справа№1.380.2019.005122
10 грудня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 1.380.2019.005122 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 у якій просив:
- визнати протиправною діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 року по 13.04.2017 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 року по 13.04.2017 року;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Мостиського прикордонного загону (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України витрати на професійну правничу допомогу в сумі - 10000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.04.2017 року позивача виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення. У період з 01.07.2015 по день звільнення в запас відповідачем не виплачувалася позивачу індексація заробітної плати, що на думку ОСОБА_1 , порушує гарантовані йому Конституцією України права.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги заперечує з підстав що ВЧ НОМЕР_1 є установою, що фінансується з Державного бюджету України і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.
Вказує, що відповідно до п.п. 3, 4, 5 п. 5 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.14 № 533 - Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням, фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління.
А відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також відповідач повідомляє, що бюджетних асигнувань на виплату індексації за оскаржуваний період до військової частини не надходило.
20.11.2019 за позивач надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті, проте така не нараховувалася і не виплачувалася, що свідчить про протиправність дій відповідача. Позивач вважає безпідставними обґрунтування відповідача на відсутність коштів, оскільки індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, а органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 11 жовтня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Судом встановлені наступні обставини:
ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді начальника секції технічних засобів охорони відділу управління службою штабу.
Відповідно до витягу з наказу начальника 93 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління державної прикордонної служби України від 13.04.2017 року №68-ос «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 13 квітня 2017 року, старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника секції технічних засобів охорони відділу управління службою штабу, звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» із застосуванням пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 06.12.2016 №1769-VІІІ.
Вислуга років станом на 13.04.2017 року становить: - календарна: 11 років, 03 місяці, 13 днів; пільгова: 04 років, 00 місяців, 27 днів; всього: 15 років, 04 місяців, 10 днів.
За період служби з 01.07.2015 по 13.04.2017 ОСОБА_1 не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправною діяльність відповідача в частині не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно абз. 2 ч.3 ст. 9 цього ж Закону, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (надалі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (надалі - Порядок №1078).
Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно абз. 2 ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Судом встановлено, що позивачу за період з 01.07.2015 по 13.04.2017 не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Ця обставина визнається сторонами.
Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає таке.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону)
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Проте, як вже зазначалося, позивачу за період з 01.07.2015 по 13.04.2017 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат ним не вчинялися.
Відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Наведене в сукупності свідчить про те, що доводи відповідача щодо відсутності коштів для виплати індексації судом не заслуговують на увагу, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 825/874/17.
З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.
Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
За таких підстав, бездіяльність відповідача, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за вищевказаний період є протиправною.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період 01.07.2015 по 13.04.2017 є протиправною, а тому належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 13.04.2017 включно.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн. суду надано: договір про надання правової допомоги від 27.09.2019 №27/09/2019; ордер про на надання правової допомого серії ЛВ №169008 від 02.10.2019; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №664.
За наведеного, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. не є обґрунтований так як надану позивачу адвокатом Гейшевим О.О. сума витрат не є підтверджена жодними доказами.
Зокрема, відповідно до договору про надання правової допомоги від 27.09.2019, виплата винагороди адвокату за відповідне надання послуг замовнику здійснюється у розмірі, погодженому у актах приймання-передачі. У цьому ж договорі зазначено, що вартість послуг залежить від кількості годин, витрачених виконавцем при наданні цих послуг та встановлюється за домовленістю сторін згідно з виставленим рахунком. Всупереч зазначеному, позивачем не надано суду ні актів виконаних робіт, ні вартості послуг із зазначенням кількості годин, що витрачені адвокатом з розрахунку на види наданих послуг, ні виставленого рахунку за надані послуги, ні доказів перерахування чи отримання коштів за надані/отримані послуги.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Мостиського прикордонного загону (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Я. Мудрого, 113) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - задоволити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 13.04.2017 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 року по 13.04.2017 року.
Судові витрати зі сторін не стягуються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.
Рішення суду складено в повному обсязі 16.12.2019 року.
Суддя Гавдик З.В.