ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 грудня 2019 року № 640/1143/19
Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач, ГУ ПФУ в Київській області), у якій просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком.
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до страхового стажу 18 років 9 місяців 4 дні відповідно до записів у трудовій книжці, а також зарахувати до страхового стажу період з 27.09.2000 по 30.12.2016, у який діяла як фізична особа-підприємець.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві має право на отримання пенсії за віком відповідно до діючого законодавства. Незгода відповідача призначити пенсію є необґрунтованою, з огляду на неврахування відомостей про страховий стаж ОСОБА_1 .
У відзиві відповідач зазначив, що діяв виключно на підставі законів України, наказів Кабінету Міністрів України та інструкцій, затверджених постановами Пенсійного фонду України.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 03.10.2018 № 87244/03 у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 06.09.2018 відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки, за висновком ГУ ПФУ в м. Києві, станом на 31.12.2018 позивач мала 4 роки, 11 місяців, 10 днів страхового стажу, що недостатньо для призначення відповідної пенсії.
Не погоджуючись із діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Частиною 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (Порядок № 637).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. «а» абзацу 3 частини 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру
За наявними у матеріалах справи копіями трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено страховий стаж позивача у наступні періоди: 01.09.1975- 20.07.1977, 21.07.1977- 28.09.1977, 07.03.1978- 18.12.1979, 18.07.1980- 30.10.1980- 10.04.1981- 31.05.1995, 29.09.2014- 08.10.2014. Зазначені періоди у сумі становлять 18 років, 9 місяців, 4 дні.
Головне управління Пенсійного фонду України у відзиві та у листі від 03.10.2018 № 87244/03, яким відмовлено у призначенні пенсії, жодним чином не пояснює причину неврахування зазначеного у трудовій книжці страхового стажу, жодного іншого рішення про відмову у призначенні пенсії із зазначенням чітких підстав для такої відмови та неврахування відомостей трудової книжки відповідачем не надано.
За таких обставин, суд убачає порушення принципу обґрунтованості, що полягає у неврахуванні обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також принципу правової визначеності, відповідно до якого рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути зрозумілим та доступним.
З приводу зарахування трудового стажу за період перебування фізичною особою-підприємцем, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 у період з 27.09.2000 по 29.12.2016 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що свідчать відомості з ЄДРПОУ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пп. 1 п. 31 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Зазначеною нормою встановлено умови, за яких періоди підприємницької діяльності включаються до страхового стажу, серед яких:
- здійснення такої діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку;
- період встановлений з 01.07.2000 по 31.12.2017;
- обов'язкова сплата страхових внесків, незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
За висновком суду, сплата таких внесків передбачає дію суб'єкта підприємницької діяльності, спрямовану на зарахування на відповідний казначейський рахунок невизначеної суми коштів. За таких обставин, періоди, за які страховий (єдиний) внесок не сплачувався не може бути зарахований до страхового стажу (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
У матеріалах справи наявні копії патентів Державної податкової інспекції України (патент), видані ОСОБА_1 на такі періоди: 01.08.2002- 31.08.2002, 02.09.2002- 31.10.2002 (патент серії НОМЕР_3), 01.06.2003- 31.12.2003 (патент серії НОМЕР_4), 01.10.2004- 30.11.2004, 09.12.2004- 30.04.2005 (патент серії НОМЕР_5), 01.09.2009- 30.09.2009 (патент серії НОМЕР_6). Зазначені періоди у сумі становлять 1 рік 6 місяців.
Оскільки суб'єкти підприємницької діяльності, які сплачували фіксований податок звільняються від сплати єдиного внеску, зазначені періоди також протиправно невраховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (Порядок № 22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку..
Розділом ІІ Порядку № 22-1 визначено документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з пп. 2 п 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Таким чином, до періодів, у яких господарську діяльність ОСОБА_1 за фіксованим податком можливо підтвердити патентом Державної податкової інспекції України включаються: 01.08.2002-31.08.2002, 02.09.2002- 31.10.2002 (патент серії НОМЕР_3), 01.06.2003- 31.12.2003 (патент серії НОМЕР_4) та у сумі становлять 10 місяців.
Зазначені періоди, за висновком суду також підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1
З 01.01.2004 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
У матеріалах справи наявна довідка форми ОК-5, в якій містяться відомості про застраховану особу. Відповідно до зазначеної довідки ОСОБА_1 сплачувала страхові (єдині) внески у наступні періоди: 01.01.2004- 31.12.2004, 01.01.2005- 31.01.2005, 01.05.2005- 31.07.2005, 01.09.2005- 31.12.2005, 01.01.2006- 30.04.2006, 01.08.2006- 31.08.2006, 01.10.2006- 31.12.2006, 01.10.2014- 31.10.2014. Згадані періоди у сумі становлять 2 роки, 5 місяців.
Пояснення ГУ ПФУ в м. Києві щодо неврахування зазначених періодів до страхового стажу позивача відсутні.
Водночас, відомості щодо системи оподаткування СПД ОСОБА_1 у період з 01.01.2004 по 31.12.2011 не надані до ГУ ПФУ в м. Києві, а також суду. Згідно довідки Головного управління Державної фіскальної служби України № 5656/С/26-51-13-02 від 21.06.2018, ОСОБА_1 з 01.01.2012 по 30.09.2013 працювала на спрощеній системі оподаткування, з 01.10.2013 по 30.12.2016 - на загальній системі.
Таким чином, у період з 01.01.2004 не підлягає зарахуванню до страхового стажу на підставі пп. 1 п. 31 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не зважаючи на це, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) (ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Оскільки у періоди, зазначені в довідці ОК-5 ОСОБА_1 страховий внесок сплачувався у мінімальному розмірі, до страхового стажу підлягає зарахуванню 2 роки, 5 місяців, що убачаються зі згаданої довідки.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол), Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов'язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.
Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.
Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч приписам ст. 58 Конституції України заради задоволення такого інтересу. За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як невиправдані та протиправні в частині неврахування страхового стажу за документами, що містяться у пенсійній справі ОСОБА_1 .
Розглядаючи можливість виплати ненарахованої пенсії за минулий час, суд звертає увагу на ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
За висновком суду, суми пенсії недоотримані позивачем з вини ГУ ПФУ в м. Києві, наслідком чого є обов'язок останнього виплатити відповідні суми за минулий час без обмеження будь-яким строком, ураховуючи компенсацію втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи недоведеність відповідачем обставин, за яких страховий стаж ОСОБА_1 не врахований під час розгляду заяви про призначення пенсії, а також обставин, за яких можливе позбавлення особи права мирного володіння майном, яким також є пенсія у розумінні ст. 1 Першого протоколу, суд убачає підстави для задоволення позову частково.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 18 років, 9 місяців, 4 дні відповідно до трудової книжки.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 3 роки, 3 місяці за період роботи, як суб'єкт підприємницької діяльності з 27.09.2000 по 30.12.2016.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко