Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
10 грудня 2019 р. № 520/8605/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Іванова І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України Харківського прикордонного загону про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати наказ №421-ОС від 20.12.2018 року та наказ №247-ОС від 27.05.2019 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ст. прапорщика ОСОБА_1 їх неправомірними та скасувати;
- зобов'язати Державну прикордонну службу України Харківський прикордонний загін виплатити премії, яких був позбавлений ОСОБА_1 , на підставі неправомірних наказів № 421-ОС та № 247- ОС;
- стягнути з Державної прикордонної служби України Харківського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень).
Ухвалою суду від 30.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.11.2019 року клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено частково; позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної прикордонної служби України Харківського прикордонного загону (вул. Клочківська, буд. 228 П, м. Харків, 61000) про визнання наказів протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди в частині позовних вимог про визнання наказу №421-ОС від 20.12.2018 року та наказу №247-ОС від 27.05.2019 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ст. прапорщика ОСОБА_1 неправомірними та скасування - залишено без розгляду; у задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
Отже, подальший розгляд справи здійснюється судом за наступними позовними вимогами:
- зобов'язати Державну прикордонну службу України Харківський прикордонний загін виплатити премії, яких був позбавлений ОСОБА_1 , на підставі неправомірних наказів № 421-ОС та № 247- ОС;
- стягнути з Державної прикордонної служби України Харківського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень).
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у травні 2019 року він дізнався від командира, що його позбавили премії за квітень наказом №189-ОС від 19.04.2019 року, після чого він почав дізнаватися про обставини того, за який саме проступок його було позбавлено премії та з яких підстав. Так, позивачем вказано, що ним були направлені запити та заяви про надання для ознайомлення копій наказів, на підставі яких його позбавлено премій та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, проте у наданні таких наказів було відмовлено та в цілому проігноровано. Також позивачем вказано, що попередньо він звертався до відповідача з метою отримання зазначених наказів, а після відмови у їх наданні звернувся із позовною заявою до Дзержинського районного суду м. Харкова, за наслідками чого було винесено ухвалу про порушення підсудності та запропоновано звернутися до Харківського окружного адміністративного суду. Водночас, позивачем зазначено, що його було позбавлено річної премії на підставі наказу №421-ОС від 20.12.2018 року за порушення ст. 257, розд. 6, ч. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке було вчинено 10.12.2018 року. Позивачем вказано, що жодних порушень дисципліни він не допускав, посадові обов'язки виконував сумлінно, проте керівництво не пропонувало надати пояснення перед виданням наказів або ж ознайомитись із такими наказами. Зі змісту позовної заяви вбачаються доводи позивача стосовно того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності призвело до душевних страждань, почуття подавленості, страху, болю, розчарування, недовіри до людей, що поселились у серці позивача та є підставою для відшкодування шкоди у розмірі 100000,00 грн. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду задля захисту порушених прав позивача.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на його необґрунтованість та недоведеність. При цьому, представником відповідача вказано, що наказами відповідача № 421-ОС та № 247-ОС позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, але премію позивачу за квітень не було виплачено у зв'язку з прийняттям наказу № 189-ОС від 19.04.2019 року. Водночас, вказано, що позивачем не зазначено належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. Відтак, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов та письмових поясненнях.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 старший прапорщик проходить службу на оперативно-бойовій прикордонній комендатурі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, на посаді інспектора прикордонної служби ІІ категорії - водія 2 групи розвідки відділення розвідки ОБПК «Харків».
В травні 2019 року позивачу стало відомо, його позбавлено премії за квітень наказом № 189-ОС від 19.04.2019 року.
Зі змісту позовної заяви вбачається зазначення доводів того, що, дізнаючись про підстави позбавлення премії за квітень, позивач також дізнався, що його було позбавлено річної премії на підставі наказу №421-ОС від 20.12.2018 року, за порушення ст. 257, розд. 6, ч.2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке було вчинено 10.12.2018 року. Також вказано, що порушень трудової дисципліни позивач не допускав, для надання пояснень не запрошувався. При цьому, позивачем вказано, що після зазначених подій 27.05.2019 року відповідачем було винесено наказ №247-С від 27.05.2019 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення вчинене 17.05.2019 року.
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що наказом начальника Харківського прикордонного загону № 421-ОС від 20 грудня 2018 року ОСОБА_1 було оголошено дисциплінарне стягнення «догана», на підставі рапорту начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майора ОСОБА_2 (де проходив військову службу позивач) від 10.12.2018 року рапорту №14216.
З наданого представником відповідача відзиву на позов судом встановлено, що зі змісту вказаного рапорту та доданих до нього документів стало відомо про не доповідь позивачем безпосередньому начальнику про захворювання. Також за вказаним фактом позивач дав пояснення.
Також судом встановлено, що наказом начальника Харківського прикордонного загону № 247-ОС від 27 травня 2019 року ОСОБА_1 було оголошено дисциплінарне стягнення «догана», на підставі рапорту т.в.о. коменданта оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де проходив військову службу позивач, від 20.05.2019 року, рапорт №7933.
З наданого представником відповідача відзиву на позов судом встановлено, що зі змісту вказаного рапорту та доданих до нього документів стало відомо про обставини того, що 09:00 годині 17.05.2019 року під час шикування персоналу оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що заступає в добовий наряд, виявлено не прибуття, без поважних причин старшого прапорщика ОСОБА_1 . При цьому, під час бесіди, що відбулася о 09:35 годині 17.05.2019 року під час ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень.
Суд зазначає, що з огляду на прийняття ухвали від 26.11.2019 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання наказу №421-ОС від 20.12.2018 року та наказу №247-ОС від 27.05.2019 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ст. прапорщика ОСОБА_1 неправомірними та скасування без розгляду, в рамках даної справи не може бути надано оцінку зазначеним наказам.
Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що у грудні 2018 року позивач не був заохочений річною премією.
Також, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач був позбавлений премії за квітень 2019 року на підставі наказу № 189-ОС від 19.04.2019 року.
Судовим розглядом справи встановлено, що зазначений наказ відповідачем видано на підставі рапорту капітана ОСОБА_3 від 02.04.2019 року (реєстраційний номер Р-6070 від 12.04.2019 року) стало відомо, що 01.04.2019 року ОСОБА_1 без поважних причин не прибув на службу.
Як вказано представником відповідача із посиланням на надані до суду докази позивач з приводу вказаних обставин відмовився надати пояснення, про що складено акт від 02.04.2019 року.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" № 551-XIV від 24.03.1999 року затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), який, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно з положеннями ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов'язаний додержуватись Конституції України та Законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів, наказів командирів.
За приписами положень ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно з приписами ст. 32 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець, що має дисциплінарні стягнення, заохочується шляхом зняття накладеного раніше стягнення. Право знімати дисциплінарні стягнення належить тому командирові, який їх накладав, та його прямим начальникам. Одночасно військовослужбовцю може бути знято лише одне дисциплінарне стягнення.
Статтею 23 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що до прапорщиків та мічманів застосовуються такі заохочення: а) оголошення подяки; б) зняття накладеного раніше дисциплінарного стягнення; в) нагородження грамотою, цінним подарунком або грошовою премією; г) занесення прізвища до Книги пошани військової частини (корабля); д) дострокове присвоєння звання старший прапорщик (старший мічман); е) нагородження заохочувальними відзнаками Міністерства оборони України.
Частиною 2 статті 13 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що кожний командир у межах прав, наданих йому цим Статутом, зобов'язаний заохочувати підлеглих військовослужбовців за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових обов'язків.
Підпунктом 6 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкції №558) передбачено, що начальник (командир) органу Держприкордонслужби позбавляє військовослужбовців премії повністю: за невихід на службу без поважних причин (за місяць, у якому здійснено таке порушення); за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території органу Держприкордонслужби як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) (за місяць, у якому здійснено таке порушення); за упущення, які призвели до поломок військової техніки й озброєння, пошкодження військового майна, інших матеріальних збитків; за порушення передбачених законодавством вимог щодо забезпечення охорони державної таємниці; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження військового звання на один ступінь, позбавлення військового звання (за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до органу Держприкордонслужби надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення начальником (командиром) вищого рівня); у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією (за місяць, у якому така постанова надійшла до органу Держприкордонслужби); у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення «зауваження» (за місяць, у якому накладено четверте дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до органу Держприкордонслужби надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення начальником (командиром) вищого рівня).
Зі змісту Інструкції №558 вбачається, що зазначений перелік є вичерпним і позбавлення премії відповідно до даного переліку не містить в собі альтернативи для начальника (командира) стосовно позбавлення премії військовослужбовця.
Відповідно до пп. 7 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції №558 військовослужбовці не преміюються за той місяць, у якому вони допустили порушення чи проступок (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці), а в разі проведення службового розслідування - за місяць, у якому підтверджено факт правопорушення. Якщо порушення виявлено (або за результатами службового розслідування підтверджено факт порушення) після виплати премії, позбавлення премії проводиться в наступному місяці.
Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби із зазначенням причин позбавлення на підставі поданих за командою клопотань безпосередніх начальників (командирів) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям.
У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.
Забороняється позбавляти премії військовослужбовців протягом кількох місяців за одне допущене порушення.
Під час розгляду справи судом встановлено, що за результатами роботи у 2018 році позивач не був заохочений річною премією.
Зі змісту наданих позивачем пояснень вбачається, що на думку позивача його було позбавлено річної премії у грудні 2018 року на підставі наказу №421-ОС від 20.12.2018 року.
Натомість, зі змісту наданих представником відповідача пояснень на наявної в матеріалах справи копії вказаного позивачем наказу вбачається, що останній не став підставою для позбавлення позивача річної премії, що свідчить про помилковість доводів позивача.
При цьому, представником відповідача до суду надано пояснення, в яких вказано, що станом на 20.12.2018 року позивач мав чотири не знятих дисциплінарних стягнення у вигляді суворої догани та догани, у зв'язку з чим з огляду на не проявлення останнім старанності, розумної ініціативи та сумлінного виконання службових обов'язків у відповідача були відсутні підстави для зняття вказаних дисциплінарних стягнень, а тим більше заохочень позивача премією.
Судом зі змісту наданої до суду копії службової картки позивача встановлено, що 16.08.2018 року заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за низьку виконавчу дисципліну
В подальшому, 17.10.2018 року т.в.о. начальника відділу прикордонної служби на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за невчасне прибуття на службу.
Також, 06.12.2018 року начальником відділу прикордонної служби на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за порушення розпорядження щодо розпорядку дня.
Крім того, як встановлено судом, після зазначених стягнень на позивача начальником прикордонного загону було накладено стягнення у вигляді догани, на підставі наказу №421-ос від 20.12.2018 року.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 32 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець, що має дисциплінарні стягнення, заохочується шляхом зняття накладеного раніше стягнення. Право знімати дисциплінарні стягнення належить тому командирові, який їх накладав та його прямим начальникам.
Статтею 23 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що до прапорщиків застосовуються такі заохочення як, зокрема, зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення.
Приписами ст.13 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що заохочення є важливим засобом виховання військовослужбовців і зміцнення військової дисципліни.
Кожний командир у межах прав, наданих йому цим Статутом, зобов'язаний заохочувати підлеглих військовослужбовців за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових обов'язків.
У разі коли командир вважає, що наданих йому прав недостатньо для заохочення військовослужбовців, які відзначилися, він може клопотати про заохочення перед старшим командиром.
Заохочення має бути заслуженим. При визначенні виду заохочення враховується характер заслуг військовослужбовця та його ставлення до служби за попередній час.
З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що оскільки позивач мав чотири дисциплінарних стягнення, які погашено та знято не було, то з огляду на приписи Дисциплінарного статуту Збройних Сил України відповідач правомірно не здійснив заохочення позивача річною премією.
Відтак, позовні вимоги позивача в цій частині є такими, що задоволенню не підлягають.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позбавлення позивача премії було здійснено наказом від 19.04.2019 року №189-ос начальника Харківського прикордонного загону, де в п. 6 зазначено про позбавлення позивача премії 100% за квітень 2019 року, за порушення вимог ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту збройних Сил України, відповідно до абзацу 1, підпункту 6 пункту 14 розділу ІІІ наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.208 року №558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», а саме не прибуття на службу, відповідно до рапорту начальника розвідки оперативно-бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.04.2019 року №р-6070.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам в цілому та заявленим позивачем позовним вимогам, суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що позивачем наказ начальника Харківського прикордонного загону від 19.04.2019 року №189-ос в частині п. 6, що його стосується, оскаржено не було, доказів скасування або визнання у встановленому законодавством порядку зазначеного наказу в частині до суду не надано та судом в рамках офіційного з'ясування обставин у справі не встановлено.
Відтак, оскільки під час розгляду справи встановлено, що позбавлення позивача премії за квітень 2019 року відбулося на підставі наказу начальника Харківського прикордонного загону від 19.04.2019 року №189-ос, а не наказів Харківського прикордонного загону № 421-ОС та № 247-ОС та до суду не надано доказів скасування або визнання нечинним наказу начальника Харківського прикордонного загону від 19.04.2019 року №189-ос в частині, що стосується позивача, то у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Державної прикордонної служби України Харківського прикордонного загону виплатити премії, яких був позбавлений ОСОБА_1 , на підставі неправомірних наказів № 421-ОС та № 247-ОС.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Державної прикордонної служби України Харківського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на обставини того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача виплатити премії, яких був позбавлений ОСОБА_1 , на підставі неправомірних наказів № 421-ОС та № 247-О та враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, то у суду відсутні підстави вважати дані позовні вимоги правомірними та обґрунтованими.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної прикордонної служби України Харківського прикордонного загону (вул. Клочківська, буд. 228 П, м. Харків, 61000) про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 17 грудня 2019 року.
Суддя Мельников Р.В.