ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 грудня 2019 року № 640/14748/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., за участю секретаря судових засідань Мельник А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
до Державного підприємства Завод «Арсенал»
про стягнення заборгованості у розмірі 1 764 796,67 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Карпенко Ю.А., Коваленко О.В.
від відповідача: Кошель І.М.,
На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 грудня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.
Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства Завод «Арсенал» (далі - відповідач) в якій просить стягнути заборгованість у розмірі 1 764 796,67 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за списком 1 та 2 шкідливих професій та відповідними розрахунками, ДП Завод «Арсенал» має заборгованість у сумі 1 764 796,67 грн. за період з листопада 2017 року по червень 2019 року включно.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмовому відзиву на позовну заяву та пояснень.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Державне підприємство Завод "Арсенал" (код ЄДРПОУ 14310520) перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" визначено ДП Завод "Арсенал" до сплати розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком 1 у розмірі 820 281,15 грн. та за Списком 2 у розмірі 944 515,52 грн. за період з 01.11.2017 р. по 30.06.2019 р., що в загальному розмірі становить 1 764 796,67 грн.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем суми на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вказаний період у розмірі 1 764 796,67 грн., позивач звернувся з позовом до суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Порядок компенсації витрат на виплату і доставку пільгових пенсій Пенсійному Фонду України визначено у Прикінцевих положеннях Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.16 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
До набрання чинності Законом питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів "а", "б"-"з" ч.1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до положень якого відповідач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно п.а) статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Відповідно до п.б) статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (надалі - Інструкція №21-1), встановлено розміри витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підлягають відшкодуванню.
Відповідно до п.6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно п. 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з 01 листопада 2017 року по 30 червня 2019 року відповідачем до сплати належить 1 764 796,67 грн.
Доказів оскарження дій органу Пенсійного фонду України щодо визначення розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01 листопада 2017 року по 30 червня 2019 року, відповідачем до суду не надано. При цьому, матеріали справи містять докази надсилання позивачем відповідачу відповідних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.
Щодо доводів відповідача про те, що ДП Завод "Арсенал" не є правонаступником ВО "Завод Арсенал", а тому не має заборгованості перед пенсійним фондом, суд зазначає наступне.
Як вбачається із статуту ВО "Завод Арсенал", затвердженого Головою Держоборонпроммашу 14 листопада 1991 року, до складу об'єднання входив Завод "Арсенал" імені В.І.Леніна (головне самостійне підприємство з місцем знаходження в місті Києві по вулиці Московській, 8), Центральне конструкторське бюро (самостійне підприємство за тією ж адресою), та ряд інших самостійних підприємств. Як Завод "Арсенал" імені В.І.Леніна, так і Центральне конструкторське бюро були окремим юридичними особами.
У грудні 1993 року Міністерством машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України затверджено статут ДП завод "Арсенал", зареєстрований Печерською районною державною адміністрацією міста Києва 07 квітня 1994 року. Зі змісту статуту не вбачається, що Підприємство є правонаступником ВО "Завод Арсенал". В той же час, не заперечується факт утворення ДП завод "Арсенал" на виробничій базі саме колишнього головного самостійного підприємства з місцем знаходження в місті Києві по вулиці Московській, 8.
Також, з матеріалів справи вбачається, що Центральне конструкторське бюро постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 року №987 перетворене у казенне підприємство (КП) "Центральне конструкторське бюро "Арсенал".
10 квітня 2009 року розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про перейменування КП "Центральне конструкторське бюро "Арсенал" та реорганізацію державного підприємства завод "Арсенал" і державного науково-дослідного підприємства "Український технологічний центр оптичного приладобудування" №525-р прийнято пропозицію Національного космічного агентства України щодо перейменування казенного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Арсенал" в КП СПБ "Арсенал". Вирішено реорганізувати завод "Арсенал" і державне науково-дослідне підприємство "Український технологічний центр оптичного приладобудування" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал".
28 травня 2009 року наказом НКАУ "Про реорганізацію ДП завод "Арсенал" №141 на виконання Розпорядження №525-р реорганізовано завод "Арсенал" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал"; припинено діяльність ДП завод "Арсенал".
16 листопада 2009 року комісією з припинення заводу "Арсенал" та КП СПБ "Арсенал" було підписано передавальний акт передання всього майна, прав та обов'язків заводу "Арсенал" до КП СПБ "Арсенал" в результаті приєднання, затверджений наказом НКАУ від 18 листопада 2009 року №376.
Відповідно до пункту 2 зазначеного акта комісія передала, а КП СПБ "Арсенал" прийняло все майно, права та обов'язки об'єкта приєднання заводу "Арсенал" згідно з даними результатів інвентаризації станом на 01 червня 2009 року та балансу заводу "Арсенал" станом на 01 жовтня 2009 року, а 24 листопада 2009 року до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи заводу "Арсенал".
24 березня 2011 року Київським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову у справі № 2а-6913/09/2670, якою задоволено позов Первинної профспілкової організації заводу "Арсенал" до Кабінету Міністрів України, НКАУ, третя особа на стороні відповідачів КП СПБ "Арсенал", про часткове визнання незаконним пункту 2 Розпорядження №525-р та Наказу №141. Визнано незаконним та скасовано положення пункту 2 Розпорядження №525-р у частині реорганізації заводу "Арсенал" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал". Визнано незаконним та скасовано Наказ №141.
У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19 травня 2011 року проведено скасування реєстраційної дії про припинення юридичної особи ДП заводу "Арсенал" на підставі судового рішення.
Згідно з наказом Державного космічного агентства України від 26 грудня 2011 року №411 завод "Арсенал" поновив свою діяльність в наслідок виділення з КП СПБ "Арсенал".
Відповідно до постанов Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, 19 березня 2015 року, 28 липня 2015 року відмовлено Управлінню ПФ у задоволенні позову про стягнення з ДП Завод "Арсенал" заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року № К/800/42023/15 у справі за позовом Управління Пенсійного фонду в Печерському районі м. Києва до ДП Завод "Арсенал" про стягнення заборгованості з відшкодування пенсії за період з 25 серпня по 25 грудня 2014 року у розмірі 278 797,66 грн касаційну скаргу ДП Завод "Арсенал" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року у справі К/800/37963/15 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі №826/7677/15 у справі за позовом Управління ПФУ в Печерському районі м. Києва до ДП Завод "Арсенал" про стягнення заборгованості скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2015 року залишено без змін. У даному судовому рішенні Вищий адміністративний суд встановив наявність у ДП Завод "Арсенал" обов'язку відшкодувати органу Пенсійного фонду витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної відповідно до п "б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Щодо постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, якою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року про стягнення заборгованості скасовано, то колегія суддів звертає увагу, що Вищий адміністративний суд України зазначене судове рішення не переглядав, а відмовив у відкритті касаційного провадження так як рішення апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягало.
З урахуванням наведеного суд не бере до уваги посилання відповідача на судові рішення, відповідно до яких відмовлено пенсійному органу у стягненні заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року визнано незаконним та скасовано положення п.2 Розпорядження №525-р у частині реорганізації заводу "Арсенал" шляхом приєднання до КП СПБ "Арсенал" та наказ №141, у зв'язку з чим було відновлено попереднє правове становище підприємства.
Розподільчий баланс майна, прав та обов'язків між КП СПБ "Арсенал" та ДП Завод "Арсенал", затвердженого головною державного космічного агентства України від 07 вересня 2012 року, в частині неповернення обов'язків щодо сплати сум відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам суперечить зазначеному судовому рішенню.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Окружного адміністративного суду м Києва від 30 квітня 2015 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року, справа № 826/1236/15; та рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2018 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі №826/16556/17.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до позовної заяви розрахунок фактичних витрат на доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із зазначенням прізвища осіб, яким призначена пенсія на пільгових умовах.
Відповідач не надав жодного доказу та не навів відповідних доводів у спростування викладених даних у вищезазначеному розрахунку Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Не спростовано відповідачем і розміру заборгованості 1 764 796,67 грн., яка підтверджена відповідними розрахунками позивача.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, на підставі вищевикладеного та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.11.2017 року. по 30.06.2019 р. за Списком 1 в сумі 820 281,15 грн. та Списком 2 в сумі 944 515,52 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства Завод "Арсенал" (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код ЄДРПОУ 14310520) заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.11.2017р. по 30.06.2019 р. за Списком 1 та Списком 2 у загальному розмірі 1 764 796 (один мільйон сімсот шістдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто шість) гривень 67 копійок на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Повний текс рішення складено та підписано 17.12.2019 р.