Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
17 грудня 2019 р. № 520/8842/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344), Сектору з питань призначення та перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (63801, Харківська область, Борівський район, смт.Борова, вул.Миру, буд.9) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років, від 19 грудня 2018 року №315/13-18 в частині відмови ОСОБА_1 в зарахуванні стажу на посаді коваля в період з 06.08.1997 року по 31.03.2002 року;
- скасувати рішення Сектору з питань призначення та перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Харківській області №1 від 03.06.2019 року в частині відмови в підтвердженні ОСОБА_1 стажу на посаді коваля в період з 06.08.1997 року по 31.03.2002 року:
- зарахувати ОСОБА_1 в трудовий стаж роботу на посаді коваля на ручному куванні в період роботи з 6 серпня 1997 року по 8 липня 2000 року в КСП "Борівське" Борівського району; з 8 липня 2000 року по 31 березня 2002 року в СВК Агрофірма "Мрія" Борівського район; з 1 квітня 2002 року по 22 жовтня 2003 року та з 23 березня 2004 року по 7 липня 2006 року в СТОВ а/ф "ЮОМІ" Борівського району Харківської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Борівський Сектор з питань призначення та перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства) призначити, здійснити нарахування та виплатити з дня подачі заяви пенсію за віком на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", включивши до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період роботи ОСОБА_1 на посаді коваля на ручному куванні з 6 серпня 1997 р. до 8 липня 2000 року в КСП "Борівське" Борівського району; з 8 липня 2000 року по 31 березня 2002 року в СВК Агрофірма "Мрія" Борівського району; з 1 квітня 2002 року по 22 жовтня 2003 року та з 23 березня 2004 року по 7 липня 2006 року в СТОВ а/ф "ЮОМІ" Борівського району Харківської області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пільгових пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №315/13-18 від 19.02.2018 року та рішенням Сектору з питань призначення та перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1 від 03.06.2019 йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах по списку №1 на підставі пункту "а" статті 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" та зарахування стажу до пільгового, чим порушено його соціальні права.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 відкрито спрощене провадження у справі за правилами ст.257-262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі отримана відповідачами, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, просив суд прийняти рішення про відмову у його задоволенні посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішеннями управління №315/13-18 від 19.02.2018 та №1 від 03.06.2019 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. До пільгового стажу не були зараховані періоди роботи позивача з 18.11.1980 по 29.05.1981 тимчасово молотобійцем, з 13.10.1986 по 06.10.1988 - молотобійцем МТМ, з 07.10.1988 по 19.04.1997 за професією коваль МТМ, з 06.08.1997 по 31.03.2002 за професією коваль, оскільки, заявником не надані документи про припинення діяльності ПК "Амангельдинський" та архівні довідки про атестацію робочих місць. За таких умов управління пенсійного фонду позбавлено можливості встановити характер роботи працівника і відповідно застосувати пільгове пенсійне законодавство.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
03.09.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 п.п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №315/13-18 ОСОБА_1 відмовлено в підтвердженні стажу позивача у період з з 18.11.1980 по 29.05.1981 тимчасово молотобійцем, з 13.10.1986 по 06.10.1988 - молотобійцем МТМ, з 07.10.1988 по 19.04.1997 за професією коваль МТМ, з 06.08.1997 по 31.03.2002 за професією коваль, з посиланням на те, що заявником не надані документи про припинення діяльності ПК "Амангельдинський" та архівні довідки про атестацію робочих місць.
Рішенням сектору з питань призначення та перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області №1 від 03.06.2019 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії через те, що на розгляд комісії не були надані документи про ліквідацію підприємств без визнання правонаступника, відповідно ці періоди роботи не можуть бути враховано в загальний стаж, як пільговий період роботи.
Позивач не погоджуючись з протиправною відмовою відповідачів в зарахуванні пільгового стажу певних періодів роботи, а також в призначенні йому пенсії на пільгових умовах, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст.58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України №1058- ІV від 09 липня 2003 року, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону України №1058- ІV від 09 липня 2003 року визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т.ч. пенсія за віком.
Одночасно, частиною 4 статті 24 Закону України №1058- ІV від 09 липня 2003 року визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності зі статтею 26 Закону України №1058- ІV від 09 липня 2003 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно з пунктом 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України №1058-ІV від 09 липня 2003 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці на списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону і в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон України № 1788-XII від 05 листопада 1991 року).
Відповідно до положень пункту 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України №1058- ІV від 09 липня 2003 року, положення Закону України № 1788-XII від 05 листопада 1991 року застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України №1058- ІV від 09 липня 2003 року визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
На підставі частини 1 статті 44 Закону України №1058- ІV від 09 липня 2003 року, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України №1058-ІV від 09 липня 2003 року працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списиків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що були чинними на період роботи.
Судом встановлено, що на період роботи позивача були чинними Списки, затверджені Радою Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року, постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року, постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, відповідно до яких правом на пільгову пенсію користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на ковальсько-пресовому виробництві.
У відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Водночас, як встановлено судом з трудової книжки позивача УКР НОМЕР_2 від 26.04.1998 року наявні записи про роботу за періоди роботи:
- в колгоспі "Борівське" (реорганізоване в СВК Агрофірма "Мрія") у період з 06.08.1997 по 31.03.2002 за професією коваль;
- з 01.04.2002 по 22.10.2003 працював у СТОВ Агрофірма "ЮОМІ" на посаді кузнеця;
- з 26.11.2003 по 22.03.2004 Борівським РЦЗН призначено виплату допомоги по безробіттю;
- з 23.03.2004 по 07.07.2006 працював у СТОВ Агрофірма "ЮОМІ" на посаді кузнеця;
- з 19.07.2006 по 03.04.2007 Борівським РЦЗН призначено виплату допомоги по безробіттю;
- з 26.04.2007 по 31.03.2011 працював в АОЗТ "Гея" на посаді слесаря;
- з 11.04.2011 по 05.03.2012 Борівським РЦЗН призначено виплату допомоги по безробіттю.
Окрім того, судом встановлено, що на підтвердження факту роботи на посадах, що дають право на пільгове призначення пенсії, позивачем надавались додаткові докази, а саме: довідки про підтвердження наявного трудового стажу у зерногоспі "Амангельдинський" Карасуського району Кустанайської області у період з 18.11.1980 по 29.05.1981 тимчасово молотобійцем, з 13.10.1986 по 06.10.1988 - молотобійцем МТМ, з 07.10.1988 по 19.04.1997 за професією коваль МТМ.
Аналізуючи спірні рішення відповідачів, суд зазначає, що єдиною підставою для неврахування до пільгового стажу позивача періоду роботи в колгоспі "Борівське" (СВК Агрофірма "Мрія") у період з 06.08.1997 по 31.03.2002 за професією коваль є не надання документів про атестацію робочих місць заявником.
За змістом пункту 1, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 від 01.08.1992, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно з пунктом 10 вказаного вище Порядку результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до п. 11 Порядку № 442 контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосуванню списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладається на Держпраці.
Отже своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії.
Несвоєчасне або неналежне проведення атестації робочих місць не можуть позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як наслідок у відповідача відсутні правові підстави для не підтвердження пільгового стажу роботи за Списком № 1 на посаді коваля ручної ковки.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність дій позивачів в частині відмови в підтвердженні ОСОБА_1 стажу на посаді коваля в період з 06.08.1997 року по 31.03.2002 року, та задоволення позову в цій частині.
Стосовно позовних вимог позивача про зарахування до стажу періоду роботи позивача з 01 квітня 2002 року по 22 жовтня 2003 року та з 23 березня 2004 року по 7 липня 2006 року в СТОВ а/ф "ЮОМІ" Борівського району Харківської області, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, остільки, відповідачами в рішеннях №315/13-18 від 19.12.2018 та №1 від 03.06.2019 року вказаний період був зарахований до пільгового стажу ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність порушеного права позивача.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону №1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до положень частини першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
За таких обставин, суд доходить висновку, що не зараховуючи позивачеві пільговий стаж з 06.08.1997 по 31.03.2002 за професією коваль, відповідач діяв необґрунтовано, отже, порушені права позивача підлягають захисту, шляхом зарахування відповідного періоду його роботи до страхового та пільгового стажу.
При цьому, суд не обраховує дійсний пільговий стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пільгову пенсію.
Нормами абзацу 2 частин четвертої статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах №315/13-18 від 19.12.2018 та рішення про відмову в призначенні пенсії №1 від 03.06.2016, зарахування відповідного пільгового стажу позивача з 06.08.1997 по 31.03.2002 за професією коваль та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умова, з урахуванням зарахованого стажу та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Сектору з питань призначення та перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років від 19 грудня 2018 року №315/13-18 в частині відмови ОСОБА_1 в зарахуванні стажу на посаді коваля в період з 06.08.1997 року по 31.03.2002 року.
Скасувати рішення Сектору з питань призначення та перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1 від 03.06.2019 року в частині відмови в підтвердженні ОСОБА_1 стажу на посаді коваля в період з 06.08.1997 року по 31.03.2002 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах з 03.09.2018 року, зарахувавши у пільговий стаж період роботи на посаді коваля на ручному куванні з 6 серпня 1997 року по 8 липня 2000 року в КСП "Борівське" Борівського району, з 8 липня 2000 року по 31 березня 2002 року в СВК Агрофірма "Мрія" Борівського район.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Панченко