Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
17 грудня 2019 р. справа №520/8793/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,
представника позивача - Афанасьєва В.І.,
представника відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34859512) про скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому з урахування уточненої позовної заяви просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову №42628269 від 05.08.2019 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову №42779668 від 05.08.2019 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову №39793529 від 05.08.2019 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо не закінчення виконавчих проваджень та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області закінчити виконавчі провадження ВП № 59758319, яке відкрито 08.08.2019; ВП № 59758402, яке відкрито 08.08.2019; ВП № 59758248, яке відкрито 08.08.2019.
В обґрунтування позову зазначено, що виконавчий документ було повернуто за заявою стягувача, стягнення на підставі виконавчого листа в межах виконавчого провадження не відбулося, у зв'язку з чим позивач вважає, що постанови винесені протиправно та підлягають скасуванню.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відділ заперечує проти задоволення позовних вимог, а позов відповідно таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у разі закриття виконавчого провадження, але нестягнення виконавчого збору державний виконавець зобов'язаний відкрити окреме виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений відповідно до вимог процесуального законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з приписами п.1 ч.3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебували виконавчі листи:
№2018/1446/2012, виданий 30 серпня 2013 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № ML700/914/2007 від 09.10.2007 року у сумі 2690906,51 грн, пеню за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором у сумі 1345453,25 грн (виконавче провадження № 42628269);
№2018/1446/2012, виданий 30 серпня 2014 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором №ML700/1218/2008 від 09.07.2008 року у сумі 289169,31 грн, пеню за прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором у сумі 144584,64 грн (виконавче провадження №42779668);
№2018/1446/2012, виданий 30 серпня 2013 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3219,00 на користь Товариства і обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (виконавче провадження № 39793529).
До Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області надійшов лист від 23.07.2019 представника стягувача Камінської М . В., заявник просив повернути виконавчий документ без виконання стягувачу.
Державним виконавцем 05.08.2019 винесено постанови про стягнення виконавчого збору ВП№ 39793529, ВП № 42628269, ВП № 42779668.
Постановами старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича від 08 серпня 2019 року вказані виконавчі документи повернуто стягувачу за його заявами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що 08 серпня 2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Біляєвим Борисом Євгеновичем відкрито виконавчі провадження №59758319 від 08.08.2019, №59758402 від 08.08.2019 року; №39793529 від 08.08.2019 року на підставі постанов про стягнення виконавчого збору від 05.08.2019 ВП№ 39793529, ВП № 42628269, ВП № 42779668
Не погоджуючись із вказаними діями та постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до ч. 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження згідно статті 39 Закону в розмірі 10 % від суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавчий збір" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Приписами Закону України «Про виконавче провадження» (статті 40, 42 Закону) передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 цього Закону унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» дає можливість суду зробити висновок про те, що винесення постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, повинно передувати постанові про стягнення виконавчого збору.
При цьому державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору ВП№ 39793529, ВП № 42628269, ВП № 42779668 до винесення постанов про повернення виконавчого документу стягувачу, чим порушено вищенаведені вимоги Закону.
Суд зазначає, що у межах спірних правовідносин належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування постанов №42628269, №42779668 та №39793529 від 05.08.2019 про стягнення виконавчого збору, а також постанов про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2019 у ВП № 59758319, ВП № 59758402 та ВП № 59758248 як похідних.
Суд також звертає увагу, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача закінчити виконавчі провадження ВП № 59758319, ВП № 59758402 та ВП № 59758248 не можуть бути задоволені з огляду на таке.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, повноваження державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження є дискреційними повноваженнями такої посадової особи органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Встановлених у справі обставин достатньо для прийняття рішення у справі, а тому інші аргументи сторін не спростовують вищевказаних висновків суду.
За приписами частинами 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34859512) про скасування постанов - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича про стягнення виконавчого збору від 05.08.2019 №42628269, №42779668, №39793529.
Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Біляєва Бориса Євгеновича про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2019 №59758319, № 59758402, № 59758248.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34859512) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 4473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн 33 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі складено та проголошено 17 грудня 2019 року.
Суддя О.Г. Котеньов