Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 грудня 2019 р. № 520/10731/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження граничним розміром пенсії ОСОБА_1 1955 р.н. при здійсненні перерахунку пенсії з 01 березня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) з 01 березня 2018 року, з урахуванням вже виплаченої пенсії та без обмеження граничним розміром.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач з 1993 року отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу цивільної авіації відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідачем відповідно до Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418, проведено перерахунок пенсії позивача, проте здійснено обмеження розміру пенсії сумою 13730,00 грн, замість належного до виплати позивачу 17759,48 грн з приводу вказаного питання позивач звертався до відповідача та отримав відповідь, в якій із посиланням на положення частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення". На думку позивача, зазначені дії відповідача з приводу не проведення відповідачем виплати його пенсії у розмірі, визначеному пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418, з 01.03.2018 без застосування обмежень є протиправними та такими, що порушують його права.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що з 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №713 "Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу. При цьому, максимальний розмір пенсії позивача відповідно до положень статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, зв'язку з чим відповідачем здійснювалася виплата пенсії позивачу із обмеженням максимального її розміру.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 відповідно до пенсійного посвідчення № 179299/174, є пенсіонером, який набув право на пенсію за вислугу років.
Судом встановлено, що позивач з 1993 року отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу цивільної авіації відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідно до Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418, позивачу було проведено перерахунок його пенсії, після чого розмір останньої склав 13730,00 грн.
Як вказано позивачем, розмір його пенсії з 01.03.2018 мав обчислюватися наступним чином: 7103,79 грн. (середня заробітна плата за 2017 рік) х 2,5= 17759,48 грн.
Вважаючи здійснення відповідачем вказаного перерахунку протиправним, позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив здійснювати виплату пенсії згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) з 01 березня 2018, з урахуванням вже виплаченої пенсії та без обмеження граничним розміром.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області від 26.09.2019 № 4255/02.21-20 позивача, зокрема, повідомлено, що з 01.03.2018 проведено перерахунок пенсії та її розмір склав 13730,00 грн, з 01.07.2018 проведено перерахунок пенсії та її розмір склав 14350,00 грн, з 01.12.2018 проведено перерахунок пенсії та її розмір склав 14970,00 грн, з 01.07.2019 проведено перерахунок пенсії та її розмір склав 15640,00 грн. При цьому, вказано, що відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Не погоджуючись із обмеженням максимального розміру пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку доводам позову і заперечень проти нього, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.
При цьому, положеннями статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Як передбачено частиною 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Положеннями статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418.
Відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років пункту працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 №529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Згідно з пунктом "в" пункту 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що нормами законодавства передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення, середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.
Зі змісту позовної заяви та наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківської області відзиву на позов вбачається, що з 01.03.2018 здійснено перерахунок пенсії позивачу, яка станом на момент перерахунку становила з 01.03.2018 - 17759,48 грн, а з 01.03.2019 - 22227,95 грн, однак з урахуванням обмеження її виплати встановленого статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" розмір пенсії до виплати з 01.03.2018 - 13730,00 грн, з 01.07.2018 - 14350,00 грн, з 01.12.2018 - 14970, 00 грн, з 01.07.2019 - 15640,00 грн.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", що набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, відповідно до частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
При цьому, суд зазначає, що пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, при цьому судом встановлено, що пенсія позивачу призначена значно раніше, ніж був прийнятий відповідний Закон та зміни щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2018 по справі № 127/4267/17.
Таким чином, враховуючи обставини часу призначення пенсії позивачу і положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII обмеження пенсії максимальним розміром, до позивача не застосовується.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).
Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Згідно зі статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обмеження відповідачем розміру пенсійної виплати позивачу із посиланням на зміни пенсійного законодавства, норми якого на нього не поширюються є неприпустимим.
Відповідно, відповідач обмежуючи розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотриманням вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд вважає необхідним зазначити, що невиплата позивачу призначеної пенсії у повному обсязі є позбавленням останнього його конституційного права на соціальний захист у разі досягнення пенсійного віку визначеного Законом.
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) з 01 березня 2018, з урахуванням вже виплаченої пенсії та без обмеження граничним розміром.
Поряд із тим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) з 01 березня 2018, з урахуванням вже виплаченої пенсії та без обмеження граничним розміром не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Водночас з цим, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх пенсійних виплат.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не відбулись та відносно яких відсутні докази обрання владним суб'єктом наперед певного варіанту правової поведінки.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області щодо обмеження граничним розміром пенсії ОСОБА_1 1955 р.н. при здійсненні перерахунку пенсії з 01 березня 2018 року.
Зобов'язати Головне у правління Пенсійного фонду України в Харківський області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713) з 01 березня 2018, з урахуванням вже виплаченої пенсії та без обмеження граничним розміром.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, під.2, поверх 3, м. Харків, 61022, код 14099344).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О.Чудних