-Сервіс» не було обране на конкурсних засадах для здійснення функцій замовника, також відсутня інформація про те, що аналіз витрат було розраховано з урахуванням витрат, які були б понесені типовим суб'єктом господарювання, який зміг би надавати такі послуги, що свідчить про недотримання і зазначеного критерію.
Таким чином, при дотриманні усіх чотирьох вищезазначених критеріїв, компенсація обґрунтованих витрат на надання ПЗЕІ не становитиме державну допомогу суб'єктам господарювання. У випадку, якщо компенсація обґрунтованих витрат за надання ПЗЕІ не відповідає 4 зазначеним вище кумулятивним критеріям, такий захід становитиме державну допомогу суб'єктам господарювання.
Враховуючи викладене, оскаржуваним рішенням було правомірно встановлено, що підтримка позивача, пов'язана з виконанням функцій замовника, не відповідає всім 4 критеріям Альтмарк, а отже, не може вважатися компенсацією обґрунтованих витрат на надання послуг, що становлять загально економічний інтерес, а є державною допомогою, недопустимою для конкуренції відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання».
Відтак, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного рішення в частині припинення надання державної допомоги КП «Житло-Сервіс», а тому, відповідно, не вбачається підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення, в частині, що досліджувалась судом, відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25-Б; код ЄДРПОУ 31025659) до Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45; код ЄДРПОУ 00032767), треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 42; код ЄДРПОУ 24378016), виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 00022527), визнання недійсним рішення в частині - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк